Мотеюс Валанчус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мотеюс Валанчус
лит. Motiejus Valančius
Мотеюс Валанчус
перший єпископ із литовських селян
єпископ Жемайтії
28 вересня 1850 року — 29 травня 1875 року
Церква: Римо-католицька церква
 
Народження: 16 (28) лютого 1801(1801-02-28)
село Насренай (нині Кретингский район Литви), Російська імперія
Смерть: 17 (29) травня 1875(1875-05-29) (74 роки)
Ковно, Російська імперія
Прийняття священного сану: 1828
 
Нагороди:
Орден Святого Станислава I степени
Орден Святого Владимира III степени
Орден Святой Анны III степени

Моте́юс Вала́нчус (Матвій-Казимир Волончевський, лит. Motiejus Valančius, пол. Maciej Wołonczewski; 16 (28) лютого 1801(18010228), Насренай, нині Кретінгський район Литви — 17 (29) травня 1875, Ковно) — литовский письменник-просвітник, історик, єпископ.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селянській родині. Навчався в школі в Жемайтійській Кальварії (18161821) і в духовній семінарії в Варняй (18221824), потім в семінарії в Вільно (1824–1828). По закінченню висвячений у ксендзи і отримав ступінь кандидата теології. Служив вероучитель і капелан ом в школі в Мозирі і Крожах. У 1836 отримав ступінь магістра теології. З травня 1840 року ад'юнкт віленської римсько-католицької Духовної академії, у серпні 1842 року переведеної до Санкт-Петербургу; професор академії. 1845 року повернувся до Литви, отримавши призначення на посаду ректора варняйской духовної семінарії. За буллою Папи Римського Пія IX і указом царя в березні 1850 року став католицьким єпископом Жемайтії (Тельшевська, Тельшяйська єпархія).

Вів просвітницьку роботу, організував парафіяльні школи і бібліотеки, дбав про видання литовських книг, сам видавав багато брошур і книг духовного, релігійно-дидактичного змісту. У грудні 1858 року обраний дійсним членом Віленської археологічної комісії. З травня 1861 року почесний член Ковенського губернського статистичного комітету.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджувався орденами Св. Анни третього ступеня (1847), Св. Володимира третього ступеня (1859), Св. Станіслава першого ступеня (1862).

Тверезницький рух[ред.ред. код]

З ініціативи єпископа Валанчуса 1858 року в Юрбаркасі при костелі виникло товариство тверезості. Незабаром тверезницький рух охопив більшу всю Ковенська губернію і почав поширюватися Віленською і Гродненською губерніми. У Литві товариства тверезості включали біля мільйона осіб. Товариства тверезості створювалися при костелах: чоловіки присягалися на вівтарі або іконі Діви Марії не вживати алкогольних напоїв та слідкувати за тим, щоб цього не робили інші прихожани (порушників карали — замикали в дзвіниці, пороли тощо); в костелах заводилися книги зі списками непитущих. Товариства тверезості утворювалися без дозволу влади і в обхід заборони давати будь клятви крім присяги цареві, завдали значної шкоди винокурній промисловості (в Ковенської губернії в 1859 було закрито 87 винокурних заводів) і доходам скарбниці (у литовських губерніях виплачені збирачам акцизу платні в 1860 перевищили акцизні збори від продажу алкогольних напоїв), викликали обґрунтовані побоювання властей як форма громадянської самоорганізації.

Пам'ятник в Варняй
LTL 2 1993 obverse.jpg
На двух литах 1993 р.

Посилання[ред.ред. код]