Мотілал Неру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мотілал Неру
MotilalNehru.jpg
Народився 6 травня 1861(18610506)
Аґра
Помер 6 лютого 1931
Аллахабад
Діяльність політик
Батько Гангадхар Неру
Рід Неру
Дружина Сваруп Рані
Діти 2 сина та 1 донька

Мотілал Неру (*मोतीलाल नेहरू, 6 травня 1861 —6 лютого 1931) — індійський політичний діяч, борець за незалежність.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з родини кашмірських пандитів. Народився у 1861 рцоі у м.Аґра вже після смерті батька Гангадхара Неру, останнього голови міської брами Делі. Дитинство у м. Кхетрі Нагар у князівстві Дажйпур, де його брат Нандлал Неру обіймав посаду дивані (головного міністра). Мотілал еру знаходився під опікою свого брата. У 1870 родина Неру повернулася до Аґри, де Нандлал Неру займався правництвом, а згодом до Аллахабаду, де розмістився Верховний суд.

Мотілал Неру здобував освіту спочатку в Канпурі, а потім в Аллахабаді. В Канпурі склав іспит на атестат зрілості. В Аллахабаді навчався в Центральному коледжі М'юїрі (майбутньому Аллахабадському університеті). Але не отримав ступінь бакалавра, пропустивши один рік. Натомість поступив до Кембріджського університету, де у 1883 році здобув ступінь бакалавра права.

Того ж року повертаєтсья до Індії, де працює правником в Канпурі. У 1886 рцоі переїздить до Аллахабаду. Поступово Мотілал Неру стає одним з шанованих адвокатів Аллахабаду. У 1888 році приєднується до Індійського національного конгресу. Тут він спочатку виступав за самоврядування у рамках Британської імперії.

У 1900 році він зміг придбати величезний маєток, куди перебралася його родина, а також діти померлого брата Нандлала. У 1909 рцоі стає членом таємної ради Великої Британії. Проте внаслідок того, що перетнув Інд, переїздившив Європу по справам Ради, Мотілал Неру втратив статус належності до касти брахманів. Тому вимушен був провести відповідні обряди, щоб повернутися до своєї касти. У 1909 році очолює раду директорів впливової газети «Лідер».

Поступово під впливом Махатми Ганді Мотілал Неру все більше переходить на позиції борця за незалежність Індії. У 1919 році після рострілу мирної демонстрації в Амрітсарі він спробував виїхати до міста, щоб захищати постраждалих, проте британська влада заборонила Неру їхати до Пенджабу. після цього він остаточно перейшов на бік борців за повну незалежність. Мотілал Неру приєднався до руху неспівпраці з колоніальною владу. У зв'язку з цим відмовився від правницької практики, а також спалив західну одежу, меблі та речі на знак протесту проти гноблення Індії британцями.

У 1919 році на засіданні в Амрітсарі обираєтсья президентом Індійського національного конгресу (ІНК). Того ж року починає видавати нову щоденну газету «Незалежність». Внаслідок конфліктів всередині ІНК Мотілал у вересні 1920 року на засіданні в Калькуті йде з посади голови ІНК. У 1921 році його заарештовують. Втім через декілька місяців отримує свободу.

У 1922 році вступив у конфлікт з М.Ганді з приводу тактики боротьби за незалежність. Мотілал виступав за більшу поміркованість. Незабаром М.Неру обирається членом Законодавчих зборів Об'єднаних провінцій Аґра і Ауд. У 1923 році обирається до Центральних законодавчих зборів, що засідали в Делі. Тут стає одним з лідерів опозиції британському урядові.

У 1926 році Мотілал Неру виступив за розробку закону щодо надання Індії статусу домініону, проте не отримав підтримку зборів. Тому він зрікся депутатства й повернувся до Індійського національного конгресу. У грудня 1928 року його вдруге обирають президентом ІНК (на засіданні в Калькутті). Проте вже у 1929 році передає свої повноваження синові Джавахарлалу.

Після цього внаслідок хвороби майже усувається від політичних справ. Помер 6 лютого 1931 року у своєїму маєтку в Аллахабаді.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Сваруп Рані (1863–1954)

Діти:

  • Джавахарлал (1889–1964), 1-й прем'єр-міністр незалежної Індії
  • Сарун (Віджаялакшмі) (1900–1990), 1-й посол Республіки Індія в СССР
  • Крішна (1907–1967), письменниця

Джерела[ред.ред. код]

  • Die Nehrus : Motilal u. Jawaharlal / B. R. Nanda. Hrsg. vom Übersee-Museum Bremen. Wetzlar : Büchse d. Pandora. 1986