Жозе Моурінью
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Жозе Моурінью | ||
 |
||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Жозе Маріу душ Сантуш Моурінью Фелікс (José Mário dos Santos Mourinho Félix) |
|
| Дата народження | 26 січня 1963 (46 років) | |
| Місце народження | Сетубал, Португалія | |
| Зріст | 175 см[1] | |
| Прізвисько | «The Special One» (англ. «особливий») |
|
| Позиція | ||
| Позиція | ||
| Професіональні клуби*
|
||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби |
||
| Тренерська діяльність** | ||
| Сезони | Команда | Місце |
| 2000/01 2001/02 2002/03 2003/04 2004/05 2005/06 2006/07 2007/08 |
 «Бенфіка» «Лейрія» «Порту»«Порту»  «Челсі»«Челсі» «Челсі» «Челсі» |
6 7 1 1 1 1 2 2 |
|
** Тільки на посаді головного тренера. |
||
Жозе́ Моурі́нью (повне ім'я: Жозе Маріу душ Сантуш Моурінью (порт. José Mário dos Santos Mourinho Félix), * 26 січня 1963, Сетубал, Португалія) — португальський футбольний тренер, колишній керманич «Бенфіки», «Лейрії», «Порту» та «Челсі». Здобув репутацію одного з найкращих тренерів Європи і світу.
Зміст |
[ред.] Життєпис
[ред.] Здобування досвіду
Жозе є сином відомого футбольного воротаря та тренера Фелікса Моурінью. Професіональна кар'єра Жозе Моурінью була дуже короткою і як футболіст португалець нічим не запам'ятався. З ранніх років більше цікавився організацією гри. Закінчив Лісабонський університет за спеціальністю фізична культура.
Працював асистентом головного тренера у португальських командах «Ештрела» (Амадора), «Віторія» (Сетубал). Потім допомагав Боббі Робсонові у «Спортінґу» та «Порту». У цей час Жозе Моурінью стали називати «Традутор» («перекладач» — португальською). Від 1996 до 2000 року працював у тренерському штабі іспанської «Барселони». Настав момент, коли тренер вже хотів самостійно керувати якоюсь командою — на посту головного тренера.
[ред.] «Бенфіка» і «Лейрія» (2000-2002)
Першим клубом, який очолив Моурінью, стала лісабонська «Бенфіка». Вже після кількох перших турів чемпіонату 2000/01 було звільнено німця Юппа Гайнкеса і до роботи запросили Жозе Моурінью. Новому наставникові дали 2 місяці часу, щоби покращити гру команди. «Орли» заграли значно сильніше і навіть розгромила у лісабонському дербі «Спортінг» 3:0. Проте цей матч став останнім для Моурінью у «Бенфіці». У клубі змінився президент і новим наставником призначили Тоні — відомого у минулому футболіста, легенду «орлів». Оскільки «Спортінг» теж вигнав свого наставника після тої поразки 0:3 і шукав нового, то Моурінью вів переговори з керіництвом команди, але вони завершились нічим.
Тренера запросила скромна «Уніау де Лейрія» — середняк португальського чемпіонату, який розташовувався на 7-й позиції, коли прийшов Моурінью. Він обіцяв вивести клуб на ще вище місце ніж те, яке посідала «Лейрія» до того. Під керівництвом «Традутора» команда провела 19 поєдинків, з яких програла тільки 3. Клуб зайняв хороше, 5-те, місце за підсумками чемпіонату. Але Моурінью завершив сезон 2001/02 вже на чолі іншої команди — його запросив один з португальських грандів — «Порту».
[ред.] «Порту» (2002-2004)
23 січня 2001 Жозе Моурінью представили як нового наставника «Порту». Справи у «драконів» йшли погано — «Порту» займало 6-е місце, а «Лейрія», що її залишив Жозе — четверте. Моурінью підняв клуб на 3-тю позицію, яка давала можливість у сезоні 2002/03 змагатися у Кубку УЄФА.
Наступний сезон команда провела сильно і впевнено — перемога у чемпіонаті та Кубку Португалії і здобуття Кубка УЄФА, коли у фіналі капітулював шотландський «Селтік», де на вістрі грав швед Генрік Ларссон. Ларссон забив 2 м'ячі на які португальці відповіли трьома — 3:2.
До команди Жозе запросив Маніше, бо знав його можливості після роботи у «Бенфіці» і Нуну Валенте з «Лейрії». Головними зірками команди були воротар Вітор Байя, оборонці Паулу Феррейра, Жорже Кошта і Рікарду Карвалью. Ключовим гравцем середньої лінії був Деку — натуралізований бразилець, який почав грати за збірну Португалії. Стабільним футболістом півоборони був росіянин Дмітрій Алєнічев. Найкращим бомбардиром був бразилець Дерлей.
Через рік команда досягає ще вищого результату — виграє Лігу чемпіонів і знову перемагає у першості Португалії.
З «Порту» Моурінью за 2 сезони (2002/03 і 2003/04) двічі став чемпіоном Португалії і здобув обидва найпрестижнінші клубні трофеї Європи — Кубок УЄФА та Кубок чемпіонів. Це стало справжнім досягненням для португальського клубу — середняка за континентальними мірками, який не міг порівнювати свій бюджет та можливості з найбагатшими клубами Європи. Влітку 2004-го лідер команди, Деку, перейшов до іспанської «Барселони», а Жозе Моурінью запросили до англійського клубу «Челсі», у який великі гроші вкладав мільярдер Роман Абрамович.
[ред.] «Челсі» (2004-2007)
До Англії португалець взяв із собою двох захисників з «Порту»: Рікарду Карвалью і Паупу Феррейра. Перед керманичем ставили тільки високу мету — перемога у чемпіонаті Англії та здобуття Кубка чемпіонів. Уривок з представлення Моурінью самого себе у ролі новопризначеного тренера «Челсі»:[2]
| « | Тільки не називайте мене зазнайкуватим; просто я — чемпіон Європи і вважаю себе особливим | » |
Відтоді у ЗМІ наставника почали величати The Special One — «особливий».
У новому клубі Жозе Моурінью отримав величезні фінансові можливості, які забезпечував власник команди Роман Абрамович. На місце центрфорварда куплено Дідьє Дроґба, чільником півоборони залишався Френк Лемпард, але «Челсі» періоду 2004-2006 відзначалося, насамперед, потужною обороною. У чемпіонаті Англії 2004/05 лондонці пропустили тільки 15 голів у 38 матчах і програли лише 1 матч у внутрішній першості. Оплотом оборони були центральні захисники Джон Террі та Рікарду Карвалью і воротар Петр Чех. Команда у 25 іграх чемпіонату залишала поле без пропущеного м'яча. Перевага над найближчим суперником — «Арсеналом» була дуже серйозною — 12 очок. У ролі опорного півзахисника добре зарекомендував себе Клод Макелеле.
У Лізі чемпіонів 2004/05 «Челсі» виступило на високому рівні, але у півфіналі з мінімальним рахунком поступилося «Ліверпулю» — 0:0 вдома та 0:1 на виїзді. Та мінімальна поразка запам'яталася дивним голом півзахисника Луїса Ґарсії, коли той ніби заштовхав мяч за лінію воріт, але з самої лінії кулю вибили оборонці «Челсі». Так чи інакше, суддя взяття воріт зарахував. Гол вийшов досить спірним і цей єдиний влучний удар зупинив клуб Моурінью у півфіналі.
Наступного року Моурінью вдруге поспіль зробив «синіх» чемпіонами Англії. Того сезону у португальця вже з'явився реальний конкурент — «Манчестер Юнайтед», який очолював Алекс Ферґюсон. Манчестерці відстали від лондонців на 8 очок. Найкращим бомбардиром і справжнім лідером команди Жозе Моурінью став півзахисник Френк Лемпард. У Лізі чемпіонів англійці вилетіли вже у 1/8 фіналу від майбутніх переможців турніру — «Барселони».
[ред.] Після «Челсі»
У сезоні 2007/08 лондонська команда невпевнено почала сезон і після нічиєї у Лізі чемпіонів з «Русенборґом» (1:1, гол А. Шевченка) керівництву увірвався терпець. Клуб звільнив португальця восени 2007 року — новим керманичем Челсі став помічник Морінью Авраам Ґрант. Пів року виходили газетні здогадки та публікації на тему нового місця праці для Жозе Моурінью. Врешті-решт, 2 червня 2008 року його офіційно представили як нового наставника італійського «Інтера». Португалець сказав:[3]
| « | Я — Моурінью, оце і все… Я видатний тренер, але не хочу продовжувати бути «особливим» | » |
[ред.] Досягнення
З «Порту» (майже три сезони: 2-га пол. сезону 2001/02, 2002/03 та 2003/04):
- чемпіон Португалії: 2003 і 2004
- Кубок Португалії: 2003
- Суперкубок Португалії: 2003
- Ліга чемпіонів: 2004
- Кубок УЕФА: 2003
З «Челсі» (три повні сезони: 2004/05, 2005/06, 2006/07 і початок 2007/08):
- Чемпіон Англії: 2005 та 2006
- Кубок Англії: 2007
- Кубок ліги: 2005 і 2007
- Суперкубок Англії: 2007
[ред.] Корисні посилання
- Офіційна веб-сторінка — jose-mourinho.info(англ.)
- Jose «The Special One»(порт.)
- Відео — Жозе Моурінью (на YouTube)
[ред.] Джерела
[ред.] Виноски
|
|||||
