Мох Сідонський
| Мох Сідонський | |
|---|---|
| Країна | Фінікія |
| Діяльність | філософ, астроном, історик |
Мох, Мох Сідонський, Махол (фінік. 
, дав.-гр. Μωχός) — фінікійський філософ початку I тисячоліття до н. е.
Точний час життя Моха невідомий, грецькі автори зазвичай визначають його «добою Троянської війни»[1], але це швидше за все є лише синонімом «далекої давнини». Беззаперечним є лише визнання Моха найстаршим з фінікійських мудреців — Діоген Лаертський називає його протофілософом, поруч из легендарним Атлантом[2]
Мох був також астрономом і істориком[3][4], але найбільше відомий як «фісіолог», тобто дослідник природи речей[5]. Мох вважав, що подібно до мови, яка складається з літер, і світ складається з неподільних часток[6][7], ставши «батьком» атомістичної теорії, згодом запозиченої в різних інтерпретаціях Піфагором і Демокритом. Мох також сформулював власну концепцію створення світу, згідно з якою «першостихіями» були Ефір і Повітря.
Ісаак де Казобон, Роберт Бойль, Ісаак Ньютон ототожнювали Моха з Мойсеєм[8], що сучасним історикам видається очевидним анахронізмом. Стародавнім євреям сідонській філософ був відомий під ім'ям Махол.[9]
Мох був засновником філософської школи — першої у тогочасному світі, до якої належали також згадані у Біблії Халкол і Дарда[9]. З представниками школи Моха, за свідченням Ямвліха, спілкувався й Піфагор.
Моха згадують також Татіан, Євсевій Кесарійський[10] і Суда[11] (остання називає його Охом).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Страбон, Географія, XVI
- ↑ Діоген Лаертський, I. 1
- ↑ Афіней, III. 126
- ↑ Йосиф Флавій. Юдейські старожитності, I. 107
- ↑ Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.147
- ↑ Страбон. Географія, xvi.
- ↑ Секст Емпірик, ІХ, 363
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2010. Процитовано 6 березня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б 3-я Царств, IV. 30-31
- ↑ Євсевій Кесарійський, Приготування до Євангелія, X
- ↑ Суда, ω 283
