Моя бабуся (фільм, 1929)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Моя бабуся
ჩემი ბებია
Жанр драма
комедія
Режисер Коте Мікаберідзе
Сценарист Коте Мікаберідзе
Георгій Мдівані
Сіко Долідзе
У головних
ролях
Олександр Такайшвілі
Олена Чернова
Є. Ованов
Акакій Хорава
Михайло Абесадзе
Г. Абсалімова
К. Лавретськи
Оператор Володимир Познань
Антон Полікевич
Кінокомпанія Держкінопром Грузії
Тривалість  65 хв.
Мова  грузинська
Країна  СРСР СРСР
Рік  1929
IMDb ID 0249816

«Моя бабуся» (груз. «ჩემი ბებია», рос. «Моя бабушка») — фільм грузинського кінорежисера Коте Мікаберідзе.

Історія фільму[ред.ред. код]

Сатирична комедія. Фільм, що пережив друге народження і перше справжнє визнання в 70-ті роки. А в 1929 фільм був заборонений до показу як «антирадянська картина» з «троцькістським відношенням до загнивання радянської системи». Тепер розумієш наскільки ця оцінка була вірна і як смертельно небезпечна вона була тоді. Зловісна тінь першого публічного політичного процесу «Процесу Промпартії», арешти і чистки в промисловості й держапараті, які послідували за ним, боротьба з троцькізмом — ось, що вплинуло на долю фільму. Так само як на «Державного чиновника» Івана Пир'єва. У боротьбі за вихід фільму на екран, Пир'єв просто перетворив всіх бюрократів і старих спеців на шкідників, чим зіпсував його багато в чому. А «Моя бабуся» лягла на полицю у первозданному вигляді і дочекалася кращих часів. Коли, відкинувши злободенну проблематику боротьби з бюрократизмом, зацікавилися формою і естетикою фільму. А тут було на що подивитися.

Фільм став режисерським дебютом Коте Мікаберідзе — зірки німого грузинського кіно, партнера красуні, улюбленки публіки — Нато Вачнадзе. Він прихилявся перед поетичним і сатиричним даром великого земляка Володимира Маяковського. «Моя бабуся» схожа на кінодосліди поета, його новаторські, сатиричні сценарії кінця 20-х років. Вони не отримали рівноцінного своїм літературним якостям екранного втілення. Зате дали матеріал відомому «Клопові» і «Лазні».

Сюжет[ред.ред. код]

Пошуки «бабусі», не милої старенької, а «руки», яка і лист напише і тепле містечко виб'є, — ось і вся історія. Але не в сюжеті справа, а в жанрі, стилі, мові фільму. Сатирична фантасмагорія, похмурий гротеск, оживша карикатура, гра — як спосіб осміювання і викриття. За величезним круглим столом зібралися дорослі люди, які своїми звичками нагадують підлітків. Один возиться з іграшковою автомашиною, а інший намагається його відняти; двоє ріжуться в карти; третій кидає паперових голубів в молоденьку пішбаришню. На спинці крісла в кожного дощечка, які бувають на дверях службових кабінетів: «Нач. канцелярії», «Головбух», «Засідання», «Кінчив справу, гуляй сміливо», «Не заважати» тощо. Цей круг «гри в діяльність» і був моделлю радянської установи. Сюди прийшов робітник з якоюсь заявою. Папір виривався з його рук, літав від одного чиновника до іншого і, нарешті, сам «ліг під сукно». Розгніваний пролетар, монументалізованний ракурсом зйомки, світлом, з'являвся невблаганною, караючою силою. У цій ролі статуарний і величний був майбутній великий трагік, незабутній Отелло, Акакій Хорава.

Багаточисельні трюки режисер використовував дотепно, зі смаком, технічно бездоганно. З початку до кінця він витримав ритм, органічний для комедії такого типу. Щедрій, буйній фантазії Мікаберідзе були явно тісні рамки ігрового фільму. І він включив в нього елементи мультиплікації. Мальовані чоловічки, що живуть під ліжком в будинку того, хто шукає «бабусю», виявлялися сусідами його по комунальній квартирі, які негайно розносять звістку про його звільнення із служби. Оживали дитячі ляльки і втручалися в родинну сцену між чоловіком і дружиною. Мікаберідзе першим у грузинському кінематографі використовував тут об'ємну мультіпліїкацію. Умовні декорації, контрастні світлто-тіньові ефекти, вивихнуті ракурси. Форма фільму була гранично загостреною. Природньо і гра акторів була відмічена умовністю. Рухи були незграбними, механістичними, як у маріонеток. Серед них не виявилося місця для актора Коте Мікаберідзе, виконавця романтичних і героїчних ролей. Цікаво працювали Олександр Такайшвілі, Михайло Абесадзе. Блиснула Олена Чернова.

Коте Мікаберідзе — зі старовинного дворянського грузинського роду, з великої дружної тіфлісської сім'ї, жив гідно, не суєтливо, слави не шукав. Вона його знайшла після виходу «Моєї бабусі» в прокат, показів за кордоном. Цей фільм зайняв своє місце серед класичних творів грузинського кіно.


У ролях[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

МФФ у Санкт-Петербурзі у 1994 році[ред.ред. код]

  • Невідомі шедеври кіно

Посилання[ред.ред. код]