Мста-С

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
AlabinoTraining0904-34.jpg

2С19М2 на репетиції параду перемоги

2С19 «Мста-С»
Загальні дані
класифікація самохідна гаубиця
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
Росія Росія
розробник Уралтрансмаш
ОКБ-2
роки виробництва з 1983
кількість виробів, од. більше 500
роки експлуатації з 1989
війни Війна на сході України
Основні параметри
бойова маса, т 42
екіпаж, осіб 5
довжина, мм 6 040
ширина, мм 3 380
висота, мм 3 350
кліренс, мм 450
база, мм 4 520
Броня
тип броні стальна, катана, протикульова
Озброєння
основне озброєння гаубиця
калібр, марка та тип гармати 152-мм 2А64 нарізна
довжина ствола, кал. 47
кути ВН, ° −4…+68°
кути ГН ° 360°
дальність стрільби, км 6,5…29,06
боєкомплект гармати 50
приціли 1П22, 1П23, ПЗУ-5
кулемети 1 × 12,7-мм НСВТ
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна
швидкість по шосе, км/год. 60
запас ходу по шосе, км 500
подоланний брід, м плаває

2С19 «Мста-С» (індекс ГАБТУ — об'єкт 316, за класифікацією НАТО — M1990 «Farm») — радянська і російська 152-мм дивізійна самохідна гаубиця. Розроблена на Уральському заводі транспортного машинобудування. Головний конструктор САУ — Ю. В. Томашов, 152-мм знаряддя 2А64 — Г. І. Сергєєв. САУ 2С19 призначена для знищення тактичних ядерних засобів, артилерійських і мінометних батарей, танків та іншої броньованої техніки, протитанкових засобів, живої сили, засобів ППО і ПРО, пунктів управління, а також для руйнування польових фортифікаційних споруд та перешкоджання маневрам резервів противника в глибині його оборони. Може вести вогонь по спостережуваних і неспостережуваних цілях із закритих позицій і прямою наводкою, включаючи роботу в гірських умовах. При стрільбі використовуються як постріли з боєукладання, так і при подачі з ґрунту. В 1989 році нова самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння артилерійських полків мотострілкових і танкових дивізій Радянської армії. Вперше демонструвалася на авіасалоні в місті Жуковському в серпні 1992 року.

Створення[ред.ред. код]

Головним розробником 2С19 був призначений Уральський завод транспортного машинобудування, гаубиця 2А64 проектувалася в ОКБ-2. У 1983 році був виготовлений перший макетний зразок, а в листопаді цього ж року було завершено виготовлення дослідного зразка, який протягом 1984 року на Ржевському полігоні проходив випробування. Спочатку САУ 2С19 розроблялася на базі танка Т-72, проте в ході випробувань були виявлені серйозні недоліки, серед яких була велике розгойдування при стрільбі. Для усунення зауважень було прийнято рішення від бази танка Т-72 залишити геометрію корпусу, двигун, трансмісію і приводи керування. При цьому торсіони і катки ходової частини САУ були замінені на нові, розроблені на базі танку Т-80. Після усунення зауважень до 1986 року були виготовлені 6 самохідних гаубиць 2С19 початкової партії. Виготовлені САУ були відправлені на державні, а потім на військові випробування. Після завершення військових випробувань і доробок виявлених недоліків в 1989 році самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння Радянської армії.

Оператори[ред.ред. код]

2С19 «Мста-С» української армії під час параду в День Незалежності в Києві в 2008 році.
  • Азербайджан Азербайджан — укладено контракт з Росією в 2011–2012 роках на поставку 18 одиниць 2С19 «Мста-С». Поставка розпочата в 2013 році
  • Білорусь Білорусь — 12 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
  • Венесуела Венесуела — 48 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
  • Грузія Грузія — 1 одиниця 2С19 на зберіганні, станом на 2013 рік
  • Індія Індія — є потенційним покупцем. Станом на 2014 рік, Міністерством оборони Індії проводиться тендер на поставку 155-мм самохідних гаубиць, в якості одного з учасників заявлена ​​САУ 2С19М1-155
  • Росія Росія — 600 одиниць 2С19, з них 150 на зберіганні, станом на 2013 рік. З 2013 року розпочато поставки модернізованих САУ 2С19М2
  • Україна Україна — 40 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
  • Ефіопія Ефіопія — 10 одиниць 2С19, станом на 2013 рік

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ГОСТ 8.417-2002

Посилання[ред.ред. код]