Мстислав Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мстислав Великий
Mstislav I the Great.png
Великий князь Київський
Правління 1125-1132
Попередник Володимир Мономах
Наступник Ярополк Володимирович
Інші титули Князь Новгородський
Князь Ростовський
Князь Білгородський
Біографічні дані
Імена Федір, Гаральд
Дата народження 1 червня 1076(1076-06-01)
Турів
Дата смерті 14 квітня 1132(1132-04-14) (55 років)
Київ
Місце поховання Федорівський монастир, Київ, Україна
Дружина Христина Шведська
Діти Інгеборга, Мальфріда, Євпраксія, Всеволод, Марія, Ізяслав, Ростислав, Святополк, Рогніда, Ксенія, Ірина, Володимир
Династія Рюриковичі
Рід Мономаховичі
Батько Володимир Мономах
Мати Ґіта Вессекська

Мстислав Великий, Мстислав-Гаральд Володимирович (у св. хрещені — Федір) (*1 червня 1076 - † 14 квітня 1132), Святий, Великий князь Київський, син Володимира Мономаха та Ґіти — дочки англійського короля Гарольда II Ґодвінсона, останній князь, що утримував єдність Київської держави. Фундатор камінної церкви св. Федора в Києві (1129).

Біографія[ред.ред. код]

За життя батька посідав новгородський та переяславський княжі столи, співправив з батьком у Києві. 1096 року розбив війська чернігівського князя Олега Святославича і примусив його взяти участь у Любецькому з'їзді. Брав участь у воєнних походах на половців 1093, 1107 і 1111 років. Здійснив два успішні походи на естів 1113 і 1116 років. Після смерті батька (1125) посів київський стіл і продовжував зміцнювати престиж великого князя київського та обороняти державу від ворогів. 1130 року повернув під вплив Києва Полоцьк, посадивши на полоцький стіл свого сина Ізяслава. 1130 року воював з литовцями. Розгромив половців і загнав їх за Волгу та Яїк. Про величезний міжнародний престиж Київської держави за його правління свідчать численні династичні зв'язки київського князя з західноєвропейськими королівськими дворами.

Помер 14 квітня 1132 року (за іншими даними 15 квітня 1133 року[1]). Був похований у церкві збудованого ним Федорівського монастиря у Києві. Після його смерті Київська держава остаточно розпалася на окремі політично незалежні князівства.

У Татіщева є життєво-побутові подробиці з життя Мстислава: «…Якось увечері він бесідував із дружиною своєю і веселився. Тоді один із євнухів його, підійшовши до нього, тихо сказав: „Княже! Ти ось, ходячи, землі чужі воюєш і неприятелів усюди перемагаєш. Коли ж ти вдома, то або в суді, або над справами землі своєї трудишся, а іноді з приятелями твоїми, веселячись, проводиш час, а не відаєш, що у княгині твоєї діється. Прохор бо Васильович часто з княгинею наодинці буває. Якщо нині ти підеш, то можеш сам побачити, що я правду тобі кажу“. Мстислав, вислухавши, усміхнувся і сказав: „Рабе! А чи не пам'ятаєш ти, як княгиня Христина вельми мене любила і ми жили в цілковитій злагоді? І хоч я тоді, як молода людина, не скупо чужих жінок навідував, але вона, знаючи це, зовсім не ображалась і тих жінок приязно приймала, показуючи їм, ніби нічого не знала, і через те найбільше мене до її любові і пошани зобов'язувала. Нині ж я зістарівся, а багато трудів і клопотів про землю мені вже про це думати не дозволяють. А княгиня, як людина молода, хоче веселитися і може при цьому вчинити щось і непристойне. Мені це устерегти уже немає змоги, але досить того, коли про це ніхто не знає і не говорять. Тому й тобі краще мовчати, якщо не хочеш нерозумним бути. І надалі нікому про це не говори, щоб княгиня не довідалась і тебе не погубила“. І хоча Мстислав тоді нічого супротивного не виказав і обернув у безумство євнухове зухвальство, але через деякий час тіуна Прохора звелів судити за те, що ніби він у судах не по закону діяв і людей грабував. За це заслали його в Полоцьк, де він незабаром у порубі помер»>

У цій новелі йдеться про другу жону Мстислава Володимировича, дочку новгородського посадника Дмитра Завидовича (див. 1122 р.), за Татіщевим, (Любаву)[2].

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Канонізація[ред.ред. код]

Шлюби та діти[ред.ред. код]

Одружувався двічі: Вперше — з Христиною Шведською — дочкою шведського короля Інге I, 1095 року. Христина померла 18 січня 1122 року. Діти:

Вдруге — з дочкою новгородського посадника Дмитра Завидича, яка пережила чоловіка. Діти від цього шлюбу:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 16
  2. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2

Джерела[ред.ред. код]

Попередник
Володимир Мономах
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
1125-1132
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Ярополк Володимирович