Мужук Леонід Петрович
| Мужук Леонід Петрович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 листопада 1946 (77 років) Мусіївка |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | сценарист, кінорежисер, журналіст |
| Alma mater | Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1970) |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
| Нагороди |
   |
| IMDb | ID 0616233 |
Мужук Леонід Петрович (нар. 15 листопада 1946, с. Мусіївка, Ружинський район, Житомирська область, УРСР, СРСР) — радянський і український організатор кіновиробництва, сценарист, кінодраматург, кінорежисер, журналіст. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1989). Заслужений діяч мистецтв України (1996).[1] Народний артист України (2008).[2]
Член Національної спілки кінематографістів України і Національної спілки журналістів України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в селянській родині. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1970).
Працював на посадах:
- літературного працівника Київської кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка;
- редактора, головного редактора, генерального директора Української студії телевізійних фільмів;
- головного редактора Української студії хронікально-документальних фільмів;
- заступника головного директора програм Українського телебачення;
- заступника генерального директора по телебаченню Київської державної регіональної телерадіокомпанії,
- радника голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України,
- заступника голови правління Національної спілки кінематографістів України,
- першого заступника генерального директора з творчих питань ДТРК «Культура».
На Укркінохроніці відбулося становлення як сценариста. А на Укртелефільмі реалізував декілька відомих проектів, серед яких: документальний серіал «Чорнобиль: Два кольори часу» (1986–1988) (сценарій у співавт.); історично-документальне дослідження про «розстріляне відродження» та голодомор — телесеріал «Українська ніч 33-ого» (1993—1995) (продюсер, один із сценаристів та автор тексту); документальна дилогія «Спогад про УПА» (1994—1995) (співавтор сценарію, співрежисер та автор тексту).
Як продюсер і співавтор сценарію здійснив ігрові проекти: художні телесеріали «Пастка» (1993) та «Злочин з багатьма невідомими» (1993, за мотивами творів Івана Франка «Перехресні стежки» та «Основи суспільності») і вітчизняний серіал «Роксолана» (1996).
Автор-режисер документальних фільмів: «Довга дорога до Святої гори» (2000), «Три дні щастя», «Чорнобильський час» (2006), дилогії «33-й» (2008)(«Материнський спогад» і «Материнський заповіт»), короткометражного фільму Дніпровська балада та інших.
Автор-режисер і ведучий циклової телевізійної програми «Кіно і час».
Викладач, проф. Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка[3].
Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]
- Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1989) — разом з Х. Салгаником
- Заслужений діяч мистецтв України (1996)
- Народний артист України (2008)
- Премія імені В'ячеслава Чорновола за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики[4] (2008)
- Премія імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності (2010)
- Відзнака «Симон Петлюра. Журналістика і Державність» (2021)[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про присвоєння почесних звань України працівникам телебачення і радіомовлення. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 жовтня 2023.
- ↑ Про нагородження активістів Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 жовтня 2023.
- ↑ Інститут екранних мистецтв імені Івана Миколайчука. Викладачі інституту. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 4 листопада 2010.
- ↑ Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
- ↑ Кримчан нагороджено медаллю Симона Петлюри. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.109;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 412. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 425. — ISBN 5-88500-071-9.
- Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.343;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.896;
- Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.323;
- Шевченківські лауреати: 1962–2001. К., 2001. — С.364.
Посилання[ред. | ред. код]
- Леонід Мужук на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)
|
- Народились 15 листопада
- Народились 1946
- Уродженці Мусіївки (Ружинський район)
- Випускники Інституту філології Київського університету
- Лауреати Шевченківської премії 1989 року
- Заслужені діячі мистецтв України
- Народні артисти України
- Лауреати Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності
- Українські організатори кіновиробництва
- Радянські сценаристи
- Українські сценаристи
- Радянські режисери
- Українські режисери
- Українські редактори
- Персоналії:Укртелефільм
- Члени НСЖУ