Музей-садиба Архангельське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°47′07″ пн. ш. 37°17′03″ сх. д. / 55.78528° пн. ш. 37.28417° сх. д. / 55.78528; 37.28417

Музей-садиба Архангельське, Московська область
Arkhangelskoe Estate Aug2012 buildings 03.jpg
Засновано
Розташування Росія Росія
Директор Володимир Длугач, 2010 р.
Архангельське, вигляд від оранжерей

Музей садиба Архангельське — садово-парковий ансамбль 18-19 століть поблизу міста Москва.

Село Уполози 17 століття[ред.ред. код]

Садиба Архангельське. Церква Михайла Архангела 17 ст.

Першим господарем села ще в 16 столітті був дворянин Уполоцький А. І. За ім'ям володаря сільце й прозвали Уполози. У 1660-ті роки володарі побудували цегляну церку в ім'я Архангела Михайла, Тому село почали називати Архангельське.

Церква зберіглася до 21 століття і є найстарішою будівлею музею садиби. За конструктивні особливості її приписують кріпаку-архітектору 17 століття Павлу Посохіну, що побудував також садибні храми в селах Марково та Нікольське-Урюпіно.

Біля церкви колись і була невелична дерев'яна садиба у 2 світлиці з сінями, з лазнею, стайнею, поварнею, сараями і коморами. Була тут і оранжерея, одна з перших у Підмосков'ї наприкінці 17 ст., з лаврами та помаранчами.

Перша половина 18 століття[ред.ред. код]

Для села дуже відрізнялись початок 18 століття і його останні десятиліття. З 1703 року володарем села став князь Д. М. Голіцин. Вельможа мав добру на той час освіту. З 1730 років він з родиною мешкав в Москві і забажав оселитися в Архенгельському. Жити в маленькій садибці не міг і не хотів. Тому осторонь і побудував палацик на 13 кімнат з печами в голландських кахлях і з каміном, не дуже прийнятним в суворому російському кліматі. Нововвденням був регулярний сад, що віддалено нагадував сади бароко Голландії з липами, першпективними стежками і партерами (сад). Будівництво і оздоблення перервав арешт князя за наказом імператиці Анни Іванівни, бо та вбачала в ньму свого ворога. Смертну кару замінили на заслання. І старий князь повернувся в Архангельське помирати лише через 40 років.

Друга половина 18 століття[ред.ред. код]

План Люксембурзького палацу. арх. Соломон де Брос

Перебудову в Архангельському розпочав лише онук князя Голіцина. Вельможа нової доби пожив за кордоном, мешкав в Парижі, де і замовив проект нової садиби на зразок фрацузьких тамтешньому архітектору Шарлю де Герну.

Шарль де Герн ніколи не був в Російській імперії. Він будував в провінційних містах Франції (в Безансоні та ін.), але добре знав зразки садиб Франції 17 століття, Люксембурзький палац Соломона де Броса чи палац Мезон-Лафіт архітектора Франсуа Мансара. За планами цих архітекторів і створено план садиби Архангельське, лише на фасадах декор не бароко Франції 17 ст., а класицизм 18 століття.

Родзинки садибного парку[ред.ред. код]

Роботи велись під керівництвом арх. Джакомо Тромбаро водночас в парку і на терасі, де будували палац. Родзинками садиби були тераси італійського типу з балюстрадами і довгий партер (сад) (240 на 70 метрів), який замикали великі оранжереї.

Ще однією родзинкою парку був невеличкий ансамбль будівель, що отримав назву " Каприз ". Його будував маловідомий архітектор італієць Джованні Петонді. Комплекс мав будівлю бібліотеки, (одну з найкращих на той час, серед скарбів якої були і 33 томи «Енциклопедії» 18 ст., рукописи тощо) і манеж. Інтер'єри мали надзвичайно цікаві оздоби, про які свідчать ескіз плафона для павільона «Каприз» та унікальні визолочені оздоби Білого будиночка в Нікольському-Урюпіні, ще одній садибі Голіциних. Бібліотеку пізніше розпродали ще за Голіциних, а каприз перебудували до невпізнання.

Манеж мав залізну огорожу з кам'яними стовпами, прикрашеними вазами. Перед манежем розпланували невеликий садок зі скульптурою Амура. Десь тут розмістили і піч для опалювання порцеляни. Чисту сировину розфарбовували кріпаки садиби, її опалювали в печі і дарували вельможним гостям князя. Порцеляна садиби Архангельське відразу ставала раритетами.

Будівництво в садибі тривало майже 30 років. Князь помер у 1809 р. і удова продала садибу вельможі Юсупову Н. Б.

Перша половина 19 століття[ред.ред. код]

Партер в садибі Архангельське під Москвою. Архівне фото.
Худ. В. Серов. Володарка Архангельського княгиня З. Юсупова

Майно Юсупова Н. Б. входило в п'ятірку найбільших в імперії, той був володарем 20 000 кріпаків. Він теж пожив за кордоном, де почав колекціонувати живопис майстрів Західної Європи 17-18 ст. та ужиткове мистецтво. Садиба знадобилась для розташування коштовних мистецьких колекцій князя. Але розпочалася війна з Наполеоном Бонапартом і колекції прийшлося поспіхом евакуювати в далеку Астрахань. Французи-завойовники пограбували садибу, а кріпаки навколишніх сіл перебили дзеркала і попсували інтер'єри палацу нового пана. Але стіни споруди встояли.

Ремонт і добудови тривали два роки. На тлі занепаду і спустошення інших садиб, Архангельське відрізнялося ладом і візитами королівських осіб (цар Олександр 1-й та ін.). Тут діяли свій цех по розпису порцеляни, кріпацький театр з декораціями самого П'єтро Гонзага, ботанічний сад, оранжереї. Палац мав рідкісні колекції і багату бібліотеку. Серед візитерів садиби — письменник О. Герцен і поет О. Пушкін.

Театр в садибі Архангельське[ред.ред. код]

Садибний театр. Архангельське, план.

Ще 1810 року Юсупов придбав у Голіциних садибу Архангельське під Москвою[1]. Посада директора імператорських театрів сприяла облаштуванню в Архангельському і садибного театру. Первісний проект палацу француза Шарля де Герна не передбачав театральної зали поряд з палацовими залами. Тому театр в Архангельському облаштували в окремому приміщенні через дорогу від палацу.

Театр - дерев'яний, потинькований і розфарбований в два кольори, аби приховати його дешевий будівельний матеріал. Ззовні дотримана стилістика дуже спрощеного класицизму, позбавленого декору. Зовнішньо мало привабливе, одноповерхове приміщення надзвичайно контрастувало з його багатим інтер'єром. Невеличка театральна зала була прикрашена могутніми колонами, в проміжках яких створені невеликі глядацькі ложі. Майстерне використання заокруглених ліній і винятково приємних пропорції ще яскравіше використане в проекті самого П'єтро Гонзага. Але причетні до реалізації О. Бове та бригада теслярів дещо спростували проект[2]. Партер оточує рустований подіум, на який спираються величні колони. Головну архітектурну тему глядацької зали продовжувала театральна завіса, створена самим П'єтро Гонзага. Але виконана завіса більш віртуозно і пишно, як ще одна палацова зала. Використання ілюзорної перспективи в завісі і в декораціях лише поглибили враження від тетрального простору. Театр тільки но встигли облаштувати, як він став московською сенсацією. Згодом за спорудою закріпилась назва — Театр Гонзага[3].

Друга половина 19 століття[ред.ред. код]

Садиба Архангельське. Мавзолей Юсупових («Колонада») 1906-16 рр.

Добудови не зіпсували садибу. Тут з'явивсще й Мавзолей з колонадою на початку 20 ст. і декілька нових скульптур в парку, і без того насиченого садово-парковою скульптурою. Серед нових — погруддя поета О. С. Пушкінана честь його візитів в садибу. Частину колекцій нащадок перевіз в столичний Петербург. Серед останніх володарів Архангельського — родина Сумарокових-Ельстон. Садиба дивним чином зберіглася попри руйнації і загибель інших, що почалися ще в 19 столітті, коли зруйнували палац Розумовського в місті Батурин (Україна), садиби в Яготині, Камбурлея в селі Хотень, Завадовського в Ляличах та ін.

Архангельське за СРСР[ред.ред. код]

Після більшовицького перевороту в жовтні 1917 року садиба вціліла лише через те, що її обрав своєю резиденцією Лев Давидович Троцький. Після вигнання з держави Троцького в садибі створили санаторій для еліти більшовиків-тут відпочивала дружина Леніна — Н. К. Крупська.

Вихор руйнацій панських садиб при більшовиках не зачепив Архангельське, де оранжереї перебудували під військовий санаторій, а палац зробили музеєм. Але радянський уряд вилучив живопис, частково переданий в Москву, частково в Ермітаж, а 70 відсотків якого продав за кордон. Із 5 сотен картин в палаці залишено близько 100.

Залишки живопису садиби[ред.ред. код]

Дж. Б. Тьєполо. «Зустріч Антонія і Клеопатри в порту»

Микола Борисович Юсупов не дуже розбирався в живопису і прислухався до моди на тих чи інших майстрів. Перебування за кордоном, спілкування з митцями сприяли виробленню особистих смаків князя, що надавав перевагу академічним майстрам Італії 17 ст., представникам стилю рококо і класицизму. Особливістю колекціонера була замова картин сучасним майстрам Франції і Італії під час декількох подорожей за кордон.

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg «Бенкет Клеопатри на честь Антонія»
Садиба Архангельське

Тому в колекції переважали академічні майстри Італії і Франції 17-18 ст. Але в його колекції був і Рембрандт (продали при СРСР), і Ван Дейк (продано все, окрім одного портрета), і Рубенс (за новими даними — учень Рубенса Діпенбек, залишено в садибі), і картина француза Жака-Луї Давіда, що голосував за страту короля Франції (передана в Ермітаж). Придбання картин цього художника в Російській імперії не вітали. Володар Юсупов заборону ігнорував, тим паче що придбав картину пізнього періоду творчості майстра, що вимушено відмовився від картин в стилі революційний класицизм. Тепер Давід малював картини з небезпечними міфологічними сюжетами, серед них і «Сафо з коханцем Фаоном», яку і придбав Юсупов.

Худ. Корреджо, Жіночий портрет, Ермітаж.

Як і більшість аристократів, він мав радників і експертів серед антикварів. В Римі це були Рейфенштейн та Томас Дженкінс, що тогрував античними скульптурами і співпрацював зі скульпторами Бартоломео Кавачеппі та Карло Альбачіні. Саме Кавачеппі і отримає замову на погруддя Петра І та Катерини II, які Юсупов розмістить в Імператорській залі палацу Архангельського.

Іноді князю щастило без зайвих труднощів придбати шедеври. У 1800 році царський двір відмовився від купівлі партії картин, привезених в Петербург П'єтро Конколо. Картини передивився князь і придбав 12 полотен. Саме з партії П'єтро Конколо походять відомі зразки колекції Юсупова -

Придбав Юсупов і цілий комплект з шести картин для декорування палацової зали, серед яких і були монументальні композиції Джованні Баттіста Тьєполо " Зустріч Антонія і Клеопатри в порту " та "Бенкет Клеопатри на честь Антонія " та плафон (живопис) «Боги на Олімпі» — нині Царське Село (музей-заповідник). Останній вивезли з садиби і розмістили після відновлення в Великому Царскоільському палаці. Плафон вважають твором другорядного венеціанського художника 18 століття Джованні Скайяріо.

Серед картин, вилучених так чи інакше зі збірок садиби —

  • П'єтро Белотті «Жебраки»
  • П'єтро Ротарі, декілька «Поселянок»
  • Джованні Доменіко Тьєполо «Повернення блудного сина»
  • голландець Герріт ван Вюхт «Натюрморт з книгами»
  • Ян ван Гойєн «Пейзаж з річкою»
  • Гюбер Робер «Фантазійний пейзаж з обеліском» та «Мандрівні музики в селі»
  • Жан Антуан Гро «Кінний портрет кн. Бориса Юсупова»
  • Мармуровий барельєф з портретом короля Луї XIV у профіль 17 століття…
Алегорія живопису (автопортрет Елізабети Сірані), тепер в Москві.

Дещо незвичними в колекції були твори жінок художниць — від мисткині 17 століття Елізабети Сірані до сучасних князю популяних француженок — Елізабет Віже-Лебрен, Маргеріт Жерар, німкені Ангеліки Кауфман.

В музейній колекції садиби на початок 21 ст. зберігається близько 100 полотен голландської, французької, італійської шкіл живопису. Серед майстрів Італії — твори

Родзинкою збірки були і залишились 2 картини віртуоза 18 століття Джованні Баттіста Тьєполо «Зустріч Антонія і цариці Єгипту Клеопатри в порту» та «Бенкет Клеопатри на честь Антонія».

Початок 21 століття[ред.ред. код]

В садибі йдуть постійні реставраційні роботи. Але для відвідин відкриті пейзажний парк і садові павільони. В садибі проходять джазові фестивалі під назвою «Садиба Джаз». В Колонаді відкриваються тимчасові виставки. У 2005 році пройшло повідомлення про створення нового поселення для мільонерів Росії Рубльово-Архангельське неподалік від старовинної садиби. Поселення мільонерів вже кличуть Діамантове Гетто.

Джерела[ред.ред. код]

  • Кусково. Останкино. Архангельское. М, «Искусство», 1976 (рос)
  • Познанский В. В. «Архангельское», М, 1966 (рос)
  • Рапопорт В. Л. «Парк в Архангельском», М, 1971 (рос)
  • Унанянц Н. Т."Картинная галерея музея Архангельское (западноевропейская живопись) ", М, 1973 (рос)
  • Арсеньева Р. В. «Итальянцы в России, или История семейства Петонди», Московский журнал, 2002, № 3, (рос)

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Кусково. Останкино. Архангельское», серия «Города имузеи мира», М, «Искусство», 1976, с. 133
  2. «Кусково. Останкино. Архангельское», серия «Города имузеи мира», М, «Искусство», 1976, с. 194
  3. «Кусково. Останкино. Архангельское», серия «Города имузеи мира», М, «Искусство», 1976, с. 195

Див. також[ред.ред. код]