Музей Бардо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 36°48′34″ пн. ш. 10°08′04″ сх. д. / 36.80944° пн. ш. 10.13444° сх. д. / 36.80944; 10.13444

Музей Бардо (Туніс)
GiorcesBardo33-2.JPG
Засновано заснований в листопаді 1882 р., відкритий 7 травня 1888 р.
Розташування місто Туніс
Відвідувачі 600.000 (2008 р.)
Директор Taher Ghalia, 2010 р.
Сайт www.bardomuseum.tn

Музей Бардо або Національний музей Бардо (араб. المتحف الوطني بباردو‎) — археологічний музей у місті Туніс.

Споруда[ред.ред. код]

Сучасна споруда музею розташована на околиці столиці держави Туніс в районі Бардо. Це історична територія міста, де в 13 столітті вибудували палацову споруду для султанів династії Хафсідів. Пізніше споруду перебудували для резиденції бея Туніса. Споруда має риси туніської архітектури, а її інтер'єри — типовий приклад місцевої еклектики з різними впливами арабської архітектури Азії, Франції і Андалузії. Останні впливи обумовлені вимушеними еміграціями іспанських арабів, силоміць вигнаних з міст і селищ арабського півдня Іберійського півострова в 16 ст., що оселились в Тунісі.

В 19 столітті палац як подарунок перейшов в майно столиці і його пристосували для музею. Наказ про створення музею датований 7 листопада 1882 року. Музей відкрито для відвідин з 1888 року. Музей Бардо — перший подібного роду музей в країнах Північної Африки. Первісна назва музею — Музей Алауї, на честь тодішнього бея Туніса. В Північній Африці за значенням — музей посідає друге місце після Каїрського музею в Єгипті.

Наприкінці 20 століття Національний музей Бардо отримав кредит в 30.000.000 динарів від Міжнародного банку реконструкції і розвитку. З 1997 року розпочато відновлення споруд колишнього палацу бея і створення нових приміщень закладу з відповідними музейними вимогами, загальна площа яких становить 8.000 м².

Формування колекцій[ред.ред. код]

Coupe sur le projet de plan d'extension du musée.
Музейні експозиції, споруди музею в розрізі.

На формування колекцій музею значно вплинули надзвичайно багаті археологічні знахідки на узбережжі Середземного моря, заселеного і колонізованого фінікійцями, римлянами, варварами-аріанами, арабами. В 20 столітті до артефактів, вивезених з стародавніх міст Карфагена, Утіка, Дуга, Хадруметум додалися колекції ранньохристиянського і мусульманського мистецтва, а також скарби мистецтва, знайдені підводними археологами.

Зала з римськими портретними погруддями.

В музеї зібрані залишки матеріальної культури фінікійців, майстрів Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, християнства середньовічного періоду, твори мусульманських майстрів. Кількість тільки залишків давньоримських мозаїк (знайдених в розкопках в 20 столітті) в музеї Бардо перевищувала їх кількість в музеях Італії і Помпеях, а їх сюжети — по-над конкуренцією. Музейні колекції Бардо поступилися своїм першим містом лише в 21 столітті після відкриття Музею мозаїк Зеугми, випадково знайдених на півдні сучасної Туреччини. Але в музеї Бардо зібрані також:

  • давньогрецькі бронзові скульптури
  • давньоримські погруддя римських імператорів
  • давньоримська скульптура
  • деталі архітектурних споруд (колони, капітелі, стели)
  • макети архітектурних споруд
  • макети історичних човнів
  • кераміка греків, римлян, арабських країн
  • історичні ювелірні вироби
  • епіграфічна колекція різних історичних періодів
  • етнографічні колекції Туніса
  • невеликі колекції меблів

Палацові зали (часто затишні і невеликі) первісно не призначалися для музею, тому фрагменти мозаїк фіксовані на стенди і розвішані на стінах. Еклектичний, незвичний характер мають і зали, прикрашені кольоровими кахлями, на тлі яких експоновані портрети римських імператорів.

Вибрані колекції і твори[ред.ред. код]

Мусульманські збірки[ред.ред. код]

Малий палац, внутрішній дворик з фонтаном

Збірки мусульманського мистецтва розташовані в так званому Малому палаці, який вибудували в період 18311832 років. Він зберігає елементи арабської архітектури з невеличкими залами, прикрашеними дерев'яними різьбленими стелями. Внутрішній дворик палацу прикрашають кольорові кахлі і фонтан.

Зразки епіграфіки[ред.ред. код]

Артефакти з Махдії[ред.ред. код]

Сатир з Махдії.
Реконструкція садочка з артефактами з Махдії.

На морському дні поблизу міста Махдія 1907 року був знайдений стародавній потонулий човен з вантажем. Дослідження знахідки проводили під керівництвом тодішнього директора музею Бардо — французького археолога Альфреда Мерліна, що дозволило в період 19071913 рр. підняти і зберегти для музею більшість знахідок. До цього Музей Бардо мав невелику кількість артефактів, пов'язаних з мистецтвом Стародавньої Греції. Знахідки поблизу міста Махдія перевели мистецькі збірки туніського закладу в розряд надзвичайних. Бо з потонулого човна підняли унікальні вироби давньогрецьких майстрів. За припущеннями, вантаж судна — награбоване майно з Стародавньої Греції, яке намагався вивезти в свої володіння Луций Корнелій Сулла після його звільнення з Афін в 86 році до н. е. Човен ішов морем з Пирея до Італії і потонув біля берегів Африки в шторм. Серед вантажів човна — бруски свинцю, котви, залишки дерев'яних і металевих меблів, садові прикраси для перістиля, мармурові колони і залишки катапульти, мармурові і бронзові скульптури сатира, танцюючих карликів, фігурка Ероса і скульптури, помічені іменем грецького скульптора Боетоса. Мистецька і наукова вартість знахідок з Махдії ненабагато поступалася знахідкам з Антикітери в Греції.

Так, садові артефакти, підняті з галери, надали можливість музейному закладу створити реконструкцію садочка в перістилі на зразок садів в Помпеях.

Портрети римських імператорів[ред.ред. код]

Октавіан Август

Колекція давньоримських мозаїк Бардо[ред.ред. код]

Mosaics-estatues.JPG
Chasse sanglier Carthage Bardo National Museum.JPG

Світової слави музей Бардо зажив завдяки численим мозаїкам доби Стародавнього Риму. В експозиціях представлені як цілісні композиції, так і їх фрагменти. Римська колонізація узбережжя Північної Африки перетворила його на низку портів і міст з кам'яною забудовою, казармами, триумфальними арками римських імператорів, храмами, цирками для боїв гладіаторів, термами і віллами, прикрашеними скульптурами, басейнами, садами і мозаїками. Залишки цих мозаїк з розкопаних міст десятиліттями рятували і перевозили в музей Бардо.

Джерела[ред.ред. код]

Бронзова герма з Махдії
  • Ривкин Б. И. «Малая история искусств. Античное искусство», М, «Искусство», 1972
  • François Baratte, Histoire de l'art antique : L'art romain, éd. Manuels de l’école du Louvre — La documentation française, Paris, 1996 (ISBN 2711835243)
  • Khaled Belkhodja, Ammar Mahjoubi et Hédi Slim, Histoire de la Tunisie, tome I «L'Antiquité», éd. Société tunisienne de diffusion, Tunis, 2003
  • Aïcha Ben Abed-Ben Khader, Le musée du Bardo, éd. Cérès, Tunis, 1992 (ISBN 997370083X)
  • Chokri Ben Nessir, «Le Bardo actuel & Le Bardo du futur», La Presse Magazine, no 986, 3 septembre 2006, pp. 3-5
  • Zeïneb Benzina Ben Abdallah, Catalogue des inscriptions latines païennes du musée du Bardo, éd. Institut national d'archéologie et d'art, Tunis, 1986 (ISBN 2728301190)
  • Mongi Ennaïfer, La civilisation tunisienne à travers la mosaïque, éd. Société tunisienne de diffusion, Tunis, 1973
  • Albert France-Lanord, Conservation des bronzes : musée du Bardo, éd. Unesco, Paris, 1980 (lire en ligne)
  • Georges Gautier et Michel Amandry, «Les monnaies romaines en or conservées au Musée du Bardo à Tunis», Revue numismatique, vol. 6, no 150, 1995, pp. 256–263 (lire en ligne)
  • Mounira Harbi-Riahi, Mohamed El Aziz Ben Achour, Samya El Mechat et al., Le musée du Bardo : hier et aujourd'hui, 1888–1988, éd. Institut national d'archéologie et d'art, Tunis, 1988
  • Gisela Hellenkemper Salies, Hans-Hoyer von Prittwitz, Gaffron Bauchen et Gerhard Bauchen, Das Wrack. Der antike Schiffsfund von Mahdia, éd. Rheinland Verlag, Cologne, 1994 (ISBN 9783792714426)
  • Alfred Merlin et Louis Poinssot, Guide du Musée Alaoui, Musée du Bardo, éd. Direction des antiquités et des arts, Tunis, 1950
  • Khira Skik, Musée du Bardo : département musulman, éd. Institut national d'archéologie et d'art, Tunis, 1974
  • Hédi Slim et Nicolas Fauqué, La Tunisie antique. De Hannibal à saint Augustin, éd. Mengès, Paris, 2001 (ISBN 285620421X)
  • Mohamed Yacoub, Musée du Bardo, éd. Institut national d'archéologie et d'art, Tunis, 1969
  • Mohamed Yacoub, Le Musée du Bardo : départements antiques, éd. Agence nationale du patrimoine, Tunis, 1993

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]