Музей Каподімонте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний музей Каподімонте
Бічний фасад палацу Каподімонте

Музей Каподімонте, повна назва Національний музей Каподімонте, відомий в Середній Італії художній музей в місті Неаполь.

Палац Каподімонте[ред.ред. код]

Будівництво у 1738 р. розпочав король Неаполя і Сіцилії Карло VII( пізніше його оберуть королем Іспанії). Спочатку це була велика лоджия на пагорбі Каподімонте. Але будівництво переросло у великий палац, бо ще одна резиденція, королівський палац Портічі, була визнана замалою для пишного королівського двору. До того ж, королю треба було розмістити колекцію живопису, котру він отримав у спадок від своєї матері, Єлизавети Фарнезе з роду князів Парми.

Доручення короля отримали архітектори Анджело Карасале, Джованні Антоніо Медрано і Антоніо Каневарі. Роботи розпочалися у вересні 1738 року. Але будівництво розтяглося надовго, бо були проблеми з будівельними матеріалами, що везли з карьєру в Пианура. Лише у 1758 р. перша черга палацу була збудована. Роботи продовжив син короля, Фердінанд 1-й і архітектор Ф.Фуга.

В часи окупації Неаполя французьким військом Наполеона тут мешкали Жозеф Бонапарт, а потім маршал Юхим Мюрат. Колекцію перевезли до Неаполітанського Національного археологічного музею. В 19 столітті палац належав вельможним родинам Савойських і Аоста. Лише у 1920 р. його придбали у власність держави. З 1950 року тут Національний музей Каподімонте, куди повернули значну частку експонатів.

Фасади палацу і музейні зали[ред.ред. код]

Фасад палацу Каподімонте у парк
Музейна зала з аррасами


Загальна характеристика збірки[ред.ред. код]

Худ. Аннібалє Каррачі. Геркулес на перетині шляхів. Музей Каподімонте.

Колекція має всі ознаки королівського зібрання з парадними портретами королівських родин і їх родичів, міфологічними і алегоричними картинами. Аби доповнити зібрання, тут створена колекція робіт майже всіх художників Неаполітанської художньої школи живопису ( від Хосе де Рібера до мало відомих Паоло Порпора, родини Рекко,Руопполо, від майстрів 18 ст. до кінця 19-го тощо) .

Інші мистецькі школи і майстри представлені неповно, але є картини представників Венеціанської, Флорентійської, Римської шкіл. Поодинакими, але ікавими зразками представлені і деякі майстри інших країн - Пітер Брейгель Старший, Ель Греко, Клод Лоррен.


Важливиим доповненням картинної галереї став відділ античної скульптури з розкопок, представлений переважно давньоримськими мармуровими копіями з грецьких зразків. Музей має художньо вартісну колекцію декоративно-ужиткового мистецтва ( меблі, килими, гобелени, порцеляна ).

Живопис доби відродження і маньєризму[ред.ред. код]

Джованні Філіппо Кріскуоло. Поліптих зі Святою Трійцею та поклонінням немовляті Христу у центрі. 1545 р. Музей Каподімонте.

Живопис доби неаполітанського бароко[ред.ред. код]

Портретний жанр музейної збірки[ред.ред. код]

Тиціан, «Папа римський Павло ІІІ »



Картинн галерея[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

  • Nicola Spinosa, Capodimonte, Electa, Milano 1999.
  • Le Guide di Dove - Campania, Corriere della sera, 2007.
  • Il Museo di Capodimonte, valori di Napoli, Pubblicomit, 2002.
  • Використані матеріали Англійської і італійської вікіпедій.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]