Музей Коррер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей Коррер (Museo Correr)
Venezia piazza s.Marco.JPG
Засновано 1836 р.
Розташування Італія Італія, Венеція,
Сайт http://www.museiciviciveneziani.it/frame.asp?pid=57&musid=9&sezione=musei Офіційний сайт музею Коррер]

Музей Коррер або Міський музей Коррер (італ. Museo Correr) відомий музейний заклад міста Венеція.

Історія створення[ред.ред. код]

Патріот Теодоро Коррер[ред.ред. код]

Він належав до давньої венеціанської вельможної родини, що подарувала Венеції військових генералів, голів магістрату, а католицтву - кардиналів Антонія і Григорія Коррер і папу римського Григорія XII.

Теодоро Коррер (1750–1830) носив ім'я одного з покровителів Венеції і сам став покровителем і рятівником мистецтва Венеції. Коли Венецію захопили війська Наполеона Бонапарта, державний діяч Теодоро Коррер зробив усе можливе для перешкоди грабіжницького вивозу витворів мистецтва з Венеції в Париж. Він брав під свою опіку приватні збірки, скарби венеціанських церков і монастирів, купував і обмінював речі задля збереження найбільш коштовного. Не все вдалося, але Венеція завдячує йому багатьма врятованими творами, кількість яких без рятівних дій Теодоро була б значно меншою.

Худ. Чезаре Вечеллі. Венеціанська родина біля перського килиму. 1560 рік.

Формування колекцій[ред.ред. код]

Після смерті Теодоро Коррер, його колекцію по заповіту отримав муніціпалітет Венеції. Збірку описав Вінченцо Лазарі і склав її перший реєстр. Вже тоді, у 1830 р., вона була колекцією мистцьких скарбів. Вона складалася як з картин, так і предметів декоративно-ужиткового мистецтва, де були

У 1836 р. венеціанський магістрат відкрив музей Коррер. але формування колекцій продовжилось. Його доповнили дарунки і передачі картин і фресок з інших венеціанських церков і монастирів, театральні старожитності, меблі, малюнки, зразки стародавньї зброі, монети, медалі і печатки, бібліотека колишнього монастиря оо. театинців.

Філії музею Коррер[ред.ред. код]

Вже в 19 столітті музей потребував розширення для своїх різноманітних збірок і виставок. Міська комуна Венеції йшла на зустріч вимогам музею, розуміючи користь місту і музею від туризму. Ще в 19 ст. муніципалітет придбав будівлю Фондако деї Турки на Гранд каналі, яке передав музею у 1880 р.

У 1922 р. місто отримало у власність будівлю Нових прокурацій. Там розмістили живолис, запасники. В палаццо Реццоніко перевели матеріали по 18 століттю.

З 1953 р. Будинок драматурга Гольдоні перетворили на театральний музей у складі музею Коррер. А на осторові Мурано створили музей скла (Венеція).

До складу музею входить і Музей Рісорджименто - історичні документи Венеції від року зникнення республіки до об'єднання Італії в єдину державу в 19 ст. Все це філії музею Коррер.

Експозиції[ред.ред. код]

Худ. Бартоломео Назарі. «Портрет Вінчєнцо Кверіні»

Визначних творів мистецтва не так багато. Частка їх давно покинула межі Венеції. Частка шедеврів передана Галереї художньої Академії, бо вони потрібні для навчального процесу. Тому в музеї Коррер нема, наприклад, картин Джорджоне чи Франческо Гварді. Їх треба дивитись в інших музеях Венеції і світу. В збірці переважають портрети, ведута 18 століття, релігійні образа.

Але прихильників історії і мистецтва задовольнять багаті колекції театральних старожитностей, декоративно-ужиткового мистецтва тощо. Свої невеликі перваги має й картинна галерея в палаці Реццоніко чи в Нових прокураціях, де є

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Thorsten Droste: Venedig — DuMont Kunst-Reiseführer; DuMont Buchverlag, Köln 1996, ISBN 3-7701-3582-2, S. 313.
  • Touring Club Italiano-La Biblioteca di Repubblica, L'Italia: Venezia, Touring editore, 2004.