Музей Тулуз-Лотрека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей Тулуз-Лотрека
Albi palais berbie.JPG
Засновано 1922
Розташування Альбі, Франція
Адреса Place Sainte-Cécile, 81000 Albi cedex
Відвідувачі 160000
Сайт www.museetoulouselautrec.net

Музей Тулуз-Лотрека (фр. Musée Toulouse-Lautrec) — музей у м. Альбі, присвячений життю і творчості художника-постімпресіоніста Анрі де Тулуз-Лотрека (18641901). Знаходиться в колишньому єпископському палаці Бербі, який розташований приблизно за 100 м на південь від Кафедрального собору Альбі. Музей відкритий в 1922 році[1], після того як в 1905 році в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією і перейшов у власність міста[1][2].

Колекція музею нараховує понад 1000 робіт художника, включаючи картини, літографії, малюнки, ескізи, а також повне зібрання його знаменитих плакатів[1][3]. Щороку музей відвідуює близько 160000 тисяч відвідувачів[1].

Історія[ред.ред. код]

Кафедральний собор в Альбі був закладений у 1280 році[3], а його будівництво завершилось на початку XIV століття[3][4]. Собор одночасно був храмом і фортецею, поєднуючи в собі риси храмової і фортифікаційної архітектури.

До Кафедрального собору примикає єпископський палац Бербі, будівництво якого тривало з 1230 по 1306 роки[4]. Палац був споруджений із цегли і добре укріплений. Завдяки витонченим прибудовам, які були зроблені у XVII і XVIII столітях, палац не виглядає масивним. Усередині обох будівель збереглися залишки настінних розписів. У 1905 році в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією і перейшов у власність міста[1]. Частину єпископського палацу було відведено під музей художника-постімпресіоніста уродженця Альбі Анрі де Тулуз-Лотрека (18641901)[1]. Музей було відкрито у 1922 році[1], але після того, коли матір Тулуз-Лотрека, графиня Адель Тулуз-Лотрека, яка передала музею понад 1000 картин, ескізів та літографій свого сина, музей являє собою найбільше зібрання робіт художника в усьому світі[1][3].

Картини художника добре продавалися за його життя, і це довзолило йому багато з них залишити у себе[3]. Після смерті Лотрека вони перейшли у спадок до графині Аделі де Тулуз-Лотрек і пізніше склали ядро музейної колекції. Вона також поповнилась, коли торговець картинами Моріс Жуаян, передав музею картини Лотрека, які зберігалися у нього. Його прикладу послідував і кузен Лотрека, Габріель Тап'є де Селейран. Ряд інших робіт Лотрека музей придав вже на аукціонах[3].

В результаті склалася повноцінна колекція, яка охоплює усі періоди творчості Лотрека.

Колекція[ред.ред. код]

Сьогодні в музеї зберігається понад 200 картин, близько 400 малюнків і більшість літографій (включаючи повне зібрання (31) його знаменитих плакатів)[3]. Крім того в музеї представлені книги, які ілюстрував художник, і його особисті речі[3].

Музейна колекція охоплює всі періоди творчості Тулуз-Лотрека[2]. У музеї представлені юнацькі роботи художника, виконані ним портрети членів сім'ї і представників театрального і художнього середовища Монмартра, всесвітньо відомі полотна, на яких зображено життя паризьких кабаре і борделів[2].

Окрім робіт самого Тулуз-Лотрека, в музеї представлені також і роботи інших художників[3]. Тут знаходяться роботи живописців XVII і XVIII століть, вклюючи серію Жоржа де Латура (15931652). 11 його картин (усього їх в серії було 13) зображують Ісуса Христа і апостолів. Дві картини — оригінали, інші — копії, зроблені в основному в XVIII столітті[3].

Також у музнї представлені роботи сучасників художника, а саме П'єр Боннар, Рауль Дюфі, Анрі Матісс, Огюст Роден і Моріс Утрілло[3].

У 2001 році в музеї почалася масштабна робота з його реконструкції, яку планується остаточно завершити до 2012 року[1]. Результатом реконструкції стане нова організація музейного простору[1]. Крім спадщини Тулуз-Лотрека, відвідувачам буде представлено недавно виявлену в одному із залів донжона Тур-Мань плиткову підлогу, яка датується XIII століттям[1][2].

Henri de Toulouse-Lautrec 002.jpg Henri de Toulouse-Lautrec 012.jpg Lautrec the modiste 1900.jpg
Анрі Тулуз-Лотрек
Арістід Брюан
в «Амбассадер»
(1892)
літографія
Анрі Тулуз-Лотрек
Салон на вулиці Мулен-Анрі
(189495)
полотно, олія
Анрі Тулуз-Лотрек
Модистка
(1900)
картон, олія

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м «The history of the Museum Toulouse-Lautrec building». Musée Toulouse-Lautrec. Архів оригіналу за 2013-07-20. Процитовано 2011-11-08.  (англ.)
  2. а б в г «Музей Тулуз-Лотрека». Cult-turist.ru. Архів оригіналу за 2013-07-20. Процитовано 2011-11-08.  (рос.)
  3. а б в г д е ж и к л м «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)
  4. а б The history of the Palais de la Berbie. Musée Toulouse-Lautrec (англ.)

Література[ред.ред. код]

  • «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]