Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття
Скансен у Крилосі. В'їзд.jpg
Розташування: Крилос, Івано-Франківська область
Площа: 4,5 га
Заснований: 1979
Веб-сторінка: davniyhalych.com.ua
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття на Вікісховищі

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття — музей просто неба в селі Крилосі (Івано-Франківська обл.), входить до складу Національного заповідника «Давній Галич». Музей знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кінця XVII — початку XX ст. Заснований у 1979 році.

Музей розташований на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів, навпроти урочища Прокаліїв сад.

Склад музею[ред.ред. код]

Площа музею становить 4,5 га. На ній розмішені чотири «мікросела», які представляють етнографічні райони Прикарпаття: Покуття, Гуцульщину, Бойківщину та Опілля.

В експозиції музею є велика колекція посуду (тарілки, горнята, глечики, горшки), народних тканин, одягу, опільської вишивки (жіночі й чоловічі сорочки, обруси, простирадла, народний одяг).

На території музею планується будівництво водяного млина, гуцульської церкви, фулюшні, заїжджого двору, в'їзної вежі.

Покуття[ред.ред. код]

Покуття представлене олійнею та покутською хатою. Покутська хата (кінець XIX – почак XX ст.) перевезена до музею із села Торговиця Городенківського району. Олійня – типово господарська споруда збудована наприкінці XIX століття і перевезена з села Олешня Тлумацького району.

Гуцульщина[ред.ред. код]

Гуцульщина представлена двома граждами з села Устеріки Верховинського району (1889 рік) та гуцульської хатою.

Гражда – типовий житлово-господарський комплекс місцевих гуцулів, являє собою дерев'яний архітектурний ансамбль, що складається з житлового будинку і двору, обнесеного високою стіною з великими воротами. Виконуючи функції житла, гражди слугували місцевим мешканцям у якості своєрідних фортець, де можна було сховатися від дикого звіря, непрошених гостей і навіть від сходу сніжної лавини.

Гуцульська хата 40-х років XX століття перенесена до музею із селища Ворохти Надвірнянського району.

Бойківщина[ред.ред. код]

Бойківська курна хата (1787 р.) перенесена до музею із села Поляниці Долинського району. Це трикамерна курна хата — помешкання священика. Разом із житловим приміщення в хаті знаходилася церковна школа і майстерні. В майстерні виставлені куделі, прялки. Бойківщину представляють також ще одна менша хата і будівля стодоли.

Опілля[ред.ред. код]

Дерев'яна церква

Опілля представлене хатою і дерев'яною церквою із ганком.

Житло опільнян у XVII–XIX ст. складалося з сіней, житлової кімнати і комори. Опільська хата збудована в середині XIX століття і перевезена з села Вікторів Галицького району.

Дерев'яна церква початку XX століття з села Поплавники Галицького району – найцікавіший експонат скансену.

Джерела[ред.ред. код]

  • Дмитро Каднічанський. Скансени України. // Краєзнавство. Географія. Туризм № 16 (645), квітень 2010

Посилання[ред.ред. код]