Музика епохи романтизму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Музичний Романтизм, як художній напрямок, постав на початку XIX століття під впливом раннього німецького літературно-філософського романтизму (|Ф. В. Шеллінг, Жан Поль та ін.); надалі розвивався в тісному зв'язку з різними течіями літератури, живопису і театру (Дж. Г. Байрон, Делакруа, Г. Гейне, А. Міцкевич та ін.).

Періодизація[ред.ред. код]

Музичний романтизм умовно поділяють на три етапи.

Образна сфера та естетика[ред.ред. код]

У порівнянні з попередніми епохами, музичний романтизм вирізняється глибшим розкриттям індивідуального світу особистості, висуванням психологічно складного, відзначеними рисами роздвоєності ліричного героя. При цьому ставлення романтиків до традицій класицизму було неоднозначним: у творчості Шуберта, Шопена, Мендельсона, Брамса ці традиції органічно перепліталися з романтичними, у творчості Шумана, Ліста, Вагнера, Берліоза вони радикально переосмислювалися.

Провідною стала тема особистої драми самотнього, непорозумілого художника, тема безмовної любові й соціальної нерівності. У творчості ряду композиторів ця тематика набуває рис автобіографічності (Шуберт, Шуман, Берліоз, Ліст, Вагнер).

Важливим моментом естетики музичного романтизму стала ідея синтезу мистецтв, що знайшла найяскравіше вираження в оперній творчості Вагнера й у програмній музиці (Ліст, Шуман, Берліоз), котра відзначається більшою розмаїтістю джерел програми (література, живопис, скульптура й ін.). Виразні прийоми, що постали в рамках програмної музики, проникнули в непрограмні твори, що сприяло посиленню їхньої образної конкретності, індивідуалізації драматургії.

Різноманітно трактується романтиками сфера фантастики — від витонченої скерцозності, народної казковості («Сон у літню ніч» Мендельсона, «Вільний стрілець» Вебера) до гротеску («Фантастична симфонія» Берліоза, «Фауст-симфонія» Ліста).

По-новому, з небаченої до того конкретністю, мальовничістю й натхненністю, відтворять романтики образи природи. Із цією образною сферою тісно зв'язаний розвиток жанрового й лірико-епічного симфонізму (одне з перших творів - «Велика симфонія» C-dur Шуберта).

Виникнення національних шкіл[ред.ред. код]

Інтерес до народної творчості у його національно-самобутніх форм значною мірою стимулював виникнення в руслі романтизму нових композиторських шкіл. В середині XIX століття постають національні школи:

пізніше, до кінця XIX століття у руслі романтизму постали:

В романтичному ключі проходить і становлення української композиторської школи, зокрема у 1863 році С. Гулак-Артемовський написав першу українську оперу, а з 1870-х до українського фольклору і поезії звертаються Микола Лисенко, Анатоль Вахнянин та інші. Представником романтичного напряму в українській музиці був Тимофій Безуглий, який створив жалібний марш на смерть Тараса Шевченка (опубліковано в Петербурзі 1861) — один із перших фортепіанних творів на шевченківську тематику.

Що стосується російської музики, то російські музикознавці вказують на переважання естетики реалізму, проте відмічають стикання з романтизмом у творчості П.І. Чайковського, О. М. Скрябіна, С. В. Рахманінова, М. К. Метнера.

Розвиток музичного романтизму мав свою специфіку в інших європейських країнах. У Німеччині й Австрії музичний романтизм був нерозривно пов'язаний з німецькою ліричною поезією (що визначила в цих країнах розквіт вокальної лірики), у Франції - з досягненнями драматичного театру.

Музична мова[ред.ред. код]

Нові теми й образи зажадали від романтиків розробки нових засобів музичної мови й принципів формоутворення. Поряд з методом образних антитез великого значення набуває і метод послідовної еволюції та трансформації образів, що спричинив появу техніки лейтмотивів (найбільш розгалуженої - у творчості Вагнера), та монотематизму (Ф. Ліст). Романтичній музиці також властива індивідуалізація мелодики і впровадження мовних інтонацій, розширення тембрової й гармонічної палітри музики. Так, наприклад у симфонічній творчості таких композиторів, як Берліоз, Вагнер, Малер спостерігається тенденція до розширення складу симфонічного оркестру за рахунок введення видових дерев'яних духових, а іноді й розширення групи мідних та ударних інструментів. Гармонічна система збагачується натуральними ладами, барвистими зіставленнями у мажорі й мінорі й т.д., а в кінці XIX століття процес її розширення підготував повну відмову від неї наступників німецьких романтиків - композиторів нововіденської школи.

Жанрова палітра[ред.ред. код]

Увага до образної характерності, портретності, психологічної деталізації обумовила розквіт у романтиків жанру вокальної і фортепіанної мініатюри (пісня й романс, музичний момент, експромт, пісня без слів, ноктюрн й ін.). Нескінченна мінливість і контрастність життєвих вражень втілюється у вокальних і фортепіанних циклах Шуберта, Шумана, Ліста, Брамса й ін. Психологічне і лірико-драматичне трактування властиве в епоху романтизму і великим жанрам - симфонії, сонаті, квартету, опері. Тяга до вільного самовираження, поступовій трансформації образів, наскрізному драматургічному розвитку породила вільні й змішані форми, властиві романтичним творам у таких жанрах, як балада, фантазія, рапсодія, симфонічна поема й ін.

Послідовники[ред.ред. код]

Музика романтизму, будучи провідним напрямком у мистецтві 19 століття, на пізньому своєму етапі породила нові напрямки й течії в музичному мистецтві - веризм, імпресіонізм, експресіонізм. Музика XX століття багато в чому розвивається під знаком заперечення ідей романтизму, однак його традиції живуть у рамках неоромантизму.

Література[ред.ред. код]

  • Музыкальный энциклопедический словарь. М., «Советская энциклопедия», 1990
  • Асмус В.. Муз. эстетика философского романтизма, «СМ», 1934, № 1;
  • Соллертинский И. И., Романтизм, его общая и муз. эстетика, в его кн.: Историч. этюды, т. 1, Л., J1963;
  • Житомирский Д., Шуман и романтизм, в его кн.: Р. Шуман, М., 1964;
  • Васина-Гроссман В. А., Романтич. песня XIX в., М., 1966;
  • Кремлев Ю., Прошлое и будущее романтизма, М., 1968;
  • Муз. эстетика Франции XIX в., М., 1974;
  • Курт Э., Романтич. гармония и ее кризис в «Тристане» Вагнера, |пер. с нем.|, М., 1975;
  • Музыка Австрии и Германии XIX в., кн. I. М.. 1975;
  • Муз. эстетика Германии XIX в., т. 1—2, М., 1981—82;
  • Бэлза П., Историч. судьбы романтизма и музыка, М., 1985;
  • Einstein A., Music in the romantic era, N. Y., 1947;
  • Chantavoine J., Gaudefrey-Demonbynes J., Le romantisme dans la musique européenne, Р., 1955;
  • Slephenson K., Romantik in derTonkunsl, Köln, 1961;
  • Schenk H., The mind of the European romantics, L., 1966;
  • Dent E. J., The rise of romantic opera, Camb., 1979 ;
  • Boetticher W., Einführung in die musikalische Romantik, Wilhelmshaven, 1983.
  • Brill Marlene Targ, Chopin and Romantic Music (Hardcover) ISBN 0-7641-5136-3 ; ISBN 978-0-7641-5136-1
  • Leon Plantinga, Romantic Music: A History of Musical Style in Nineteenth-Century Europe (Hardcover) ISBN 0-393-95196-0 ; ISBN 978-0-393-95196-7
  • A. Einstein Muzyka w epoce romantyzmu, Kraków, PWM 1983
  • S. Jarociński Ideologie romantyczne, Kraków, PWM 1979