Ключ (музика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музичні ключі
Один і той же акорд, записаний у скрипковому, альтовому, скрипковому зі зсувом на октаву, теноровому та басовому ключах

Ключ — знак на початку нотного рядку, що вказує розташування нот на нотному стані.

Ключ умовно позначає розміщення однієї з нот, відносно якої відраховується положення всіх інших нот. За цією ознакою розрізняють три типи ключів —

  • ключі «фа»
  • ключі «до»
  • ключі «соль»

Написання цих ключів походить відповідно від латинських літер «F», «C», «G», які позначають звуки відповідної висоти.

Ключ «соль»[ред. | ред. код]

Походить від латинської літери G, що позначає ноту «соль». Центральний завиток ключа вказує на розміщення ноти «соль» першої октави.

  • Скрипковий ключ — найпоширеніший з усіх ключів. Він розташовує «соль» першої октави на другій знизу лінійці нотного стану. У скрипковому ключі пишуться ноти для скрипки (звідси назва), більшості дерев'яних духових музичних інструментів, частини мідних духових, ударних з визначеною висотою звука та, в більшості випадків, партія правої руки фортепіано. Також у скрипковому ключі записуються жіночі вокальні партії та тенорові; останні виконуються октавою нижче написаного.
  • Старофранцузький ключ використовувався у Франції в XVII—XVIII ст. (період бароко) в музиці для скрипки та флейти. Розміщує «соль» першої октави на нижню лінійку нотоносця.

Ключ «фа»[ред. | ред. код]

Походить від латинської літери F, що позначає ноту «фа». Завиток та дві крапки (що походять від двох перекладок літери F) оточують лінійку, на якій розташовується нота «фа» малої октави.

  • Басовий ключ — другий за розповсюдженістю ключ після скрипкового. Розташовує «фа» малої октави на другу зверху лінійку нотного стану. Цим ключем користуються інструменти з низьким звучанням: фагот, більшою частиною віолончель, партія лівої руки фортепіано тощо.

Вокальна музика для баса і баритона також зазвичай записується в басовому ключі. Партія контрабаса, записана в басовому ключі, виконується на октаву нижче.

Ключ «до»[ред. | ред. код]

Походить від латинської літери C, що позначає «до». Середня частина ключа між двома завитками визначає положення «до» першої октави.

  • Альтовий ключ розміщує «до» першої октави на середню лінійку. В альтовому ключі пишуться партії для альтів і тромбонів, у старих виданнях і рукописах — альтові вокальні партії.
  • Теноровий ключ використовується іноді для фагота, віолончелі, тромбона, у старих виданнях і рукописах — тенорові вокальні партії.
  • Баритоновий «до» — на верхню лінійку. Ноти в цьому ключі збігаються з нотами в баритоновому ключі «фа».

^  Вийшов з використання, зустрічається у старовинній музичній літературі.