Муктада аль-Садр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Муктада ас-Садр
Muqtada-alsadr.jpg
Народився 12 серпня 1973(1973-08-12) (40 років)
Наджаф, Flag of Iraq (1963-1991); Flag of Syria (1963-1972).svg Ірак
Діяльність військово-політичний лідер

Муктада аль-Садр (араб. سيد مقتدى الصدر‎, ) — один з духовних лідерів мусульман-шиїтів Іраку. З 2003 року керує радикальним релігійно-політичним рухом "Джамаат аль-Садр аль-Тані" і його воєнізованим крилом "Армія Махді".

Життєпис[ред.ред. код]

Муктада аль-Садр народився 12 серпня 1973 року (дата приблизна) в Іраку в знатній шиїтській сім'ї[1][2]. З 1999 по 2003 рік перебував в ув'язненні[3]. Після падіння режиму Саддама Хусейна, в квітні 2003 року, створив релігійно-політичний рух "Джамаат аль-Садр аль-Тані" і включився в боротьбу з іншими родовими кланами за контроль над однією з головних шиїтських святинь — гробницею імама Алі в Ен-Наджафі[4]. У липні того ж року була утворена "Армія Махді", воєнізована організація садристів[5][6][7], яка взяла під контроль багато населених пунктів — Ен-Наджаф, північно-східний район Багдада Садр-сіті, раніше відомий як Саддам-сіті, і деякі інші міста[8].

28 березня 2004 за розпорядженням Тимчасової коаліційної адміністрації була закрита газета Al-Hawza, що належала аль-Садру [1][6][8]. Через кілька днів був заарештований один з помічників аль-Садра, а йому самому пред'явили звинувачення у вбивстві Абдул Маджид аль-Хоеї (Abdul-Majid al-Khoei), проамериканськи налаштованого політика та колишнього емігранта, який загинув 10 квітня 2003 року. У відповідь на це на півдні Іраку почалися заворушення, які переросли у на початку квітня в потужне збройне повстання проти окупаційних військ. Кровопролитні бої в Багдаді, Ен-Наджафі, Ен-Насірії, Ель-Куфі, Ель-Амарі і Басрі тривали два місяці, і 27 травня було оголошено про припинення вогню обома сторонами. Перемир'я закінчилося 5 серпня закликом аль-Садра до джихаду. Як і весною, головною ареною шиїтського заколоту стали Ен-Наджаф, де бойовики, що сховалися в мавзолеї Алі і на прилеглому до нього старому кладовищі, протягом трьох тижнів витримували натиск супротивника, і Садр-сіті погодився на часткове роззброєння тільки 9 жовтня.

У 2005 році Аль-Садр, не беручи участь у роботі виборних органів влади зберігав вплив на найбідніші верстви шиїтів і неодноразово виступав з критикою і звинуваченнями на адресу як американців, так і іракського тимчасового уряду. Восени блок садристів після довгих переговорів увійшов в "Об'єднаний іракський альянс" (ОІА; United Iraqi Alliance, UIA), і після перемоги ОІА на виборах 15 грудня радикали отримали понад тридцять місць в парламенті. У лютому 2006 року аль-Садр, використовуючи особисті контакти з представниками різних угруповань, домігся висунення чинного прем'єр-міністра Ібрагіма аль-Джаафарі (Ibrahim al-Jaafari), лояльного до "Армії Махді", на ту ж посаду в новому постійному кабінеті. Однак це рішення шиїтської більшості викликало різку реакцію США і було заблоковане сунітськими та курдськими фракціями. 22 квітня ОІА представив іншу, компромісну кандидатуру - Джавада аль-Малікі (Jawad al-Maliki), яка і отримала схвалення. 20 травня був оголошений склад нового уряду. У нього серед інших увійшли і шість членів "Джамаат аль-Садр аль-Тані". 29 листопада за наказом свого лідера ці міністри, а також депутати-садристів тимчасово призупинили виконання своїх обов'язків на знак протесту проти зустрічі між аль-Малікі і Джорджем Бушем (бойкотування завершилося 21 січня 2007). Політичні баталії супроводжувалися безперервними сутичками між бойовиками "Армії Махді" і міжнародними та іракськими силами правопорядку.

У перших числах січня 2007 року ім'я аль-Садра знову з'явилося в стрічках новин і на сторінках світової преси. Приводом до цього став відеозапис страти Саддама Хусейна, на якому чутні вигуки: "Муктада!" - і чутки про особисту участь вождя шиїтів у приведенні в дію смертного вироку колишньому диктатору. 19 січня аль-Садр дав інтерв'ю італійській газеті La Repubblica і зник на кілька місяців. Передбачалося, що в цей час він переховувався в сусідньому Ірані.

Навесні 2007 року об'єднані урядові і коаліційні сили провели операцію із зачистки міських нетрів від бандформувань, в основному від загонів "Армії Махді". 1 квітня аль-Садр розпорядився припинити опір і через тиждень організував мирну багатотисячну демонстрацію проти перебування в Іраку іноземних військ. 16 квітня його прибічники повторно покинули міністерські посади. 27 травня аль-Садр перервав своє усамітнення і з'явився на релігійних урочистостях в Ель-Куфі, але повернення вождя не сталося: він знову пішов у тінь і більше не показувався на публіці. Як повідомив пізніше один з його найближчих помічників, аль-Садр перебуває в Ен-Наджафі і готується до прийняття духовного сану. За відсутності лідера в "Армії Махді" намітилися ознаки розколу. 29 серпня аль-Садр оголосив про шестимісячне перемир'я (22 лютого 2008 року воно було продовжене) і реорганізації бойового крила садристів.

У кінці березня 2008 року іракський уряд в ультимативному порядку наказало бойовикам скласти зброю і спільно з американцями і англійцями приступив до спецоперації з ліквідації незаконних збройних з'єднань. Це було розцінено як одностороннє порушення перемир'я, і в більшості шиїтських міст розгорнулися вуличні бої, які не припинялися до середини травня. У серпні 2008 року аль-Садр закликав своїх прихильників до роззброєння, однак наголосив на необхідності збереження елітних бойових підрозділів, якщо США і союзники відмовляться залишати Ірак.

На місцевих виборах, що пройшли в Іраку в лютому 2009 року, прихильники аль-Садра зазнали поразки, набравши лише 9 відсотків голосів, у той час коаліція очолювана аль-Малікі заручилася підтримкою 37 відсотків іракців.

На парламентських виборах в березні 2010 року аль-Садр виступив з Національним іракським альянсом (al-L'itilaf al-Watani al-Iraqi), в який також входила Верховна іракська ісламська рада. На виборах альянс зайняв третє місце, отримавши 70 місць у парламенті. "Аль-Іракія" (Іракський національний рух; al-Haraka al-Wataniya al-Iraqiyya), очолюваний колишнім прем'єр-міністром Айяд Аллауї (Iyad Allawi), і альянс чинного прем'єра аль-Малікі "Коаліція на підтримку держави закону" (Dawlat al -Qanun) отримали 91 і 89 місць відповідно, чого було недостатньо для обрання нового прем'єр-міністра. Дана розстановка зажадала від двох лідерів партій переговорів про коаліцію з "Національним іракським альянсом" для формування уряду. У серпні 2010 року прихильники аль-Садра заявили, що точно не будуть розглядати аль-Малікі в якості компромісної фігури на посаді прем'єр-міністра країни. Проте в листопаді того ж року парламент все ж домовився про формування уряду на чолі з аль-Малікі. У новому кабінеті прихильники аль-Садра отримали вісім з двадцяти дев'яти місць.

У січні 2011 він повертається в Ірак. У 2011 році аль-Садр закликав не заважати американцям покинути Ірак.

У лютому 2014, незадовго до парламентських виборів 30 квітня 2014 року, Муктада ас-Садр відмовився від подальшої участі в політичному житті Іраку.[9] Він заявив, що його інтереси не представлятиме жоден політичний блок або чиновник в уряді країни. Аль-Садр додав, що всі політичні представництва його руху в країні будуть закриті. Збережуться лише установи, які займаються соціальним і медичним забезпеченням населення, а також реалізацією освітніх програм. Один з прихильників аль-Садра заявив, що рішення духовного лідера стало для членів руху сюрпризом. При цьому він зазначив, що шейх ас-Садр навряд чи перегляне свою позицію в майбутньому.

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б Pierre Tristam. Profile: Muqtada al-Sadr. — About.com, 03.04.2008
  2. Muqtada al-Sadr. — GlobalSecurity.org
  3. Сергей Строкань, Александр Габуев. Война до последнего имама. — Коммерсант-Власть, 19.04.2004. — №015
  4. Glen Rangwala. Iraq's Major Political Groupings. — Iraq Watch, 15.11.2006
  5. Profile: Moqtada Sadr. — BBC News, 22.02.2008
  6. а б Группировка "Армия Махди". — Agentura.Ru
  7. Iraqi Political Parties: Jamaat al-Sadr al-Thani. — Hobson's Choice, 10.04.2006
  8. а б Patrick Cockburn. Warlord: The rise of Muqtada al-Sadr. — The Independent, 11.04.2008
  9. Создатель «Армии Махди» ушел из иракской политики

Посилання[ред.ред. код]