Мулла Ваджахі
| Мулла Ваджахі | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер |
1660 Голкондв |
| Діяльність | поет |
| Конфесія | іслам |
Мулла Ваджахі (*д/н —1660) — індійський поет та письменник часів Голкондського султанату, що складав вірші дакхіні (південним урду).
Життя та творчість[ред. | ред. код]
Про нього мало відомостей. Був придворним поетом султанів Мухаммада Кулі Кутб-шаха, Мухамада Кутб-шаха, Абдулах Кутб-шаха.
Мулла Ваджахі був найбільшим літератором свого часу. Його маснаві «Кутб і Муштарі» (1608 рік) вважається неперевершеним за формою твором південної школи урду. Він присвятив її своєму патрону Мухаммаду Кулі Кутб-шахові, оспівуючи його звитягу, подвиги, благородство і любов до бенгалки Муштарі. Дійсна історія майстерно зплітається в поемі з художньою вигадкою. Сюжетним тлом служать пейзажі Декана (дія відбувається головним чином в районі між Бенгалією і Південною Індією), вводиться безліч індійських реалій: рослин (лотос), тварин (койл, чакора), описуються індуські народні свята (холи, дівалі). Все це було новим для мусульманської індійської літератури того часу, оскільки, як правило, поети і прозаїки урду писали про чужу для них і ніколи ними не бачену природу Ірану.
Справжню славу приніс твір «Сабрас» (1635 рік) — перший художній прозовий твір на мові урду. Це традиційна суфійської алегорія на поширену в перської літератури тему про боротьбу Ішка (любовна пристрасть) з Аклем (розумом).
Сюжет «Сабрас» будується на любовній історії про розлучених коханців та їх довгоочікувану зустріч. Персонажі чітко розділені на два табори. З одного боку — правитель країни Сістан (Царство голови) Акль (Розум) і його син Діль (Серце), намісник країни Тан (Тіло) зі своїми прихильниками, з іншого — падишах великих просторів, що включають небо, Ішк (Любов) з дочкою Хусн (Краса), яка проживає в місті Дідар (Особа), їх почт. Сюжетну канву становить похід Діля за амритой (напій безсмертя), джерело якої знаходиться у священному саду у хусн. Мрія про Амріті виникає в «Сабрасі» двічі: обидва рази на бенкеті, за чашею вина, адже вино — супутник суфія на шляху містичної любові. Після захоплюючих пригод Діль долає усі перешкоди, з'єднується з Хусн, в яку був давно закоханий, побачивши колись її портрет, п'є амриту і долучається до безсмертя.
У «Сабрас» немає сухих теологічних міркувань, поет не розтлумачує символічного значення образів, повністю довіряючи знанням свого читача. Він викладає складні морально-етичні доктрини суфізму, майстерно переплітаючи суфійську символіку з міфологічними та фольклорними мотивами.
Так само як у маснаві «Кутб і Муштарі», Мулла Ваджахі вводить в своє оповідання безліч елементів індійської традиції. Його Діль, наприклад, був «незрівнянним в носінні лука» — чисто індійська деталь характеристики, весілля Діля і Хусн святкується за індуїстськими звичаями, персонажі «Рамаяни» — Рама і Хануман — згадуються як ідеальні герої, гідні поклоніння, зустрічається навіть священна ріка індусів Ганг. Навіть назва твору — «Сабрас» — також говорить про індійську філософську та естетичну традиції: раса, як відомо, одна з основних категорій санскритської поетики та естетики.
Стиль та ова[ред. | ред. код]
Цікавий і лексичний лад маснаві Ваджахі. За традицією маснаві відкривається вихвалянням Аллаха (у цій частині переважає арабо-перська лексика), далі йде основна частина — любовна історія, де переважають слова місцевих діалектів і санскриту.
За своїм стилем «Сабрас» відрізняється від безлічі подібних творів, що існували до нього і виникли йому в наслідування. Воно читається як захоплюючий роман, де персоніфіковані почуття і думки, бажання й пристрасті людини діють майже як живі люди.
Мова «Сабрас» (сам Мулла Ваджахі називав його гінді) близький кхарі-болі, діалекту Мадх'я- Прадеш, що ліг в основу сучасного гінді. Безліч просторічних оборотів, перських, арабських, маратхських, гуджаратських прислів'їв і приказок робить цей твір живим і легко читаним.
Джерела[ред. | ред. код]
- Chopra, R. M., The Rise, Growth And Decline of Indo-Persian Literature, 2012, Iran Culture House, New Delhi.