Мулова черепаха оахакська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мулова черепаха оахакська
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Черепахові (Testudines)
Підряд: Прихованошийні черепахи (Cryptodira)
Родина: Мулові черепахи
Рід: Американські мулові черепахи
Вид: Мулова черепаха оахакська
Біноміальна назва
Berry & Iverson, 1980
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Kinosternon oaxacae
ITIS logo.jpg ITIS: 551808
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Kinosternon oaxacae

Мулова черепаха оахакська (Kinosternon oaxacae) — вид черепах з роду Американські мулові черепахи родини Мулові черепахи.

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина карапаксу досягає 17,5 см. Спостерігається статевий диморфізм: самці більші за самиць. Голова помірного розміру. На підборідді присутньо 3—4 вусика. На верхній щелепі є своєрідний гак. Карапакса досить високий й подовжений з кілем, що йде по середині. Пластрон невеликий. Рухома зв'язка не достатньо розвинена. Тому черепаха не може повністю «зачинятися». У самців увігнутий пластрон і великий хвіст з гаком.

Голова та шия коричневі з дрібними цятками жовтого кольору. Верхня частина голови темніше нижньої. Карапакс темно-коричневого або чорного кольору. Кінці крайових щитків жовті з темними смугами. Пластрон та перетинка мають жовтий або коричневий колір з темними плямами. Кінцівки коричневі або сірі зверху і кремового кольору. Хвіст повністю коричневий або сірий.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє річки, болта, струмки у гірській місцині та низині. Зустрічається на висоті до 800 м над рівнем моря. Активна вдень. Харчується ікрою риб, комахами, ракоподібними, земноводними.

Статева зрілість у самців настає у віці 7—10 років, у самиць — 8—9 років. Самиця відкладає до 4—5 яєць.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає у басейні річок Колотепек й Тонамека на тихоокеанському узбережжі штату Оахака у Месиці.

Джерела[ред.ред. код]

  • Schilde, M. 2001. Schlammschildkröten: Kinosternon, Sternotherus, Claudius, Staurotypus. Natur und Tier Verlag (Münster), 136 pp.