Муніціпії Стародавнього Риму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Муніціпії Стародавнього Риму (лат. Municipium, мн. Municipia, municipium від лат. munus — «обов'язок, служба» та лат. capio — «беру») — у часи Римської республіки так називалися залежні від Риму міста Лаціо і пізніше Італії. Жителі цих міст отримували такі самі обов'язки як і римські громадяни (лат. munera capere), а міста часткове самоуправління чи префекта призначеного Римом. З часів Другої латинської війни (338 р. до н. е.) всі громадяни Municipia cum suffragio мали всі права римських громадян. Першою Муніціпією цього роду вважають місто Тускул. Довший час громадяни Municipium suffragi мали дещо менші права як римські громадяни — вони мусили служити в армії, платити податки, але не мали права голосу при виборах та не були занесені у Триби.

У часи імперії права муніціпій отримували також і міста поза Італією. З 212 року всі міста імперії отримали ранг муніціпії.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]