Муравицьке городище
| Муравицьке городище (Муравиця) | |
|---|---|
.jpg) Городище з південної сторони | |
| Країна |
 Україна |
| Регіон | Млинівський район, Рівненська область |
| Населений пункт | Млинів |
| Тип | Городище |
| Дослідження | |
| Дата дослідження | 1960 |
| Дослідники | Нікольченко Ю. М., Раппопорт П.О., Прищепа Б.А. |
| Державна приналежність | Київська Русь |
  Муравицьке городище (Муравиця) | |
 | |
 Муравицьке городище у Вікісховищі | |
Муравицьке городище — залишки давньоруської фортеці (городища) на річці Ікві в Рівненській області. Пам’ятка археології (2 тис. – 10 ст. до н.е., 9 – 13 ст.)[1].
Розташування[ред. | ред. код]
Городище розташоване на правому березі річки Іква. Муравицьке городище знаходиться в північно-західній частині селища Млинів. Ріка Іква робить тут вигин, в східній частині якого знаходилось село Муравиця.
Для побудови давньої фортеці використали природний останець заввишки 6-8 м у долині правого берега Ікви, в місці впадіння в неї невеликої річки. Городище це складається з двох частин. В південно-західній частині останця знаходиться невелике укріплення неправильної округлої форми розмірами 25 х 35 м, загальною площею 1200 м2. Другий майданчик значно більший, він чотирикутний у плані, розмірами 85 х 85 м, загальною площею 7200 м²[2].
Опис[ред. | ред. код]
Муравиця належить до типу містечок, що, частково занепавши у період Київської Русі, перестають відігравати домінуючу роль у своєму регіоні та фактично прирівнюються до селищ, але вже у литовсько-польську добу знову отримують статус містечок.
Як результат, 6 червня 1558 р. – найдавніша згадка про містечко Муравицю литовсько-польської доби. Тоді княгиня Катерина Вишневецька передає своєму чоловіку Григорієві Ходкевичу містечко Муравицю. Крім того, мають місце згадки в документах за 1559, 1563, 1564, 1568 роки, а також є відомості про те, що Муравицю внесено до поборових реєстрів 70-80-х років XVI ст. та подимного реєстру 1629 р. Про те, що тут було не просто пересічне містечко, свідчить наявність передмістя. Тобто можна зробити висновок, що свого часу тут функціонував цілком потужний замок, котрий міг взяти під захист не тільки жителів містечка, а й округи. На користь цього може свідчити той факт, що в середині XVI ст. містечко Муравиця отримує право проводити щорічний ярмарок.
В XVI ст. Муравиця була містечком, в якому нараховувалося 193 будинки, тут щорічно проводились ярмарки. В роки Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у 1648 р. маєток Муравицю було зруйновано. З того часу життя на території городища не відновлювалося. При характеристиці археологічного комплексу основний акцент було зроблено на матеріали експедицій 1976-1980 років під керівництвом Нікольченка Ю. М. Серед кераміки розглядуваного періоду зафіксовано значну кількість фрагментів посуду післямонгольського періоду.
Дослідження[ред. | ред. код]
Археологічно містечко (замок) досліджувалось ще з початку XX ст. – короткі відомості про це містяться в Археологічній карті Волинської губернії, яку підготував Антонович В. Б. Перше детальне обстеження пам’ятки було проведено у 1960 р. Раппопортом П. О. Тоді ж було складено план городища, перевірено шурфами культурний шар, який має потужність 1,9 - 2,0 м. Перші розкопки у 1965 р. здійснив Свєшніков І.К.
З 1976 р. розкопки Муравиці продовжено експедицією Нікольченка Ю. М. (експедиція проводилась у 1976-1980 роках). У 1982, 1984, 1985 роках розкопки проводилися експедицією під керівництвом Прищепи Б. А.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Млинів смт Городище літописного міста Муравиця. www.pslava.info. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ Войтюк О. Замок в с.Муравиця Млинівського району Рівненської області в XV - першій половині XVI ст. за археологічними матеріалами - З історії археології на Волині - Бібліотека ДП "Волинські старожитності" - Каталог статей - "Волинські старожитності" - ДП ОАСУ. vf-ndc-oasu.ucoz.ru. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 3 травня 2020.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Панорама з Муравицького городища -
Один з пагорбів городища, на передньому плані - р. Іква
.jpg)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Куза А. В. Древнерусские городища X—XIII веков. Свод археологических памятников. — М., 1996
- Антонович В.Б. Археологическая карта Волынской губернии. – М., 1900.
- Войтюк О.П. Дорогобузький замок литовсько-польської доби (за матеріалами розкопок Нікольчснка Ю. М. у 70-х роках XX століття) // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. Випуск VIII. – Рівне, 2010. – С.121-126.
- Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI - першій половині XVII ст. - Львів, 2003.
- Прищепа Б.А. Матеріальна культура Волинського замку XIV-XV ст. (за результатами досліджень Дорогобужа) // Острогіана в Україні і Європі. - Старокостянтинів, 2001. – С. 223-230.
- Прищепа Б.А., Нікольченко Ю.М. Муравицьке городище. – Маріуполь, 2001.
- Раппопорт П.А. Военное зодчество западнорусских земель. - Ленинград, 1967.
- Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV – 60-х годах XVI века. – К., 1989.
- Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. - Львів, 1993.