Муравйов Андрій Миколайович
| Муравйов Андрій Миколайович | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Народився |
30 квітня (12 травня) 1806 або 1798[1] Москва, Російська імперія | |||
| Помер |
18 (30) серпня 1874 або 1874[1] Київ, Російська імперія | |||
| Поховання | Андріївська церква | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія | |||
| Діяльність | письменник, історик, драматург, поет, перекладач | |||
| Мова творів | французька | |||
| Членство | Петербурзька академія наук | |||
| Рід | Рід Муравйовихd | |||
| Батько | Микола Миколайович Муравйовd | |||
| Мати | Олександра Михайлівна Мордвіноваd | |||
| Брати, сестри | Михаїл Муравйов[2], Муравйов Олександр Миколайович і Nikolay Muravyov-Karskyd[2] | |||
|
| ||||
 Муравйов Андрій Миколайович у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Муравйов Андрій Миколайович (30 квітня 1806, Москва — 18 серпня 1874, Київ) — письменник, історик церкви, просвітитель, пам'яткоохоронець, краєзнавець, колекціонер[3], почесний член Московської та Київської духовних академій[4].
Біографія[ред. | ред. код]
Андрій Миколайович Муравйов народився 30 квітня 1806 року в Москві, у родині відомого математика, генерал-майора М. М. Муравйова. Здобув домашню освіту. В юнацькі роки, під впливом свого учителя Семена Равича, почав писати вірші. У 1827 році вийшла перша збірка віршів «Таврида» [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.].
З 17 років перебував на військовій службі. З 1832 по 1846 рік працював у Святійшому Синоді, пізніше — в Департаменті азіатських справ, начальником тюремного кабінету[4]. Закінчив екстерном Московський університет, а згодом був обраний почесним членом Московської духовної академії та Київської духовної академії.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Муравйов був автором численних широковідомих праць з питань релігії, історії Церкви, які витримали чимало видань. Розпочинав літературну діяльність з поезії та перекладів, які не мали успіху. У 1829—1930 роках він мандрував Палестиною і Єгиптом, а у 1832 році видав свою першу прозову працю рос. «Путешествие по Святым местам в 1830 г.», яка була високо оцінена. Олександр Пушкін про неї писав: «С умилением и невольной завистью прочли мы книгу…». У 1844 році була видана чергова фундаментальна праця рос. «Путешествие по святым местам русским», третина якої була присвячена святиням Києва. Пізніше у Санкт-Петербурзі вийшла й окрема книжка рос. «Описание Киева»[5]. Він вперше опублікував деякі житія, закриту раніше справу Нікона[4].
Переїзд до Києва[ред. | ред. код]
У 1859 році Андрій Муравйов придбав у Києві садибу на Андріївському узвозі, 38. Сюди він щоліта приїздив з Санкт-Петербурга, а 1868 року, після виходу у відставку дійсним статським радником, переселився остаточно[5]. Він був знайомий з багатьма видатними російськими письменниками, деякі з них відвідували його будинок у Києві, зокрема поети Федір Тютчев (1869) та Олексій Апухтін (1873), які присвятили йому свої вірші[6].
У 1864 році виступив одним із фундаторів Свято-Володимирського братства у Києві, а 1869 року його очолив.
Зібрав велику колекцію старожитностей, серед яких ікони, хрести, краєвиди Києва. Для цієї колекції в будинку Муравйова в Києві було відведено спеціальну кімнату. У 1878 році колекція була передана його племінником Церковно-археологічному музею при Київській духовній академії.
Пам'яткоохоронна діяльність в Києві[ред. | ред. код]
Андрій Муравйов багато зробив для охорони пам'яток та історичного середовища Києва, зокрема, завдяки його клопотанням:
- була відремонтована каплиця над Хрещатицьким джерелом (поруч з колоною магдебурзькому праву), відновлені традиційні хресні ходи до Хрещатицького джерела[6];
- відхилено проект військового будівництва на Старокиївській горі;
- споруджена церква святих Бориса і Гліба у Вишгороді[4].
Муравйов дбав також про вулицю, на якій мешкав, — Андріївський узвіз. Разом зі своїм другом і сусідом Міхалом Грабовським добився того, що з Узвозу вигнали всі будинки розпусти[7].
Найбільше він опікувався долею Андріївської церкви. За його ініціативи було організовано збір коштів та влаштований спеціальний комітет для проведення ремонтно-реставраційних робіт та укріплення схилів гори, на якій церква розміщена. В ході робіт було поновлено баню і декор церкви, впорядковано навколишню територію. Також були відремонтовані священицькі покої у стилобаті, а в них 1865 року влаштовано церкву на честь преподобного Сергія. За його сприяння Міністерство внутрішніх справ подарувало церкві 2 ікони в ошатних кіотах, від київського митрополита Арсенія — картину П. Бориспольця «Проповідь апостола Андрія», від графа Шереметєва — копію картини з його домової церкви — «Вибір віри князем Володимиром».
В Андріївській церкві був похований: на першому поверсі цокольного об'єму, в стіні сучасної вчительської кімнати, вмуровано плиту з чорного граніту з викарбуваним написом[4].
Пам'ять[ред. | ред. код]
Андрію Миколайовичу Муравйову присвячено декілька вітрин Музею Однієї Вулиці. Там представлені прижиттєві видання чисельних праць письменника, фотографії його саду на Андріївському узвозі та портрети А. М. Муравйова, в тому числі й копія портрету, намальованого М. Лермонтовим.
Вибрані праці[ред. | ред. код]
- рос. «Путешествие ко Святым местам в 1830 г.» (СПб., 1832; 8 видань);
- рос. «Письма о богослужении Восточной кафолической церкви» (СПб., 1836; 11 видань, перекладена майже всіма європейськими мовами);
- рос. «История русской церкви» (СПб., 1838; 4 видання);
- рос. «Путешествие по святым местам русским» (СПб., 1838);
- рос. «Изложение Символа Веры Православной Кафолической церкви» (СПб., 1838; 4 видання);
- рос. «Первые 4 века христианства» (СПб, 1840);
- рос. «Описание Киева» (СПб., 1844);
- рос. «Раскол, обличаемый своею историею» (СПб., 1854);
- рос. «Жития святых российской церкви, также Иверских і Славянских» (СПб., 1855—58);
- рос. «Впечатления Украйны и Севастополя» (СПб., 1859);
- рос. «Сношение России с Востоком по делам церковным» (СПб., 1858—60);
- рос. «Письма митрополита московского Филарета к А.Н.М.» (К., 1869),
- рос. «Знакомство с русскими поэтами» (К., 1871),
- рос. «Мои воспоминания» (М., 1913)[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://thesaurus.cerl.org/record/cnp01089307
- ↑ а б Муравьев, Андрей Николаевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XX. — С. 188–189.
- ↑ а б Федорова Л. Д. Муравйов Андрій Миколайович // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
- ↑ а б в г д Кальницький М. Могила Муравйова А. М. // Звід пам'яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999.
- ↑ а б Александр Анисимов. Андрей Муравьйов. Благочестивый странник [Архівовано 24 червня 2013 у Wayback Machine.] // «Киевский телеграфЪ» №(296) (рос.)
- ↑ а б Кальницький М., Ножненко С., Скібіцька Т. Житловий будинок 1-ї пол. 19 ст., в якому проживали Анненков О. С., Булгаков М. О., Воскресенський І. П., Муравйов А. М. // Звід пам'яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999.
- ↑ Віктор Заславський. Дружба народів, Церков та людей на вулицях Старого Києва. Архів оригіналу за 8 листопада 2011. Процитовано 1 березня 2012.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Л. Д. Федорова. Муравйов Андрій Миколайович [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 128. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Література[ред. | ред. код]
- Д. Шльонський, О. Браславець. Андріївський узвіз, його історія та путівник по Музею Однієї Вулиці. Вид-во «Центр Європи», Львів-Київ, 2008, 2009
Посилання[ред. | ред. код]
- Александр Анисимов. Андрей Муравьйов. Благочестивый странник // «Киевский телеграфЪ» №(296) (рос.)
- Муравьев А. Н. Путешествие по святым местам русским: Киев [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] // В Тип. ИИИ. Отд. собств. Е. И. В. Канцелярии, — 1844, — 291 стор.
|
