Муратов Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Муратов Павло Павлович
Муратов Павел Павлович
При народженні Муратов Павел Павлович
Дата народження 19 лютого (3 березня) 1881(1881-03-03)
Місце народження місто Бобров, ( Воронезька обл., РФ)
Дата смерті 5 лютого 1950(1950-02-05) (68 років)
Місце смерті Вотерфорд, Ірландія
Національність росіянин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР, Франція Франція
Мова творів російська мова
Рід діяльності письменник, музейний працівник, мистецтвознавець
Напрямок романтичний реалізм

Мура́тов Павло́ Па́влович (рос. Муратов Павел Павлович, 19 лютого (3 березня) 1881(18810303) — 5 лютого, 1950) — російський письменник, музейний працівник, мистецтвознавець.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в місті Бобров, Нині Воронезька область. Навчався в кадецькому корпусі. Вищу освіту отримав в Петербурзі, де закінчив залізничний Інститут шляхів сполучення. Створив першу подорож за кордон у 1905 — 1906 роках. По поверненню в Росію почав співпрацювати з російськими періодичними виданнями — (з 1906 р.) друкував статті в журналах «Весы», «Золотое руно», «Аполлон», «Старые годы».

Серед знайомих цього періоду -

  • Берберова Ніна Миколаївна (1901 — 1993)
  • Ходасевич Владислав Феліцианович (1886 — 1929)
  • Зайцев Борис Костянтинович (1881 — 1972)
  • Некрасов Костянтин Федорович (1873 — 1940).

Тісно співпрацював з видавцем Некрасовим К. Ф. Видавництво мало різноманітні відділи, серед яких (російською)-

  • «Переводная художественная литература»,
  • «Русская классика»,
  • «Современная русская литература»,
  • «Историческая литература»,
  • «Памятники Возрождения»,
  • «Памятники древнерусского искусства»,
  • «Биографическая библиотека».

До 1916 року, поки Некрасов не продав права на видавництво, з ним співпрацювали Олександр Блок, Костянтин Бальмонт, Валерій Брюсов, Андрій Бєлий, Олексій Толстой, Дмитро Мережковский, Федір Сологуб, Михайло Кузмін, В. Ходасевич, Б. Зайцев та інші. Належав до них і Муратов. З часткою цих літераторів Муратов зустрінеться в еміграції.

У 1914 році Некрасовразом з мистецтвознавцем П. П. Муратовым встиг надрукувати шість примірників литературно-художнього журналу «София», присвяченого дослідженням давньоруського мистецтва і порівняння його з мистецтвом західноєвропейським. В журнале тоді співпрацювали філософи Микола Бердяєв, М. Гершензон, В. Ходасевич, Б. Зайцев, И. Грабарь, Бенуа Олександр Миколайович та інші. Видання припинило існування у зв'язку з мобілізацією на фронт його багатьох співпрацівників, серед яких був і редактор П. П. Муратов. Муратов повернувся живим.

У 1918—1922 роках працював у відділі охорони пам'яток Наркомпроса РСФСР, разом з И.Грабарем брав участь в реставрації пам'яток Москви та Великого Новгорода. У 1918 році, аби підтримати литераторів в голодні роки, заснував разом з Ходасевичем та М. Осоргиним Книжкову красничку письменників. Муратов П. П. — також засновник Товариства італійських студій (итал. Studio Italiano).

Громадська діяльність Муратова не зупинялась на допомозі письменникам, бо голодували усі верства населення. Він брав участь в рятуванні не тільки письменників, співпрацював з Комитетом допомоги голодуючим (Помгол). У 1921 році, коли більшовицький уряд розпочав погроми громадських товариств інших ідейних (небільшовицьких) спрямувань, бул заарештований разом з іншими співпрацівниками Помголу.

З 1922 року — в еміграції, спочатку мешкав у місті Берлін, потім перебрався у Рим. У 1927 році оселився у Парижі. Серед наукових зацікавлень Муратова — історія 1-ї світової війни. Драматичні політичні події в тогочасній Німеччині, прихід до влали фашистів в Німеччині і Іспанії спонукав старого історика і письменника перебратився і Велику Британію до початку нової війни. Помер у Ірландії.

Друковані твори[ред.ред. код]

  • Образы Италии, II 1911-12, III Berlin, 1924
  • Герои и героини, 1918
  • Магические рассказы, 1922
  • Эгерия, Berlin, 1922
  • Рассказы // «Современные записки», № 20, 1924, № 24, 1925
  • Приключения Дафниса и Хлои // «Современные записки», № 28, 1926

Мавритания // «Современные записки», № 33, 1927

  • Les icones russes, Paris, 1927
  • The Russian Military Campaigns of 1941—1943 (by WED Allen and Paul Muratof, part 1, 1943)
  • The Russian Campaigns of 1944-45, New York, 1946 (by WED Allen and Paul Muratof)
  • Caucasian Battlefields: A History of the Wars on the Turko-Caucasian Border 1828—1921 (by WED Allen and Paul Muratof, 1953)

Джерела[ред.ред. код]

  • А. М. Муратов Павел Петрович //Энциклопедия фантастики: Кто есть кто /Под ред. В.Гакова. Минск: Галаксиас, 1995, с. 398.
  • Deotto P. Mito e realta nelle 'Immagini d'Italia' di Muratov // L'Est europeo e l'Italia: Immagini e rapporti culturali. Studi in onore di Piero Cazzola. Genève: Slatkin, 1995, p. 419—428.
  • Lettere di P.P.Muratov a B.A.Grifcov // Europa Orientalis, 1994, XIII, № 1, p. 189—206.
  • Deotto P. Pavel Muratov i ego vklad v Serebrjanyj vek: Dissertacija. Milanskij universitet. (Dottorato di ricerca in Lingue e Letterature Slave comparate, VI ciclo). Milano, 1995
  • Толмачев В. М. Муратов, Павел Павлович// Культурология. XX век. Энциклопедия. Т.2. СПб.: Университетская книга, 1998, с.67-68 ([1])
  • Щемелёва Л. М. Муратов, Павел Павлович// Русские писатели 1800—1917. Биографический словарь. Т.4. М.: Большая российская энциклопедия; Фианит, 1999, с.171-175 (подробная биография, иконография, обширная библиография)
  • Себежко Е. С. Муратов: образ Италии // Она же. Друг друга отражают зеркала… Уильям Бекфорд и его след в русской литературе. Москва; Калуга: Полиграф-Информ, 2002, с.120-144
  • Примочкина Н. М. Горький и Павел Муратов: История литературных отношений// Новое литературное обозрение, 2003, № 61 (3), с.273-287
  • Deotto P. Pavel Muratov (1881—1950)// Twentieth-century Russian emigré writers / Ed. by Maria Rubins. Detroit: Thomson Gale, 2005

Див. також[ред.ред. код]