Мурско Средіще

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мурско Средіще
хорв. Mursko Središće
Герб
Основні дані
Країна Flag of Croatia.svg Хорватія
Регіон Flag of Medjimurje.png Меджимурська жупанія
Перша згадка 1334
Статус міста 22 березня 1997
Населення 6 334 (2011)[1] (громада)
Площа міста 33,64 км²
Густота населення 195 осіб/км²
Поштові індекси 40315
Телефонний код +385 040
Географічні координати 46°30′44″ пн. ш. 16°26′18″ сх. д. / 46.51222° пн. ш. 16.43833° сх. д. / 46.51222; 16.43833Координати: 46°30′44″ пн. ш. 16°26′18″ сх. д. / 46.51222° пн. ш. 16.43833° сх. д. / 46.51222; 16.43833
Висота над рівнем моря 167 м
Міська влада
Веб-сторінка www.mursko-sredisce.hr/
Мер міста Йосип Добранич (ХСЛП)
Мурско Средіще (Хорватія)
Мурско Средіще
Мурско Средіще

Мурско Средіще (хорв. Mursko Središće, угор. Muraszerdahely, прек. Mürsko Srdišče або Mörsko Srdišče) — містечко в найпівнічнішій частині Хорватії, в Меджимурській жупанії. Розташоване на кордоні зі Словенією, на правому березі річки Мура. За даними перепису 2001 р. саме місто налічувало 3322 жителі, тоді як однойменна громада — 6548 осіб, 95,60% з яких становили хорвати[2].

Історія[ред.ред. код]

Мурско Средіще є одним з найстаріших поселень в Меджимур'ї, адже місцева церква Святого Мартіна згадується вже в 1334 році (лат. Sancti Martini in Zredysche). Видатний історик Кукулевич вважав, що вже за часів Римської імперії існувало поселення під назвою Halicanum як важливе місце зупинки на римській дорозі Poetovio (Птуй) - Карнунт (нині Петронель на Дунаї, проміжний пункт між Віднем та Братиславою). Мурско Средіще поряд з Прелогом, Чаковцем, Неделіще, Штріґовою і Подтуреном вже в 1638-1698 рр. було одним із шістьох міських поселень в Меджимур'ї.

Як важливе торговельне місто згадується в 1477 році. Невідомо, яке лихо спіткало поселення в 1501 році, але населений пункт, який до цього року згадувався як парафіяльний центр, після цього року входить вже до складу парафії Селніца. У 1650 р. поселення називається Мурасердахель. У 1660 р. задокументовано каплицю святого Мартіна, а в 1716 р. було збудовано в готичному стилі каплицю святого Владислава. У 1690 р. її було зруйновано в результаті повені, але в 1820 р. відбудовано в стилі пізнього бароко і наділено статусом парафіяльної церкви Марії Цариці і Святого Владислава.

На початку минулого століття Мурско Средіще швидко розвивається завдяки прокладеному шляху та залізничній гілці між Чаковцем та Лендавою, збудованій у 1889 році, а також видобутку нафти: вже в 1850 р. видобуток розгортається в довколишніх поселеннях Селніца і Пекленіца. Це прискорило і будівництво нафтопроводу Селніца — Мурско Средіще в 1901 році, першого в цій частині Європи.

Після Першої світової війни починається розробка родовищ вугілля. Спочатку це було в Пекленіці, а потім у Мурско Средіще. 1925 року розпочато роботу щодо відкриття першої в Меджимур'ї копальні - «Храстінка 1». Вуглекопів було привезено зі Словенії. Вуглевидобутком займалося підприємство «Краліч і Майхен», яке в 1946 році перейшло в державну власність, коли було створено виробниче об'єднання «Međimurski ugljenokopi». З моменту свого створення до закриття в 1972 р. було видобуто 4 593 961 тонн вугілля, або приблизно 157 626 тонн на рік. За час свого існування шахти були рушіями економічного розвитку не тільки містечка Мурско Средіще, а й цієї частини Меджимур'я. Сьогодні на згадку про вуглекопів залишилися терикони, пам'ятник шахтареві в центрі містечка та назва футбольного клубу «Рудар» (з хорватської: вуглекоп, шахтар), а один нічний клуб прямо так і називається «Шахта».

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]