Муруроа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Загальні відомості[ред.ред. код]

Супутниковий знімок атолу Муруроа
Карта атолу Муруроа

Муруроа (Мурурура, Моруроа, полінезійська назва — Хіті-Таутау-Маі) — атол, що знаходиться в архіпелазі Туамоту (Французька Полінезія) в південній частині Тихого океану. Географічні координати — 21°50′ пд. ш. 138°55′ зх. д. / 21.833° пд. ш. 138.917° зх. д. / -21.833; -138.917; площа лагуни — 148 км², площа суходолу — 15км².

Атол Муруроа був відкритий в 1767 році лейтенантом ВМС Великобританії Філіпом Картеретом на кораблі «Swallow», через кілька днів після того, як ним же був відкритий острів Піткерн. Лейтенант Картерет назвав атол островом Єпископа Оснабургського (Bishop of Osnaburgh Island).

Постійного населення на атолі наразі немає; найбільша кількість населення була досягнута 1989 року, коли для обслуговування полігону з атомних випробувань на острові знаходилось близько 3000 осіб (з них близько 700 полінезійців).

Французькі ядерні випробування[ред.ред. код]

Муруроа, разом із розташованим неподалік атолом Фангатауфа, протягом тридцяти років (1966—1996) був французьким полігоном з випробувань ядерної зброї. Також Муруроа відомий як місце численних акцій протесту, керованих «екологічною» громадськістю, найвідомішою з яких була акція за участю судна «Rainbow Warrior», що належить Грінпіс.

Знімки атола Муруроа та її військові об'єкти. Знято супутником-шпигун США KH-7 (26 травня 1967)

Франція офіційно оголосила атол ядерним полігоном 21 вересня 1962 року (після набуття Алжиром незалежності і припинення французьких ядерних випробувань в Сахарі), з чого почалось будівництво числених інфраструктурних об'єктів, яке тривало до травня 1963 року під керівництвом Управління Центрів Ядерних Випробувань (Direction des Centres d'Experimentation Nucleaires, DIRCEN). В якості допоміжної бази та основного перевалочного пункту був обраний атол Хао за 450 кілометрів на північний захід від Муруроа.

Перше з 138 ядерних випробувань на атолі Муруро відбулося 2 липня 1966 року, під кодовим ім'ям «Альдебаран». Всього на Муруроа було здійснено 41 атмосферний ядерний вибух між 1966 та 1974 роками. Більшість з них відбулося на західному кінці атолу, в пункті з кодовою назвою «Діндон». Менші за потужністю вибухи було проведено на північному кінці атолу, в пункті «Денсі». Три вибухові пристрої було підірвано на баржах, три скинуто з бомбардувальників, а всі інші підняті на наповнених гелієм повітряних кулях.

Франція відмовилась від ядерних випробувань в атмосфері в 1974 році, після чого випробування на Муруроа проводились в формі підземних шахтних підривів в середовищі високого навколишнього тиску. Загалом на Муруроа та Фангатауфа було здійснено 147 підземних ядерних вибухів. Шахтні стволи для випробувань пробурювались всередину вулканічних порід, що є глибинною основою атолу. Ця методика викликала багато протирічних думок, з огляду на провокування нею розтріскування та руйнування атолу (яке було згодом доведене за допомогою геофізичних та геологічних спостережень). Таке руйнування вулканічної основи атолу може викликати разгерметизацію точок вибухів та потрапляння радіоактивних рештків в оточуюче середовище. Випробування, проведене в 1979 році, було здійснене на вдвічі меншій за звичайну глибині, і викликало великі підводні зсуви ґрунту на південно-східному схилі кільцевого рифу атолу.

Останнє ядерне випробування на Муруроа (і взагалі останнє французьке ядерне випробування) було здійснене 27 січня 1996 року.

Посилання[ред.ред. код]