Мусон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мусони — стійкі вітри нижнього шару тропосфери, що протилежно змінюють свій напрямок два рази на рік. Зимовий мусон має напрямок з суходолу на море, літній — з моря на суходіл. Характерні райони мусонів — східні узбережжя материків, а також тропічні широти північної півкулі.

Мусонні хмари над Лакхнау, Індія

Найбільшою стійкістю й швидкістю вітру мусони володіють у деяких районах тропіків (особливо в екваторіальній Африці, країнах Південної й Південно-Східної Азії й у Південній півкулі аж до північних частин Мадагаскару й Австралії). У слабкішій формі й на обмежених територіях мусон з'являються й у субтропічних широтах (зокрема, на півдні Середземного моря й у Північній Африці, в області Мексиканської затоки, на сході Азії, у Південній Америці, на півдні Африки й Австралії). мусон відзначаються й у деяких районах середніх і високих широт (наприклад, на Далекому Сході, на півдні Аляски, по північній окраїні Євразії). У ряді місць намічається лише тенденція до утворення мусону, наприклад має місце сезонна зміна переважних напрямків вітру, але останні характеризуються меншою сезонною стійкістю.

Мусонні повітряні течії, як і всі прояви загальної циркуляції атмосфери, обумовлені розташуванням і взаємодією областей низького й високого атмосферного тиску (циклонів й антициклонів). Специфіка полягає в тому, що при мусонах взаємне розташування цих областей зберігається тривалий час (протягом цілого сезону року), порушення цього розташування відповідають перебоям мусону. В тих районах Землі, де циклони й антициклони характеризуються швидким переміщенням і частою зміною, мусони не виникають. Вертикальна потужність мусонних течій у тропіках становить улітку 5-7 км, узимку — 2-4 км, вище спостерігається загальний перенос повітря, властивий відповідним широтам (східний — у тропіках, західний — у більш високих широтах).

Основною причиною мусону є сезонні переміщення областей атмосферного тиску й вітру, пов'язані зі змінами в надходженні сонячної радіації й, як наслідок цього, — з розходженнями теплового режиму на поверхні Землі. Від січня до липня області зниженого атмосферного тиску поблизу екватора й полюсів, а також дві зони субтропічних антициклонів у кожній півкулі зміщаються до півночі, а від липня до січня — до півдня. Разом із цими планетарними зонами атмосферного тиску переміщаються й пов'язані з ними зони вітрів, що також мають глобальні розміри, — екваторіальна зона західних вітрів, східні переноси в тропіках (пасати), західні вітри помірних широт. Мусони спостерігаються в тих місцях Землі, які протягом одного із сезонів розташовані усередині однієї такої зони, а в протилежний сезон року — усередині сусідньої й де, крім того, режим вітру протягом сезону досить стійкий. Таким чином, розподіл мусонів загалом обумовлений законами географічної зональності.

Інша причина утворення мусонів — нерівномірне нагрівання (і охолодження) моря й великих масивів суші. Наприклад, над територією Азії взимку є тенденція до більшої повторюваності антициклонів, а влітку — циклонів, на противагу водам, що примикають, океанів. Завдяки наявності величезного материка на півночі екваторіальні західні вітри в басейні Індійського океану влітку проникають далеко в Південну Азію, формуючи літній південно-західний мусон Узимку ці вітри поступаються місцем північно-східному пасату (зимовому мусону). У внетропічних широтах, завдяки стійким зимовим антициклонам і літнім циклонам над Азією, мусони спостерігаються й на Далекому Сході Россії (літній — південний і південно-східний, зимовий — північний і північно-західний) і на північній окраїні Євразії (улітку перевага північно-східного, узимку — південного й південно-західного вітрів).

Джерело[ред.ред. код]