Іслам

Ісла́м (араб. الإسلام, буквально означає підкорення, покірність) — одне з декількох світових (нарівні з християнством, буддизмом) віровчень, які сповідують віру у єдиного Бога. Прихильники ісламу нині живуть у всьому глобальному суспільстві, на всіх континентах і в більшості локальних суспільств країн світу.

Символ Віри (шахада) в ісламі звучить як: «Немає бога крім Бога і Мухаммад — пророк його» або на староруській (мові, якою користувались білоруські татари — перші мусульмани на старій Русі — «Нямаш іншага, толькі адзіни Пан Бог, і Мухаммад — Пасол Божи»)

Іслам також називають мусульманством, магометанством, а людей, що її сповідують — мусульманами, магометанами. В українській мові також збереглися такі нині маловживані форми як басурманин — запозичена через тюркські мови, агарянин та ізмаїлтянин — тобто людина з племені нащадків Агар і її спільного з Авраамом сина Ізмаїла.

Мусульмани складають переважну більшість населення багатьох країн Азії й Африки. Ісламське віровчення відіграє помітну роль у сучасному політичному житті глобального суспільства.

На руських землях, зокрема в Україні про ісламське віровчення стало відомо практично після його появи, оскільки з тих часів збереглися згадки про арабських купців з Арабського халіфату, які відвідували Русь. Іслам також мав значний вплив у Волзькій Булгарії — сусідові Русі. Значення ісламу підтверджується також тим, що серед віровчень, з-поміж яких Володимир Великий обирав майбутнє офіційне державне нарівні з грецьким і латинським напрямками християнства знаходимо також юдаїзм та іслам — тобто основні чотири напрямки єдинобожжя у тогочасному світі.

У XIV ст. на Русі, яка тоді входила до Великого Князівства Руського і Литовського при князівських замках виникають спільноти служивих русько- і тюркомовних людей, які сповідували іслам і яких, незважаючи на їхнє походження, об'єднували під назвами «татари» або «козаки». У їхньому середовищі здобули значне поширення кітаби — книги релігійного змісту, написані староруською мовою, але за допомогою арабської абетки. В 1350 році Литовський князь запросив «татар» (в ті часи так часто називали всіх мусульман, не лише тюркомовних) приєднатися до його війська. Кількість татар була настільки великою, що в 1591 році їхня кількість становила близько 100 000 і вони мали близько 400 мечетей у Західній Україні, Польщі і Білорусі.

Всі ці факти дають підстави розглядати Русь, а пізніше Україну як важливий центр розвитку і поширення єдинобожжя у Європі і світі, оскільки всі основні його напрямки — християнство, іудаїзм, а також іслам мають в Україні давні традиції і коріння.

Іслам — це монотеїстична Авраамічна релігія походить від вчення Мухаммаду, арабського релігійного і політичного діяча 7-го століття. Термін Іслам має на увазі «підпорядкування», або повну віддачу себе Богу (Арабська: الله, Allāh).Прихильники ісламу відомі, як мусульмани, маючи на увазі «той хто представляє Бога». Зараз кількість мусульман між 1,1 мільярдами і 1,8 мільярдами, роблячи іслам, другою світовою релігією після християнства.

Мусульмани вважають, що Бог зробив одкровення в Корані Мухаммаду, Бог навернув пророка, і беруть до уваги Коран і сунна (слова і справи Мухаммада) як фундаментальні джерела ісламу.Вони не розцінюють Мухаммеда як засновника нової релігії, але як реставратор оригінальної монотеїстичної віри Авраама, Мойсея, Ісуса, і інших пророків. Мусульманська традиція вважає, що юдеї і християни спотворили одкровення, Бог надав цим пророкам змінений текст, вводячи різновид брехні.

Іслам включає багато релігійних фундацій. Загалом потрібно, щоб прихильники виконували П'ять фундацій ісламу, які є п'ятьма обов'язками, які об'єднують мусульман в суспільстві. На додаток до П'яти фундацій, ісламський закон розвинув традицію управлінь, які торкаються фактично всіх аспектів життя і суспільства. Ця традиція містить у собі все від практичних питань від регламентації їжі, шлюбних зносин й банківської справи до джихаду.

Майже всі мусульмани належать до однієї з двох головних течій, Сунізму і Шиїзму. Єресь розвивалася наприкінці 7-го сторіччя, через розбіжності в керівництві ісламського суспільства в релігійних і політичних питаннях.

Сьогодні у світі приблизно 85% сунітів і 15% — шиїтів. Іслам — панівна релігія на Близькому Сході, також як і в деяких місцевостях в Африці і Азії. Велика ісламська громада є в Китаї, на Балканському півострові у Східній Європі і Росії. Є також великі ісламські громади серед іммігрантів в інших частинах світу, як наприклад у Західній Європі. Близько 20% мусульман живуть у країнах арабського світу.

Карта поширення ісламу за країнами. Зелений колір — суніти, синій — шиїти.

Походження слова

Мусульманське населення країн світу (відсотки)

Іслам у дослівному перекладі з арабської означає смиренність — тобто життя в злагоді зі світом, життя в мирі з Всевишнім, покірність його волі. Слово в арабській мові має корінь слм — однокореневі слова:

салам — світ, мир,

салім — мирний, умиротворений,

саліма — бути умиротвореним,

муслім — мусліман — той хто змирився зі світом, покорився Всевишньому (Богу, Аллаху).

Тут також доречно згадати старовинне мусульманське привітання — Салам алейкум або ассаламу алайкум, що дослівно перекладається Мир Вам!

Виникнення та поширення мусульманської релігії пов'язане з життям та діяльністю пророка Мухаммада. Мухаммад — посланець Всевишнього, через якого людям було передано текст Корану (з араб. «аль-кур'ан» — «читання»).

Іслам виник на початку VII століття на Аравійському півострові. Пророк Мухаммад приблизно з 610 р. закликав у своїх проповідях вірити лише в одного Бога (Аллаха) і бути покірним волі Бога.

Основні джерела ісламу: Коран — священна книга мусульман, яка не є створеним письмом, а є словами Бога, які Він послав до Свого пророка; Сунна — зібрання текстів («хадісів»), які містять висловлювання, дії пророка Мухаммада щодо норм права, звичаїв, правил поведінки.

Основа ісламу — єдинобожжя, у словесній формі це шахада: «Немає нікого, гідного поклоніння, крім Єдиного Бога, і Мухаммад — посланець Його». Аллах — у перекладі з арабської означає «Єдиний Бог», це також є одним з Його імен, яких є 99. Такі як Милостивий для всіх на цьому світі, Милостивий тільки для вірян на Тому Світі, Той, що Дає, Забирає, Вибачає, Карає і так далі. Основні напрями в ісламі: ортодоксальний — сунізм і опозиційний — шиїзм.

Основні догмати та культові особливості ісламу

1. Всевишній один (ла іллаха ілла ллах — немає вищого за Всевишнього, немає бога крім Всевишнього)
2. Мухаммад — пророк, посланий Всевишнім (ва мухаммаду расулу ллахі — і Мухаммед посланий Всевишнім)
3. Доля кожного мусульманина вирішена на небесах.
4. Віра в рай та пекло.
5. Визнання священної книги Коран.

Кожен мусульманин, якщо він здоровий, не має боргів і має достатньо коштів для мандрівки, хоча б один раз у житті повинен виконати Хадж — паломництво у Мекку до мечеті Аль-Харам, де знаходиться святилище Кааба. Це один із основних п'яти обов'язків мусульман. Чотири інших — сповідання віри, молитва, піст і діяння на користь бідних. Кожен мусульманин повинен молитися п'ять разів на день, тримати піст у місяць Рамадан (вдень утримуватися від їжі та не пити).

Етимологія і значення

Слово іслам походить від трибуквеного кореневого с-л-м, походячи від арабського дієслова Аслама, який має значення «згоджуватися, підкорятися або відмовлятися.» Тому, іслам має на увазі згоду і підпорядкування Богові, і віряни повинні продемонструвати це поклоняючись йому, ідучи за його командами, і відмовою від політеїзму. Слово отримує ряд значень в Корані. У деяких віршах (аятах) з якості ісламу, внутрішнє засудження підкреслюється: «Кожного Бог бажає вести, Він розширює свої груди до ісламу.»Інші вірші з'єднують іслам і арабський термін дін (зазвичай перекладається як «релігія»): «Сьогодні, я удосконалив вашу релігію (Дін) для вас; Я завершив Своє благословення вас; Я схвалив іслам для вашої релігії.» Інші описують іслам як позов повернення до Великого Бога, аніж тільки усне підтвердження віри.

Статті про віру

Згідно з Кораном усі мусульмани мають вірити в Бога, його одкровення, в янголів, в їхніх посланців, і в «Страшний суд». Є інші віри, які відрізняються від сунізму і шиїзму — специфічні секти. Сунізм звертається до предвизначення,шиїзм звертається до божественного правосуддя. Унікальне в шиїзмі — доктрина Імамату, або політичне і духовне керівництво імамів..

Мусульмани вважають, що Бог одкровення його завершальне повідомлення гуманності передав ісламському пророку Мухаммеду через янгола Гавриїла. Для них, Мухаммед був пророком фіналом Божого одкровення і Коран — одкровення, які він отримав більш ніж двох десятиліть.

У ісламі, пророки — чоловіки, вибрані Богом, щоб бути його посланцями. Мусульмани вважають, що пророки є люди і не божественні, хоча деякі можуть зробити чудеса, щоб довести свою правду. Вважається, що мусульманські пророки є найдосконалішими з усього людського, і — унікальні отримувачі божественного одкровення — кожен безпосередньо від Бога або через янголів. Коран згадує імена численних особистостей, що розглядаються як Пророки ісламу, зокрема Адам, Нух, Ібрагім, Муса і Іса. Ісламська теологія твердить, що всі посланці Бога, починаючи з Адама, проповідували повідомлення через ісламське месіанство волю Бога. Іслам описується в Корані як «відвічна природа, на якій Бог створив людство», і Коран стверджує, що власне ім'я Мусульманин надав Авраам

Як історичне явище, іслам відбувся в Аравії на початку 7-го сторіччя.

Ісламські тексти зображають іудаїзм і християнство як традиційні наступники вчення Авраама. Коран звертається до євреїв і християн «Люди Книги» (ahl al-kitāb), і відрізняє їх від політеїстів. Мусульмани вважають, що частини заздалегідь виявлених священних писань, Таура (Тора) і Інджил (Євангеліє), спотворені— кожен в обговоренні тексту.

Бог

Аллах означає Бог арабською

Фундаментальне богословське поняття ісламу — таухід— віра, що є тільки один Бог. Арабський термін для Бога — Аллах; більшість дослідників вважають, що був отриманий від скорочення слів Ал- () і ілах(божество, чоловіча форма), маючи на увазі «Бога», але інші простежують за його походженням до арамейської мови Алаха.

Перший з П'яти фундацій ісламу, тавгід виражений Шахада (свідчення), яке оголошує, що немає жодного бога крім Аллаха, і що Мухаммед — посланник Бога. У традиційній ісламській теології Бог вище всього розуміння; очікується, що мусульмани невиразно представляють собі Бога, але поклонятимуться й обожнюватимуть його як захисника. Хоча мусульмани й вважають, що Ісус був пророком, але вони відкидають християнську доктрину Трійці, порівнюючи це з політеїзмом. У ісламській теології, Ісус був тільки людиною, а не сином Бога. Бог описується в розділі (сура) Корану, як «Бог, Один і Тільки; Бог, Вічний, Абсолютний; Він ні рождений, Він ні породжений; І немає нічого подібно до однинності Його.»

Коран

Перша сура в рукопису Корану Гаттат Азіза Ефенді

Мусульмани вважають, що Коран є буквальним словом Бога; він є центральним релігійним текстом ісламу.

Мусульмани вважають, що вірші Корану були повідомлені Мухаммеду Аллахом через янгола Гавриїла в багатьох випадках між 610 і його смертю 6 липня 632. Коран записали соратники (Сахаба) Мухаммеда, поки він був живий, хоча головний метод передачі був усний. І склав в часі Абу Бекр, перший халіф, і був стандартизований в часі Усманом, третім халіфом. Коран в його фактичній формі загалом розглядається академічними дослідниками, записаний зі слів, Мухаммеда, тому пошук варіантів в Західній академії не знайшов ніяких відмінностей над великим значенням слів і історично дискусія над вмістом Корану ніколи не ставала головним пунктом.

Коран ділиться на 114 сур, або розділів, які об'єднані, містять 6,236 аятів або віршів. Хронологічно раніші сури, винайдені в Мецці, перш за все стурбовані етичними і духовними темами. Пізніші Меддинські сури здебільшого обговорюють соціальні і моральні проблеми, доречні для ісламського суспільства.. Коран більш стурбований моральним кодексом, ніж законна інструкція, і вважається «Записником ісламських принципів і значень» Ісламські адвокати консультуються с записами життя Мухаммеда, що наповнюють Коран, так і допомагають з його тлумаченням. Наука коментаря Корану і тлумачення відома, як тафсір.

Слово Коран має значення «декламація». Коли мусульмани говорять абстрактно про «Коран», вони зазвичай мають на увазі священне писання, яке декламується арабською мовою замість надрукованої роботи або будь-якого перекладу. Для мусульман, Коран досконалий тільки, в оригінальній арабській мові; переклади обов'язково недостатні через відмінності мови, помилки перекладачів, і неможливість збереження оригінального інспірованого стилю. Переклади тому розцінюються тільки як коментарі Корану, або «інтерпретацію його значення», не як Коран безпосередньо.

Янголи

Віра в янголів критична для віри ісламу. Арабське слово для янголів (малак) має на увазі «посланника», подібно до його аналогу в івриті (малакх) і грецької (ангелос). Згідно з Кораном, янголи не володіють свободою волі, і поклоняються Богу в досконалій покорі. Обов'язки янголів включають передачу одкровень від Бога, прославлення Бога, записування кожної дії персон, і забирання духу персон під час смерті. Вони також піклуються особистими інтересами людей. Коран описує янголів як «посланників з двома, або трьома, або чотирма (парами): Він [Бог] додає Створенню, оскільки Він задовольняє.»

Мухаммед

Мухаммед (c. 570 — 6 липня 632) був арабським релігійним, політичним, і військовим лідером, який заснував ісламську релігію як історичне явище. Мусульмани розглядають його не як творця нової релігії, але як реставратора оригінальної, непідкупної монотеїстичної віри Адама, Авраама та інші. В ісламській традиції, Мухаммед розглядається як витримка і найбільший серед ісламських пророків — як чоловік найдосконаліший, володар всіх чеснот. Протягом останніх 23 років його життя, починаючи з віку 40, Мухаммед оголошував одержані одкровення від Бога. Зміст цих одкровень, відомий як Коран, записаний його учнями.

Масджид аль Набаві (Мечеть Пророка) в Медіна, Саудівська Аравія, могила Мухаммеда.

Спочатку, Мухаммед проповідує до людей Мекки, і благає їх полишити політеїзм, розбещеність. Хоча дехто сприйняв іслам, Мухаммед і його послідовники зазнали переслідування з боку влади Мекки. Після 13 років проповідування, Мухаммед і мусульмани зробили хіджру (переселення) до Медини в 622.

За час життя Мухаммеда в Медині відбулось декілька битв: 624 — битва при Бадрі між мекканцями (Абу Суф'ян) і мусульманами, яка скінчилась перемогою мусульман. В 625 — битва при Ухуді, керманич мекканців Абу Суф'ян розбиває загін Мухаммеда. Пророк поранений. Конфлікт з єврейським кланом у Медині, що протидіяв мусульманам і закликав до їхнього вигнання, поневолення або смерті призвів до битви при Хайбарі і єврейський анклав був підкорений. В той же час, мекканці були відрізані від маршрутів торгівлі, оскільки Мухаммед взяв під свій контроль навколишні племена пустелі.. У 629 Мухаммед зробив майже безкровне Завоювання Мекки, і в рік його смерті — 632, він керував всією Аравією.

В ісламі норма за прикладом життя Мухаммеда зветься Сунна. Цей приклад зберігається в традиціях, відомих, як Хадис («повідомляє»), який перераховує його слова, його дії, і його особисті характеристики. Класичний ісламський адвокат Мухаммед ібн Ідріс аш-Шафі (помер у 820) зробив наголос на важливості Сунн в законах шаріату і заохочував, мусульман наслідувати дії Мухаммеда в їхньому щоденному житті. Сунни є основою до керівництва інтерпретації Корану.

Воскресіння і Страшний суд

Віра в день Воскресіння, кияма також основний для мусульман. Вони вважають, що час кійама зумовлюється Богом але невідомо до чоловіка. Випробування і страждання, на передодні і протягом кійами описуються в Корані і хадисі, а також в коментарях ісламських дослідників. Коран наголошує на воскресінні після смерті, що зламало уяву про смерть в доісламській Аравії. Коран стверджує, що воскресіння буде завершено збором людства, на суд Божий.

Коран має список декількох гріхів, які можуть привести особу до пекла, як наприклад невір'я, лихварство і нечесність. Мусульмани розглядають рай (рай в ісламі) як місце радості і блаженства, Коран має опис його особливостей і фізичних задоволень після прибуття. Є також посилання до більшого спілкування з Богом (ридван).Містичні традиції в ісламі розміщують ці високі захоплення в контексті несамовитого усвідомлення Бога.

Призначення

Відповідно до ісламської віри в призначення, Бог має повне знання і управляє всім що відбувається. Це пояснюється у віршах Корану як наприклад «Говорять: Нічого не трапиться до нас окрім того, що наказав Аллах для нас: Він — наш захисник»

Для мусульман, все у світі, що відбувається, добре або зле, все передбачено і нічого не може трапитися, окрім того що вирішується Богом. В ісламській теології, божественне попереднє відзначення не пропонує відсутність обурення Бога проти зла, тому, будь-яке зло, яке відбувається, кінчається надалі відплатою, і люди можливо, не можуть це побачити. Згідно з ісламськими богословами, хоча події зумовлені, чоловік володіє свободою волі в цьому, він має здатність, щоб вибрати між злом і добром, і тому відповідальний за свої дії. Згідно з ісламською традицією, наказом Бога все це записується в «аль-Лавх аль-Мафхуз».

Ші'а, має значення «Божественне правосуддя» (Адалах). Ця доктрина, спочатку розвинена мутазилітами, підкреслює важливість внутрішнього стану людини і відповідальність за його власні дії. У контрасті, суни підкреслюють роль індивідуальної свободи волі в контексті створення Бога і передбаченні всіх речей.

Обов'язки і вчинки

П'ять стовпів ісламу

Основне кредо (Шахада) ісламу, написане на настінній тарілці в Great Mosque of Xi'an, Китай

Ритуали Хадж (паломництво) включає обхід сім раз навколо Кааба у Мецці.

П'ять стовпів ісламу (арабська: اركان الدين;) — п'ять фундаментальних засад сунітського ісламу. Мусульмани-шиїти послуговуються вісьмома пунктами, що сутнісно збігаються з п'ятьма стовпами. Це:

• Шахада є основним принципом ісламу: "([Ашхаду] Аль-ля Іллаха Иль-ла Аллах, уа [Ашхаду] анна Мухаммаду расулю Аллах) або «[Свідчу що] нема Бога крім Аллаха, і [свідчу що] Мухаммад посланець його». Цей заповіт — фундація для всієї віри і практикується в ісламі (хоча технічно шиїти не вважають, що шахада є окремою фундацією, тільки вірою). Мусульмани повинні повторювати шахаду в молитві, і потрібно, щоб немусульмани, охочі перейти в іслам, декламували цей вислів.

• Салят або ритуальна молитва, яка повинна виконуватися п'ять разів на день. (Проте, шиїтам дозволяється один раз опівдні з молитвою після обіду, і увечері з нічними молитвами). Кожен салят робиться, у напрямку до Кааба, що є у Мецці. Салят має сенс сконцентрування розуму на Богові, і вважається особистим спілкуванням з ним, приносячи подяку і поклоніння. Салят обов'язковий, але гнучкість дозволяється залежно від обставин. У багатьох ісламських країнах, нагадування, Азан (закликають до молитви), — передача йде публічно від місцевих мечетей у відповідний час. Молитви декламуються і складаються з віршів з Корану на арабській мові.

• Закят — або милостиня. Ця практика надання милостині заснована на накопиченому багатстві, і обов'язкова для всіх мусульман, які можуть надати її. Виправлена частина витрачається, щоб допомогти бідному або такому, що має потребу, а також, щоб допомогти розповсюдженню ісламу. Зякат вважається релігійним зобов'язанням (в протилежність добродійності добровільної дії), тому що їхнє багатство вважається як «довіра від щедрості Богів». Коран і хадис також пропонують мусульманам надати навіть більше, — акт надання милостині добровільної дії (садака). Багато шиїтів платять додатковий податок у формі податку хумс, який, вони вважають, є окремою ритуальною практикою.

• Саум. Мусульмани не повинні їсти або пити від світанку до сутінків протягом місяця, і повинні бути уважними від інших гріхів. Піст заохочує відчуття близькості до Бога, і протягом нього мусульмани повинні принести свою подяку і залежність від нього, викупають минулі гріхи, і думають про тих, що мають потребу. Саум не обов'язковий для декількох груп, для яких це невчасний тягар. Для інших гнучкість дозволяється залежно від обставин.

• * Хадж паломництво в місяць -хіджжа в місті Мекка. Кожен фізично здоровий мусульманин повинен зробити паломництво до Мекки щонайменше один раз у своєму житті. Коли паломник — близько десяти кілометрів з Мекки, він повинен одягнути одяг Іхрам, який складається з двох білих цілісних листів. Ритуали Хаджу включають обхід сім разів навколо Кааба, торкаючись Чорного каменя, семиразовий біг між пагорбами Сафа і Марва, і символічне побиття камінням диявола в Міні. Паломник, або хаджа, шанується суспільством, хоча ісламські викладачі говорять, що Хадж повинен бути виразом відданості Богу замість засобу, щоб придбати соціальне положення.

На додаток до податку хумс, шиїти мають ще три додаткові фундації ісламу. Перший є газават, який також важливий для сунітів, але не розглядається як фундація. Друга є Амр-Біл-Маруф, «Наказ, щоб зробити добре», який закликає кожного мусульманина прожити добродійне життя і заохочувати інших робити те ж саме. Третя є Нахі-Аніл-Мункар, «Напуття, щоб утриматись від зла», яка говорить мусульманам утримуватися від злих дій і також заохочувати, щоб інші зробили те ж,.

Закон

Шаріат (буквально: «шлях, що приводить до води») — ісламський закон, сформований традиційною ісламською ученістю. В ісламі, шаріат — богословський вираз, «складає систему обов'язків, які виконує мусульманин завдяки його релігійній вірі».

Ісламські закони перекривають всі аспекти життя, від державних питань, управління і міжнародних відносин, до проблем щоденного життя. Коран визначає худуд як покарання за п'ять специфічних злочинів: незаконний зв'язок, наклеп на незаконний зв'язок, споживання алкоголю, крадіжка, і грабіж на великий дорозі. Коран і Сунни також містять закони про спадкоємство, шлюб, і покарання за пошкодження і вбивства, також як і правила для посту, добродійності і молитви (Салят і Дуа). Проте, ці розпорядження і заборони, вельми широкі, так їхнє застосування на практиці змінюється. Ісламські дослідники детально розробили систему законів на підставі цих правил і їхніх інтерпретацій.

Фікх, або «юриспруденція», визначається як знання практичних правил релігії. Ісламські адвокати використовують кодекс усул Аль-фік («законна теорія», або «принципи юриспруденції»). Згідно з ісламською законною теорією, закон має чотири фундації, які є найважливішими: коран, сунна (дії і розмови Мухаммеду), згода ісламських адвокатів (іджма), і аналогічне судження (кияс). Для ранніх ісламських адвокатів, теорія була менш важлива, ніж прагматичний додаток закону. У 9-м сторіччі, адвокат аш-Шафі забезпечив теоретичну основу для ісламського закону записав принципи юриспруденції (зокрема чотири фундації) в його книзі ар-Рісалах.

Релігія і держава

Ісламський закон не розрізняє між «питання церкви» і «державні питання»; улема функціює як для адвокатів, так і для богословів. На практиці, ісламські правителі часто обходили шаріатські суди з паралельною системою так званих «Судів Образи», над яким вони мали особистий контроль. Оскільки ісламський світ вступив в контакт із Західними світськими цінностями, ісламські суспільства відповіли в різних спосіб. Туреччина є світська держава з часу реформ Ататюрка. У Ірані — навпаки, Іранська Революція 1979 замінила більш світський шахський режим теократичною ісламською республікою під проводом Аятоли Хомейні.

Іслам та наука

Фази Місяця. Креслення Аль-Біруні, 11 століття.

Анатомія ока

Багато ісламських богословів вважає, що Коран заохочує розвиток науки і наукового знання, закликає людей замислитися про природні явища і вивчати їх. Мусульмани вважають наукову діяльність актом релігійного порядку, обов'язком мусульманської громади. В ісламі наука і навколишній світ нерозривно пов'язані. Цей зв'язок означає священний обов'язок осягнення наукових знань для мусульман, оскільки сам Коран розглядає навколишній світ і природу як знамення Аллаха. Саме з таким розумінням наука розвивалася в ісламській цивілізації, протягом багатьох століть, до колонізації мусульманського світу. На думку більшості істориків, сучасні наукові методи були вперше розроблені саме ісламськими вченими, такими як Ібн ал-Хайсам (відомий на заході як Альхазен). Роберт Бріффаулт стверджує, що сама наука, у сучасному розумінні цього слова, виникла всередині ісламської цивілізації.Вважається, що на розробку наукових методів вони були натхненні Кораном і Сунною.

Мусульманськими вченими були розвинені такі науки як математика (включаючи сферичну геометрію і тригонометрію), логіка, біологія, медицина, астрономія, фізика, географія. Історики стверджують, що наука в ісламській цивілізації процвітала, але од 16 століття починається спад. Дослідники виділяють такі причини спаду:

Є зовнішні чинники, більшість з яких зводиться до спадщини колоніалізму, які заважали ісламським країнам активно розвиватися. Колоніалізм грабував колонії, розкрадаючи їхні блага, що призвело до їхнього зубожіння і культурної відсталості, сліди яких залишилися до сьогоднішнього дня. Більшість народів ісламського світу ще страждає від проблем, які залишив після себе колоніалізм.

Етикет і харчування

Багато методів містяться в категорії адаб, або ісламський етикет. Це включає вітання інших «Ас-Салям-Алейкум» («мир вам»), кажучи басмала («в ім'я Аллаха») перед їжею, і використовуючи тільки праву руку для їжі і пиття. Ісламська гігієна турбується переважно особистою чистотою і здоров'ям, як наприклад обрізання чоловічої плоті. Ісламський ритуали поховання включайте вислів Салят Аль-Джаназах («поховальна молитва») над омитим і закутаним трупом, що ховають в могилі. Мусульмани, подібно до євреїв, обмежуються в їжі, заборонені харчі включають свинину, кров, мертвечину, і алкоголь. Все м'ясо повинне бути від травоїдних тварини зарізаних в ім'я Аллаха мусульманином, євреєм, або християнином. Харчі, дозволені мусульман, відомі як халяль.

Джихад

Джихад має сенс «намагання або боротьба», і розглядається як «шоста фундація ісламу» меншистю ісламського світу.. Залежно від об'єкта, що є ворогом, дияволом, джихад має різний сенс. Джихад, коли використовується без будь-якого визначника розуміється в його військовому аспекті. Джихад також вживається до людей прагнучих досягти релігійного і морального вдосконалення.. Деякі ісламські керманичі, особливо серед шиїтів і суфіїв, розрізняють «Великий джихад», який має відношення до духовного вдосконалення себе, і «Малий джихад», в значенні — війна.

В межах ісламського законодавства, джихад зазвичай має на увазі військову напругу проти не мусульманських військ в захисті або наступі ісламської держави, остання мета, якої, — встановити повну перевагу ісламу. Джихад, як форма війни, дозволена в ісламському законі, використовується проти держав, які відмовляються перейти до ісламу або підкоритися повноваженням ісламу. Більшість мусульман сьогодні вживають джихад, тільки в сенсі захисна війна: наступальний джихад включає сенс боротьби, яка змушує ісламські суспільства підкоритися ісламському законодавству.

В більшості випадків і для більшості мусульман, газават — колективний обов'язок (фард кіфайа): його виконання одними звільняє інших. Тільки, у тих хто має повноваження, особливо монарх (імам), може газават стати індивідуальним обов'язком. Для решти частини простого народу, це трапляється тільки під час загальної мобілізації. Для більшості шиїтів, наступальний газават може тільки бути оголошений імамом ісламського суспільства, першим його оглосив Мухаммед аль-Магді у 868 році від Р. Х.

Частовживані словосполучення і привітання

• Ассаламу алейкум! — Мир вам!
• Ваалейкум уссалам! — І вам мир!
• Іншалла! — Якщо захоче Всевишній! Якщо буде воля Всевишнього!
• Машалла! — Чудово! Саме те, чого хоче Всевишній!
• Ассаламу алейкум ва рахматуллахі ва баракатуху! — мир вам і милість Всевишнього і його благословіння!

Див. також

• Татари-липки
• Білоруська арабська абетка
• Кітаби

Джерела

• Accad Martin The Gospels in the Muslim Discourse of the Ninth to the Fourteenth Centuries: An Exegetical Inventorial Table (Part I) // Islam and Christian-Muslim Relations. — Т. 14. — (2003) (1). ISSN 0959-6410.
• Adil, Hajjah Amina; Shaykh Nazim Adil Al-Haqqani, Shaykh Muhammad Hisham Kabbani (2002). Muhammad: The Messenger of Islam. Islamic Supreme Council of America. ISBN 978-1-930409-11-8. 
• Ahmed, Akbar (1999). Islam Today: A Short Introduction to the Muslim World (вид. 2.00). I. B. Tauris. ISBN 978-1-86064-257-9. 
• Brockopp, Jonathan E. (2003). Islamic Ethics of Life: abortion, war and euthanasia. University of South Carolina press. ISBN 1-57003-471-0. 
• Cohen-Mor, Dalya (2001). A Matter of Fate: The Concept of Fate in the Arab World as Reflected in Modern Arabic Literature. Oxford University Press. ISBN 0-19-513398-6. 
• Curtis, Patricia A. (2005). A Guide to Food Laws and Regulations. Blackwell Publishing Professional. ISBN 978-0-8138-1946-4. 
• Eglash, Ron (1999). African Fractals: Modern Computing and Indigenous Design. Rutgers University Press. ISBN 0-8135-2614-0. 
• Ernst, Carl (2004). Following Muhammad: Rethinking Islam in the Contemporary World. University of North Carolina Press. ISBN 0-8078-5577-4. 
• Esposito, John; John Obert Voll (1996). Islam and Democracy. Oxford University Press. ISBN 0-19-510816-7. 
• Esposito, John (1998). Islam: The Straight Path (вид. 3rd). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-511234-4. 
• Esposito, John; Yvonne Yazbeck Haddad (2000a). Muslims on the Americanization Path?. Oxford University Press. ISBN 0-19-513526-1. 
• Esposito, John (2000b). Oxford History of Islam. Oxford University Press. 978-0195107999. 
• Esposito, John (2002a). Unholy War: Terror in the Name of Islam. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-516886-0. 
• Esposito, John (2002b). What Everyone Needs to Know about Islam. Oxford University Press. ISBN 0-19-515713-3. 
• Esposito, John (2003). The Oxford Dictionary of Islam. Oxford University Press. ISBN 0-19-512558-4. 
• Esposito, John (2004). Islam: The Straight Path (вид. 3rd Rev Upd). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-518266-8. 
• Farah, Caesar (1994). Islam: Beliefs and Observances (вид. 5th). Barron's Educational Series. ISBN 978-0-8120-1853-0. 
• Farah, Caesar (2003). Islam: Beliefs and Observances (вид. 7th). Barron's Educational Series. ISBN 978-0764122266. 
• Firestone, Reuven (1999). Jihad: The Origin of Holy War in Islam. Oxford University Press. ISBN 0-19-512580-0. 
• Friedmann, Yohanan (2003). Tolerance and Coercion in Islam: Interfaith Relations in the Muslim Tradition. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-02699-4. 
• Ghamidi, Javed (2001). Mizan. Dar al-Ishraq. Шаблон:OCLC. 
• Goldschmidt, Jr., Arthur; Lawrence Davidson (2005). A Concise History of the Middle East (вид. 8th). Westview Press. ISBN 978-0-8133-4275-7. 
• Griffith, Ruth Marie; Barbara Dianne Savage (2006). Women and Religion in the African Diaspora: Knowledge, Power, and Performance. Johns Hopkins University Press. ISBN 0-8018-8370-9. 
• Hawting, G. R. (2000). The First Dynasty of Islam: The Umayyad Caliphate AD 661–750. Routledge. ISBN 0-415-24073-5. 
• Hedayetullah, Muhammad (2006). Dynamics of Islam: An Exposition. Trafford Publishing. ISBN 978-1-55369-842-5. 
• Holt, P. M.; Bernard Lewis (1977a). Cambridge History of Islam, Vol. 1. Cambridge University Press. ISBN 0-521-29136-4. 
• Holt, P. M.; Ann K. S. Lambton, Bernard Lewis (1977b). Cambridge History of Islam, Vol. 2. Cambridge University Press. ISBN 0-521-29137-2. 
• Hourani, Albert; Ruthven, Malise (2003). A History of the Arab Peoples. Belknap Press; Revised edition. ISBN 978-0-674-01017-8. 
• Humphreys, Stephen (2005). Between Memory and Desire. University of California Press. ISBN 0-520-24691-8. 
• Kobeisy, Ahmed Nezar (2004). Counseling American Muslims: Understanding the Faith and Helping the People. Praeger Publishers. ISBN 978-0-313-32472-7. 
• Koprulu, Mehmed Fuad; Leiser, Gary (1992). The Origins of the Ottoman Empire. SUNY Press. ISBN 0-7914-0819-1. 
• Kramer, Martin (1987). Shi'Ism, Resistance, and Revolution. Westview Press. ISBN 978-0-8133-0453-3. 
• Kugle, Scott Alan (2006). Rebel Between Spirit And Law: Ahmad Zarruq, Sainthood, And Authority in Islam. Indiana University Press. ISBN 0-253-34711-4. 
• Lapidus, Ira (2002). A History of Islamic Societies (вид. 2nd). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-77933-3. 
• Lewis, Bernard (1984). The Jews of Islam. Routledge & Kegan Paul. ISBN 0-7102-0462-0. 
• Lewis, Bernard (1993). The Arabs in History. Oxford University Press. ISBN 0-19-285258-2. 
• Lewis, Bernard (1997). The Middle East. Scribner. ISBN 978-0-684-83280-7. 
• Lewis, Bernard (2001). Islam in History: Ideas, People, and Events in the Middle East (вид. 2nd). Open Court. ISBN 978-0-8126-9518-2. 
• Lewis, Bernard (2003). What Went Wrong?: The Clash Between Islam and Modernity in the Middle East (вид. Reprint). Harper Perennial. ISBN 978-0-06-051605-5. 
• Lewis, Bernard (2004). The Crisis of Islam: Holy War and Unholy Terror. Random House, Inc., New York. ISBN 978-0-8129-6785-2. 
• Madelung, Wilferd (1996). The Succession to Muhammad: A Study of the Early Caliphate. Cambridge University Press. ISBN 0-521-64696-0. 
• Malik, Jamal; John R Hinnells, Inc NetLibrary (2006). Sufism in the West. Routledge. ISBN 0-415-27408-7. 
• Menski, Werner F. (2006). Comparative Law in a Global Context: The Legal Systems of Asia and Africa. Cambridge University Press. ISBN 0-521-85859-3. 
• Mohammad Noor The Doctrine of Jihad: An Introduction // Journal of Law and Religion. — Т. 3. — (1985) (2).
• Momen, Moojan (1987). An Introduction to Shi`i Islam: The History and Doctrines of Twelver Shi`ism. Yale University Press. ISBN 978-0-300-03531-5. 
• Nasr, Seyed Muhammad (1994). Our Religions: The Seven World Religions Introduced by Preeminent Scholars from Each Tradition (Chapter 7). HarperCollins. ISBN 0-06-067700-7. 
• Novak David The Mind of Maimonides // First Things. — (February 1999).
• Parrinder, Geoffrey (1971). World Religions: From Ancient History to the Present. Hamlyn Publishing Group Limited. ISBN 0-87196-129-6. 
• Patton Walter M. The Doctrine of Freedom in the Korân // The American Journal of Semitic Languages and Literatures. — Т. 16. — (April 1900) (3). ISBN 90-04-10314-7.
• Peters F. E. The Quest for Historical Muhammad // International Journal of Middle East Studies. — (1991).
• Peters, F. E. (2003). Islam: A Guide for Jews and Christians. Princeton University Press. ISBN 0-691-11553-2. 
• Peters, Rudolph (1977). Jihad in Medieval and Modern Islam. Brill Academic Publishers. ISBN 90-04-04854-5. 
• Rippin, Andrew (2001). Muslims: Their Religious Beliefs and Practices (вид. 2nd). Routledge. ISBN 978-0-415-21781-1. 
• Ruthven, Malise (2005). Fundamentalism: The Search for Meaning. Oxford University Press. ISBN 0-19-280606-8. 
• Sahas, Daniel J. (1997). John of Damascus on Islam: The Heresy of the Ishmaelites. Brill Academic Publishers. ISBN 978-90-04-03495-2. 
• Sachedina, Abdulaziz (1998). The Just Ruler in Shi'ite Islam: The Comprehensive Authority of the Jurist in Imamite Jurisprudence. Oxford University Press US. ISBN 0-19-511915-0. 
• Seibert Robert F. Review: Islam and the West: The Making of an Image (Norman Daniel) // Review of Religious Research. — Т. 36. — (1994) (1).
• Sells, Michael Anthony; Emran Qureshi (2003). The New Crusades: Constructing the Muslim Enemy. Columbia University Press. ISBN 0-231-12667-0. 
• Smith, Jane I. (2006). The Islamic Understanding of Death and Resurrection. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-515649-2. 
• Stillman, Norman (1979). The Jews of Arab Lands: A History and Source Book. Philadelphia: Jewish Publication Society of America. ISBN 1-82760-198-1. 
• Tabatabae, Sayyid Mohammad Hosayn; Seyyed Hossein Nasr (translator) (1979). Shi'ite Islam. Suny press. ISBN 0-87395-272-3. 
• Tabatabae, Sayyid Mohammad Hosayn; R. Campbell (translator) (2002). Islamic teachings: An Overview and a Glance at the Life of the Holy Prophet of Islam. Green Gold. ISBN 0-922817-00-6. 
• Teece, Geoff (2003). Religion in Focus: Islam. Franklin Watts Ltd. ISBN 978-0-7496-4796-4. 
• Tolan, John V. (2002). Saracens: Islam in the Medieval European Imagination. Columbia University Press. 
• Trimingham, John Spencer (1998). The Sufi Orders in Islam. Oxford University Press. ISBN 0-19-512058-2. 
• Tritton, Arthur S. (1970) [1930]. The Caliphs and their Non-Muslim Subjects: A Critical Study of the Covenant of Umar. London: Frank Cass Publisher. ISBN 0-7146-1996-5. 
• Turner, Colin (2006). Islam: the Basics. Routledge (UK). ISBN 0-415-34106-X. 
• Turner, Bryan S. (1998). Weber and Islam. Routledge (UK). ISBN 0-415-17458-9. 
• Waines, David (2003). An Introduction to Islam. Cambridge University Press. ISBN 0-521-53906-4. 
• Warraq, Ibn (2000). The Quest for Historical Muhammad. Prometheus. ISBN 978-1-57392-787-1. 
• Warraq, Ibn (2003). Leaving Islam: Apostates Speak Out. Prometheus. ISBN 1-59102-068-9. 
• Watt, W. Montgomery (1973). The Formative Period of Islamic Thought. University Press Edinburgh. ISBN 0-85-224254-X. 
• Watt, W. Montgomery (1974). Muhammad: Prophet and Statesman (вид. New). Oxford University Press. ISBN 0-19-881078-4. 
• Weiss, Bernard G. (2002). Studies in Islamic Legal Theory. Boston: Brill Academic publishers. ISBN 90-04-12066-1. 
• Williams, John Alden (1994). The Word of Islam. University of Texas Press. ISBN 0-292-79076-7. 
• Williams, Mary E. (2000). The Middle East. Greenhaven Pr. ISBN 0-7377-0133-1. 

• Arberry, A. J. (1996). The Koran Interpreted: A Translation (вид. 1st). Touchstone. ISBN 978-0-684-82507-6. 
• Hawting, Gerald R. (2000). The First Dynasty of Islam: The Umayyard Caliphate AD 661–750. Routledge. ISBN 0-415-24072-7. 
• Khan, Muhammad Muhsin; Al-Hilali Khan, Muhammad Taqi-ud-Din (1999). Noble Quran (вид. 1st). Dar-us-Salam Publications. ISBN 978-9960-740-79-9. 
• Kramer (ed.), Martin (1999). The Jewish Discovery of Islam: Studies in Honor of Bernard Lewis. Syracuse University. ISBN 978-965-224-040-8. 
• Kuban, Dogan (1974). Muslim Religious Architecture. Brill Academic Publishers. ISBN 90-04-03813-2. 
• Lewis, Bernard (1993). Islam in History: Ideas, People, and Events in the Middle East. Open Court. ISBN 978-0-8126-9217-4. 
• Lewis, Bernard (1994). Islam and the West. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-509061-1. 
• Lewis, Bernard (1996). Cultures in Conflict: Christians, Muslims, and Jews in the Age of Discovery. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-510283-3. 
• Mubarkpuri, Saifur-Rahman (2002). The Sealed Nectar: Biography of the Prophet. Dar-us-Salam Publications. ISBN 978-1-59144-071-0. 
• Najeebabadi, Akbar Shah (2001). History of Islam. Dar-us-Salam Publications. ISBN 978-1-59144-034-5. 
• Nigosian, S. A. (2004). Islam: Its History, Teaching, and Practices (вид. New Edition). Indiana University Press. ISBN 978-0-253-21627-4. 
• Rahman, Fazlur (1979). Islam (вид. 2nd). University of Chicago Press. ISBN 0-226-70281-2. 
• Walker, Benjamin (1998). Foundations of Islam: The Making of a World Faith. Peter Owen Publishers. ISBN 978-0-7206-1038-3. 

• University of Southern California Compendium of Muslim Texts
• Encyclopedia of Islam (Overview of World Religions)
• Unit on Islam from the NITLE Arab Culture and Civilization Online Resource
• Islam, article at Enyclopaedia Britannica Online
• Islam in Western Europe, the United Kingdom, Germany and South Asia
• Іслам, каталог посилань Open Directory Project
• Islam (Bookshelf) at Project Gutenberg
• Quranic auido downloadable or streamable by different reciters
• Kur'an audio (recordings of many Qur'an recitals)
• Qur'an audio and reading material in numerous languages
• BBC Islam Focus
• Islamic Art at the Los Angeles County Museum of Art
• Muslim Heritage (Foundation for Science Technology and Civilisation, UK)
• Islamic Architecture (IAORG) illustrated descriptions and reviews of a large number of mosques, palaces, and monuments.

• http://naub.org.ua/wp-content/uploads/2009/04/ukrainian-translations-of-the-meanings-of-the-glorious-quran-problems-and-prospects.pdf
• http://kitap.net.ru/religion.php
• Ирмияева Т. Ю. История мусульманского мира от Халифата до Блистательной Порты
• Переклад Святого Корану російською мовою, виконаний правовірною Валерією Пороховою
• Дослідження сучасного ісламу.

Посилання та література

• Загальні відомості про іслам
• Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
• Український розділ islamhouse.com
• Ісламська україномовна бібліотека (укр.)
• Духовне управління мусульман України. Офіційний сайт (рос.)
• Сайт «Іслам для всіх» (рос.)
• Всеукраїнська Асоціація Громадських Організацій «АЛЬРАІД» (рос.) (англ.) (араб.)
• Фарид ад-дин Аттар. Рассказы о святых
• Принципи ісламу, Львів: «Логос», 1995, с. 110