Мухаммед Асад
| Мухаммед Асад محمد اسد |
|
| Народився | 12 червня 1900 |
|---|---|
| Помер | 20 лютого 1992 |
| Громадянство | Австро-Угорщина, Пакистан, Іспанія |
| Національність | єврей |
| Ім'я при народженні | Леопольд Вейс |
| Відомий | журналіст, дипломат, письменник |
| Конфесія | іслам |
Мухамме́д Аса́д (урду محمد أسد), ім'я при народженні Леопольд Вейс (івр. לאופולד וייס; нар. 12 червня 1900 у Львові — помер 20 лютого 1992 в Міхасі) — журналіст, ісламський письменник, дипломат, представник Пакистану в ООН. Син львівського єврейського адвоката, онук чернівецького рабина, який після прийняття в Палестині ісламу взяв ім'я Мухаммед Асад.
Зміст |
Біографія [ред.]
Дитинство [ред.]
Леопольд Вейс народився 1900 року у Львові у родині відомого єврейського адвоката Карла Вейса. Його дідом був рабин із Чернівців, старійшина однієї із найшанованіших рабинских династій, що налічує кілька поколінь.
У 13-літньому віці Леопольд уже вільно орієнтувався в Танасі, розбирав складні місця з Мішни і Гемари. Разом із батьками він часто відвідував Відень та Берлін, подорожував у Альпах, бував на Північному і Балтійському морях.
Після Першої світової війни родина Вейсів переїхала до Відня. Юнак вступив на відділення історії мистецтв Віденського університету, хоча більше часу проводив не в навчальних аудиторіях, а у віденських кав'ярнях.
Берлін [ред.]
Коли Леопольду виповнилося двадцять, він залишив рідний дім і поїхав у Берлін, аби стати журналістом. Деякий час він працював асистентом відомого кінорежисера Мурнау, після чого перейшов на роботу в одне із берлінських інформаційних агентств. Тривалий час він не міг проявити себе, та коли у німецьку столицю прибула дружина Максима Горького, Леопольду завдяки майже маніакальній наполегливості вдалося зустрітися з нею і взяти інтерв'ю.
Єрусалим [ред.]
Навесні 1922 року Вейс одержав лист із Єрусалима від свого дядька Доріана Фейгенбаума, лікаря місцевої психіатричної клініки, одного з перших студентів Зиґмунда Фройда, із запрошенням його відвідати та деякий час пожити у місті.
Екзотика Єрусалима заінтригувала Лео, але увагу молодої людини привернули не євреї-одновірці, а араби, до яких він відчув більшу симпатію. У своїх статтях для газети «Франкфуртер Цайтунг», кореспондентом якої на Близькому Сході він став, Вейс не тільки виступав проти Декларації Бальфура, що підтримала створення єврейського національного осередку в Палестині, але й протестував проти будь-яких зазіхань євреїв на «арабську землю». Він говорив про це Хаїму Вейцману та іншим лідерам сіоністів, з якими зустрічався в Єрусалимі. Поступово він прийшов до доленосного для себе рішення — прийняти іслам.
Навернення в іслам [ред.]
Повернувшись у Берлін він одружився з Ельзою, художницею, що була на 15 років старшою за нього і мала шестирічного сина від попереднього шлюбу. Через якийсь час після одруження Вейс у невеликій мусульманській громаді Берліна прийняв іслам. Через декілька тижнів в іслам перейшли також Ельза та її син. Він змінив своє ім'я на Мухаммед Асад (ассад — у перекладі з арабської «лев», що еквівалентно його імені Леопольд).
У січні 1927 року Мухаммед Асад зі своїми близькими здійснив хадж у Мекку. Але тут його спіткало нещастя: отруївшись, раптово померла Ельза. Асад відправив пасинка назад у Німеччину, а сам поглибився у вивчення Корану. Водночас, аби забезпечити собі засоби для існування, він писав огляди для трьох німецьких газет про становище на Близькому Сході.
Одного разу у бібліотеці Великої мечеті Мекки Мухаммед познайомився із сином тодішнього правителя регіону Хіджи ібн Сауда. Той запросив його в палац, представив батьку і після короткої бесіди Мухаммед став радником бедуїнського короля. Проте через деякий час Мухаммед разом з новою 15-літньою дружиною Монірою, дочкою одного з місцевих шейхів, і сином-немовлям втік до Індії, а кількома роками по тому з'явився у відокремленій від Індії новій мусульманській державі Пакистані.
Представник Пакистану [ред.]
1951 року пакистанський уряд призначив Мухамеда Асада своїм послом в ООН. Зустрічаючись тут із ізраїльськими делегатами, він демонстративно відвертався від них, за що одержав кличку «єврейський віровідступник».
У Нью-Йорку Асад познайомився з молодою дівчиною на ім'я Поліна з польської родини, що емігрувала в Сполучені Штати, і закохався в неї. Незабаром Поліна також прийняла іслам і стала зватися Хамідою, після чого Асад одружився з нею, а попередню дружину — Моніру відіслав до батька у Саудівську Аравію. Цей вчинок викликав невдоволення пакистанської влади — високопоставленому чиновнику, що представляє в ООН інтереси їхньої країни, не варто було зв'язуватися з американкою, хоч і оберненою в іслам.
Іспанія [ред.]
Асад не став чекати цілком імовірних санкцій і подав у відставку. Оселившись в Іспанії він написав книгу мемуарів «Дорога в Мекку».
Книги [ред.]
- Jerusalem in 1923: The Impressions of a Young European (1923)
- The Spirit of Islam (1934)
- The Concept of Religion in the West and in Islam (1934)
- The Spirit of the West (1934)
- Sahih Al-Bukhari: The Early Years of Islam (1935–1938)
- Towards a Resurrection of Thought (1937)
- What Arafat? (1946)
- The Outline of a Problem (вересень 1946)
- Is Religion a Thing of the Past? (October 1946)
- This Law of Ours (листопад 1946, грудень 1946, січень 1947)
- Construction or Destruction? (лютий 1947)
- That Business of Imitation (квітень 1947)
- What do we mean by Pakistan? (травень 1947)
- Notes and Comments (травень 1947)
- Towards an Islamic Constitution (липень 1947)
- Notes and Comments (липень 1947)
- Calling All Muslims (вересень 1947)
- Islamic Reconstruction (березень 1948)
- Islamic Constitution Making (березень 1948)
- The Road to Mecca (1954)
- The Encounter of Islam and the West (1959)
- Islam and the Spirit of our Times (1960)
- The Principles of State and Government in Islam (1961)
- Islam and Politics (1963)
- Jerusalem: The Open City (1970ті)
- The Meaning and Significance of the Hijrah (1979)
- The Message of the Qur’an (1980)
- The Principles of State and Government in Islam (1980)
- Sahih al-Bukhāri (1981)
- A Vision to Jerusalem (1982)
- Jerusalem: A City for all People (1982)
- A Tribe That Kept Its Name (1985)
Джерела [ред.]
- Алекс Рєзников. «Єрусалимський слід» Чотири есе
- http://www.renaissance.com.pk/maylefor2y2.html
- http://www.geocities.com/martinkramerorg/WeissAsad.htm
- Львів відкриває сторінки життя Мухаммада Асада
- Мохаммад Асад: «Іслам для мене подібний до прекрасного архітектурного витвору»

