МіГ-31

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
МіГ-31
МіГ-31
МіГ-31
Призначення: Винищувач-перехоплювач 
Перший політ: 6 жовтня 1975 
Історія виробництва
Модифікації: Е-155МП, МіГ-31, МіГ-31Б, МіГ-31БМ, МіГ-31Д, МіГ-31М, МіГ-31Ф(Е), МіГ-31Е 
Характеристики
Екіпаж: 2 чол.
Максимальна швидкість (МШ): 3000 км/г
МШ біля землі: 1500 км/г
Бойовий радіус: 1200 км
Дальність польоту: 2150 км
Практична стеля: 20600 м
Розміри
Довжина: 22.69 м
Висота: 5.15 м
Маса
Максимальна злітна: 46200 кг
Силова установка
Двигуни: 2 ТРДДФ Д-30Ф-6 
Тяга (потужність): 5000 кг\с 
Тяга форсажна: 7160 кг\с 
Озброєння
Гарматне озброєння: 23-мм гармата ГШ-6-23М 
Боєзапас: 260 
Маса підвісних елементів: 3000 кг
Підвісне озброєння ракети
  • 4 Керованих ракети великої дальності Р-33
  • 2 Керованих ракети середньої дальності Р-40Т
  • 4 Керованих ракети малої дальності Р-60, Р-60М 

МіГ-31 (за кодифікацією НАТО: Foxhound — «Лисяча гонча») — двомісний надзвуковий всепогодний винищувач-перехоплювач дальньої дії. Є модернізованим варіантом радянського одномісного винищувача 1970-х років МіГ-25.

Історія створення[ред.ред. код]

Розробка і прийняття на озброєння у США стратегічних крилатих ракет поставило на порядок денний питання про створення в СРСР наступника літака Ту-128 — баражуючого перехоплювача, здатного боротися з новою загрозою. Концепція, відповідно до якої велося проектування перехоплювача, багато в чому була безпрецедентною для радянської авіації. Наголос робився на автономне виконання бойового завдання, в той час як всі попередні перехоплювачі ВПС Радянського Союзу працювали в найтіснішій взаємодії з наземними пунктами наведення, аж до виконання перехоплення в повністю автоматичному режимі по командах з КП.

Концептуальні варіанти[ред.ред. код]

Дослідження в рамках програми розробки важкого баражуючого перехоплювача, здатного виявляти і уражати цілі на фоні земної поверхні в діапазоні висот від 100 м до 30 км почалися в ОКБ Мікояна в середині 60-х років.

Перехоплювач отримав в ОКБ позначення Е-155МП. Роботи велися в декількох напрямках, але в основі всіх проектів лежав фюзеляж і повітрозабірники МіГ-25, екіпаж включав двох людей — льотчика і штурмана-оператора.

Один з проектів поєднував у собі фюзеляж із збільшеними в розмірах хвостовим оперенням і крилами змінної стріловидності від МіГ-23. Проект під шифром виріб «518-55» являв собою МіГ-25 в двомісному варіанті з розташуванням членів екіпажу тандемом і новим трапецієдальним крилом, що мають розвинені напливи в кореневій частині.

З метою поліпшення прохідності по слабко підготовленим аеродромам (аеродромах II класу) в обох проектах передбачалося застосування нового шасі — з чотириколісними основними опорами на гібриді МіГ-23/25 і двоколісними — на «518-55». Найбільш екзотичним був проект Е-158 — 30-тонна безхвістка меншого розміру, ніж МіГ-25, з дельтоподібним крилом за типом «Діалогу».

Перехоплювач МіГ-25МП, який одержав світову популярність під позначенням МіГ-31, через зовнішню подібність може видатися розвитком МіГ-25, проте це абсолютно нова машина. Нова з точки зору філософії бойового застосування, аеродинаміки, двигунів, складу бортового обладнання. Цей перехоплювач, на жаль, не отримав в повній мірі належної популярності, залишаючись у тіні МіГ-29 і, особливо Су-27, проте він є, як мінімум, не менш важливим, ніж його побратими, створені в першій чверті XXI століття.

Призначення[ред.ред. код]

Перспективний літак створювався, перш за все, для прикриття території СРСР від удару крилатими ракетами з боку Арктики, де не існувало суцільного радіолокаційного поля.

Конструкція[ред.ред. код]

За компонуванням Е-155МП багато в чому аналогічний МіГ-25, проте зовнішня схожість оманлива, оскільки фюзеляж нового перехоплювача є несучим, і на окремих режимах польоту може створювати до 25 % підйомної сили.

Крило[ред.ред. код]

Крило, яке, в цілому, подібне крилу МіГ-25 має не два лонжерони, а три. Нове крило має напливи в кореневій частині, що поліпшують характеристики на великих кутах атаки, носки крила що відхиляються і механізацію (закрилки і елерони) уздовж усього розмаху задньої кромки.

Шасі[ред.ред. код]

Основні опори шасі мають незвичайну схему: переднє колесо на кожному візку зрушено всередину від поздовжньої осі основної опори, а заднє — назовні. Така конфігурація покращує прохідність на грунтових і льодових аеродромах, оскільки кожне колесо має свою лінію шляху, а не торує колію. Обсяги під каналами повітрязабірників дозволяють розмістити основні опори шасі в прибраному положенні, причому передні щитки ніш шасі можуть використовуватися в ролі повітряних гальм. Двоколісна передня опора забирається, на відміну від носової опори МіГ-25, назад.

Конструктивні матеріали[ред.ред. код]

Змінилося співвідношення конструкційних матеріалів в планері літака, вироби зі сталі на Е-155МП становили 50 % маси конструкції, з титану — 16 %, з алюмінієвих сплавів — 33 %, в той же час композити, як і раніше, використовуються вкрай обмежено.

Двигуни[ред.ред. код]

Радикальні відмінності нового перехоплювача від МіГ-25 полягають в установці двоконтурних двигунів Д-30Ф6 з форсажною камерою; прицільно-навігаційного комплексу, РЛС і озброєння нового покоління; наявності екіпажу з двох чоловік.

Джерела[ред.ред. код]

  • Техносерия. М.Никольский. МиГ-31 — Страж российского неба
  • Крылья России. История и самолеты ОКБ «МиГ»
  • Мир авиации. Александр Ларионов. Чемодан из гастронома
  • Крылья Родины. Василий Панков. Флагман ПВО
  • Крылья Родины. Владимир Ильин. «Английская гончая» с красными звездами
  • Владимир Ильин. Самые скоростные истребители МиГ-25 и МиГ-31