МіГ-31
| МіГ-31 | |
|---|---|
 |
|
| МіГ-31 | |
| Призначення: | Винищувавач-перехоплювач |
| Перший політ: | 6 жовтня 1975 |
| Історія виробництва | |
| Модифікації: | Е-155МП, МіГ-31, МіГ-31Б, МіГ-31БМ, МіГ-31Д, МіГ-31М, МіГ-31Ф(Е), МіГ-31Е |
| Характеристики | |
| Екіпаж: | 2 чол. |
| Максимальна швидкість (МШ): | 3000 км/г |
| МШ біля землі: | 1500 км/г |
| Бойовий радіус: | 1200 км |
| Дальність польоту: | 2150 км |
| Практична стеля: | 20600 м |
| Розміри | |
| Довжина: | 22.69 м |
| Висота: | 5.15 м |
| Маса | |
| Пустий: | 21820 кг |
| Максимальна злітна: | 46200 кг |
| Силова установка | |
| Двигуни: | 2 ТРДДФ Д-30Ф-6 |
| Тяга (потужність): | 5000 кг\с |
| Тяга форсажна: | 7160 кг\с |
| Озброєння | |
| Гарматне озброєння: | 23-мм гармата ГШ-6-23М |
| Боєзапас: | 260 |
| Маса підвісних елементів: | 3000 кг |
| Підвісне озброєння | ракети
|
МіГ-31 (за кодифікацією НАТО: Foxhound — «Лисяча гонча») — двомісний надзвуковий всепогодний винищувач-перехоплювач дальньої дії. Є модернізованим варіантом радянського одномісного винищувача 1970-х років МіГ-25.
Зміст |
Історія створення [ред.]
Розробка і прийняття на озброєння у США стратегічних крилатих ракет поставило на порядок денний питання про створення в СРСР наступника літака Ту-128 — баражуючого перехоплювача, здатного боротися з новою загрозою. Концепція, відповідно до якої велося проектування перехоплювача, багато в чому була безпрецедентною для радянської авіації. Наголос робився на автономне виконання бойового завдання, в той час як всі попередні перехоплювачі ВПС Радянського Союзу працювали в найтіснішій взаємодії з наземними пунктами наведення, аж до виконання перехоплення в повністю автоматичному режимі по командах з КП.
Концептуальні варіанти [ред.]
Дослідження в рамках програми розробки важкого баражуючого перехоплювача, здатного виявляти і уражати цілі на фоні земної поверхні в діапазоні висот від 100 м до 30 км почалися в ОКБ Мікояна в середині 60-х років.
Перехоплювач отримав в ОКБ позначення Е-155МП. Роботи велися в декількох напрямках, але в основі всіх проектів лежав фюзеляж і повітрозабірники МіГ-25, екіпаж включав двох людей — льотчика і штурмана-оператора.
Один з проектів поєднував у собі фюзеляж із збільшеними в розмірах хвостовим оперенням і крилами змінної стріловидності від МіГ-23. Проект під шифром виріб «518-55» представляв собою МіГ-25 в двомісному варіанті з розташуванням членів екіпажу тандемом і новим трапецієдальним крилом, що мають розвинені напливи в кореневій частині.
З метою поліпшення прохідності по слабко підготовленим аеродромам (аеродромах II класу) в обох проектах передбачалося застосування нового шасі — з чотириколісними основними опорами на гібриді МіГ-23/25 і двоколісними — на «518-55». Найбільш екзотичним був проект Е-158 — 30-тонна безхвістка меншого розміру, ніж МіГ-25, з дельтоподібним крилом за типом «Діалогу».
Перехоплювач МіГ-25МП, який одержав світову популярність під позначенням МіГ-31, через зовнішню подібність може видатися розвитком МіГ-25, проте це абсолютно нова машина. Нова з точки зору філософії бойового застосування, аеродинаміки, двигунів, складу бортового обладнання. Цей перехоплювач, на жаль, не отримав в повній мірі належного паблісіті, залишаючись у тіні МіГ-29 і, особливо Су-27, проте він є, як мінімум, не менш важливим, ніж його побратими, створені в першій чверті XXI століття.
Призначення [ред.]
Перспективний літак створювався, перш за все, для прикриття території СРСР від удару крилатими ракетами з боку Арктики, де не існувало суцільного радіолокаційного поля.
Конструкція [ред.]
За компонуванням Е-155МП багато в чому аналогічний МіГ-25, проте зовнішню схожість оманлива, оскільки фюзеляж нового перехоплювача є несучим, і на окремих режимах польоту може створювати до 25 % підйомної сили.
Крило [ред.]
Крило, яке, в цілому, подібне крилу МіГ-25 має не два лонжерони, а три. Нове крило має напливи в кореневій частині, що поліпшують характеристики на великих кутах атаки, носки крила що відхиляються і механізацію (закрилки і елерони) уздовж усього розмаху задньої кромки.
Шасі [ред.]
Основні опори шасі мають незвичайну схему: переднє колесо на кожному візку зрушено всередину від поздовжньої осі основної опори, а заднє — назовні. Така конфігурація покращує прохідність на грунтових і льодових аеродромах, оскільки кожне колесо має свою лінію шляху, а не торує колію. Обсяги під каналами повітрязабірників дозволяють розмістити основні опори шасі в прибраному положенні, причому передні щитки ніш шасі можуть використовуватися в ролі повітряних гальм. Двоколісна передня опора забирається, на відміну від носової опори МіГ-25, назад.
Конструктивні матеріали [ред.]
Змінилося співвідношення конструкційних матеріалів в планері літака, вироби зі сталі на Е-155МП становили 50 % маси конструкції, з титану — 16 %, з алюмінієвих сплавів — 33 %, в той же час композити, як і раніше, використовуються вкрай обмежено.
Двигуни [ред.]
Радикальні відмінності нового перехоплювача від МіГ-25 полягають в установці двоконтурних двигунів Д-30Ф6 з форсажною камерою; прицільно-навігаційного комплексу, РЛС і озброєння нового покоління; наявності екіпажу з двох чоловік.
Джерела [ред.]
- Техносерия. М.Никольский. МиГ-31 — Страж российского неба
- Крылья России. История и самолеты ОКБ «МиГ»
- Мир авиации. Александр Ларионов. Чемодан из гастронома
- Крылья Родины. Василий Панков. Флагман ПВО
- Крылья Родины. Владимир Ильин. «Английская гончая» с красными звездами
- Владимир Ильин. Самые скоростные истребители МиГ-25 и МиГ-31
|
||||||||||||||||||||||||||
