Мігель Анхель Хуарес Сельман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мігель Анхель Хуарес Сельман
Мігель Анхель Хуарес Сельман

Час на посаді:
12 жовтня 1886 — 6 серпня 1890
Віце-президент   Карлос Пельєгріні
Попередник Хуліо Рока
Наступник Карлос Пельєгріні

Сенатор
Час на посаді:
17 травня 1883 — 17 травня 1886

Губернатор Кордови
Час на посаді:
17 травня 1880 — 17 травня 1883
Попередник Антоніо дель Вісо
Наступник Грегоріо Гав'єр

Народився 29 вересня 1844(1844-09-29)
Кордова
Помер 14 квітня 1909(1909-04-14) (64 роки)
Арресіфес, Буенос-Айрес
Політична партія аутономістська
Дружина Еліса Фунес де Хуарес
Професія адвокат

Міге́ль А́нхель Хуа́рес Се́льман (ісп. Miguel Ángel Juárez Celman, *29 вересня 1844 — †14 квітня 1909) — аргентинський адвокат і політик. Президент Аргентини у 1886–1890 роках. Один з ініціаторів відокремлення церкви від держави в Аргентині.

Ранні роки[ред.ред. код]

Хуарес Сельман народився й виріс у Кордові, де він навчався у єзуїтському коледжі Монтсеррат. Він вивчав право і здобув ступінь правознавця у 1869 році. Завдяки зв'язкам своєї родини він рано увійшов до політичного життя. Його було обрано до представницького органу рідної провінції одразу ж після здобуття ним докторського ступеню. Тут він очолив рух за секуляризацію освіти. За два роки він був обраний до національного Сенату й у 1877 став його головою. На цій посаді він пробув до смерті губернатора Клімасо де ла Пенья, у новому уряді Антоніо дель Вісо він отримав пост міністра. Його енергійна праця принесла йому посаду губернатора провінції Кордова 17 травня 1880 року.

Президент[ред.ред. код]

Ставши сенатором у 1883 році він зблизився з президентом Хуліо Рока. Він отримав підтримку останнього під час виборів голови Національної автономістської партії (НАП). Він виграв загальні вибори 1886 року, проте не обійшлось без звинувачень у фальсифікації, що було не дивно для НАП. Віце-президентом був призначений Карлос Пельєгріні, колишній міністр оборони в уряді Рока.

Його президентство відзначилось зростанням рівня параної. У 1890 році після матчу з регбі в Буенос-Айресі були заарештовані гравці обох команд, а також всі 2 500 глядачів, які були присутні на матчі.[1] Сельман став особливо підозрілим після «Паркової революції», яка сталась на початку того ж року, проте поліція дійсно вважає, що той матч був прикриттям для політичного мітингу.[1]

Більшість спостерігачів очікували на те, що уряд Сельмана стане ляльковим для колишнього очільника країни Хуліо Рока, й останній продовжить керувати політикою з-за куліс. Проте Сельман проявив незалежність, узявши під повний контроль автономістську партію, за що опоненти назвали його unicato (авторитарист)[2]. Це, у сполученні з економічною регресією, призвело до формування Громадянського союзу, опозиційної групи. З якої у подальшому вийшов Громадянський радикальний союз, який донині займає провідні позиції в аргентинській політиці. У 1890 році після чергового повстання Сельман був змушений піти у відставку, а його місце зайняв його віце-президент Карлос Пельєгріні.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Cotton, p29
  2. Argentina 11516-1987. Девід Рокк — глава IV
  3. La revolución argentina del '90. Luis V. Somni

Посилання[ред.ред. код]

Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.