Мідас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Міда́с (дав.-гр. Μίδας), Міта́ — цар Фрігії (738 р. до н. е. — 696 р. до н. е.), син Гордія.

Зміцнив царську владу, покаравши і стративши чимало фрігійців, внаслідок чого його правління називали тиранічним[1]. Багатства фрігійців, які за часів Мідаса контролювали золотоносні річки Анатолії, увійшли до легенд[2], героєм яких був і сам Мідас. З однією з легенд першим почав карбувати монету[3] (поширеніша версія віддає, однак, пріоритет Лідії).

Підтримував дружні стосунки з греками, був одружений на Демодиці, доньці кимского царя Агамемнона, спрямував дарунки до Дельф[4]. Відзначився будівництвом нових міст, зокрема Анкіри. Намагався захопити Фракію[5].

У 717 р. до н. е. приєднався до коаліції, що виступала проти ассирійського царя Саргона II, але врешті був змушений визнати його зверхність (707 р. до н. е.). У 696 р. до н. е. зазнав поразки від кіммерійців[6] і наклав на себе руки — випив бичої крові[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Поліен. Стратегеми VII 5
  2. Тіртей, фр.9
  3. Поллукс. Ономастікон, IX, 83
  4. Геродот, I, 14
  5. Лікофрон. Александра, 1397
  6. Євстафій. Коментар до «Одісеї», XI, 14
  7. Плутарх. Тит, 20