Мідас
Міда́с (дав.-гр. Μίδας), Міта́ — цар Фрігії (738 р. до н. е. — 696 р. до н. е.), син Гордія.
Зміцнив царську владу, покаравши і стративши чимало фрігійців, внаслідок чого його правління називали тиранічним[1]. Багатства фрігійців, які за часів Мідаса контролювали золотоносні річки Анатолії, увійшли до легенд[2], героєм яких був і сам Мідас. З однією з легенд першим почав карбувати монету[3] (поширеніша версія віддає, однак, пріоритет Лідії).
Підтримував дружні стосунки з греками, був одружений на Демодиці, доньці кимского царя Агамемнона, спрямував дарунки до Дельф[4]. Відзначився будівництвом нових міст, зокрема Анкіри. Намагався захопити Фракію[5].
У 717 р. до н. е. приєднався до коаліції, що виступала проти ассирійського царя Саргона II, але врешті був змушений визнати його зверхність (707 р. до н. е.). У 696 р. до н. е. зазнав поразки від кіммерійців[6] і наклав на себе руки — випив бичої крові[7].
