Міддлсекс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міддлсекс на мапі Англії

Міддлсекс (англ. Middlesex) - історичне графство в Англії. Графство зникло із розширенням Лондона. Більша його частина зараз належить до графства Великий Лондон, інші частини передані графствам Гартфордшир та Суррей.

Вперше згадано в 704 році як середня зона розселення саксів (дослівно: Middleseaxan) - між Уессекса і Ессексом, характеризуючи племінну приналежність його населення. З XII століття графство знаходилося в тіні Лондона, звідки призначалися місцеві шерифи. В XVII-XVIII століттях по берегах Темзи одна за одною будуються розкішні заміські резиденції лондонській знаті - Свейкліс-хаус, Остерло-хаус, Сайон-хаус і королівський палац Хемптон-корт.

В XIX столітті графство і зовсім стає юридичною фікцією - більшу частину Мідлсекса займають промислові передмістя Лондона - Камден, Ізлінгтон, Тауер-Хамлетс і Хаунслоу. Уже в вікторіанську епоху вся територія Мідлсекса була зайнята лондонській агломерацією. У 1965 році графство було розформовано.

Герб[ред.ред. код]

Герб Ради графства Мидлсекс

Ради графства Міддлсекс Середньовічні Геральд складали герби для королівств часів англосаксонської гептархіі. Герб королівства середніх і східних саксів зображував 3 «Сакса» або коротких кинджала на червоному тлі. Сакс - це традиційне англосаксонське зброю, і можливо термін «Сакси» (назва народу) міг статися від цього слова. Цей герб став асоціюватися з двома графствами, находівшеміся на історичній території королівства, Мідлсекса і Ессексом. Поради, поліція та інші громадські органи обох цих графств використовують цей герб[1][2][3].

У 1910 році було відзначено, що поради Міддлсекса і Ессекса, а також шіріфи лондонського графства використовують один і той же герб. Рада графства Мідлсекс вирішив формально представити герб в Геральдичної палаті, внісши в нього перед цим деякі зміни. Полковнику Отли Паррі, мировому судді Міддлсекса і автору книги про військові відзнаки було запропоновано розробити новий герб. Була введена «саксонська корона», прототипом якої послужила корона з портрета короля Етельстана на срібній монеті його правління. Видача письмового патенту на герб датується 7 листопада 1910.

Історія[ред.ред. код]

Карта Міддлсексa, 1824 p.. Примітка: на захід знаходиться у верхній частині карти.

Топоніміка[ред.ред. код]

Назва означає територія середніх саксів (middle Saxons) і вказує на племінний склад її населення[4]. Слово утворено від англосаксонських (англосакс) коренів «middel» і «Seaxe». В VIII столітті назва області записувалося Middleseaxon, а в 704 році він було зафіксовано як Middleseaxan[5]. В VIII веке название области записывалось Middleseaxon[6][7].

Поселення на території Мідлсекса існували за тисячу років до утворення округу. В Книзі страшного суду його територія була розділена на шість сотень: Едмонтон, Елсрон, Гор, Хонслоу, Оссулстоун і Спелсроу. Лондонський Сіті, який з XIII століття відрізнявся автономією, географічно знаходився в межах округу, також включає Вестмінстер, теж більшою мірою автономний. Графство має представництво в парламенті з XIII століття. Титул графа Мідлсекса створювався двічі, в 1622 і 1677 роках, але був скасований в 1843 році.

Ранні Поселення[ред.ред. код]

Поселення на території Мідлсекса існували за тисячу років до утворення округу. В Книзі страшного суду його територія була розділена на шість сотень: Едмонтон, Елсрон, Гор, Хонслоу, Оссулстоун і Спелсроу. Лондонський Сіті, який з XIII століття відрізнявся автономією, географічно знаходився в межах округу, також включає Вестмінстер, теж більшою мірою автономний. Графство має представництво в парламенті з XIII століття. Титул графа Мідлсекса створювався двічі, в 1622 і 1677 роках, але був скасований в 1843 році[8].

Eкономічний розвиток[ред.ред. код]

Економіка графства з найраніших часів залежала від лондонського Сіті, в першу чергу через необхідність торгових зв'язків. З Мідлсекса в Сіті поставлялися всілякі товари, такі як зерно, сіно, худобу та будівельні матеріали. Ще однією частиною ранньої економіки був туризм, в основному в Хакні, Ізлінгтон і Хайгейт. Однак, в XIII столітті Мидлсекс все більше наближається до Сіті і стновітся урбанізованим.


Будівництво проходить через Мiдлсекс лінії в Віндзор завершилося в 1848 році, в Поттерс-Бар в 1850 році, а в 1878 році начилось розширення міського метро, яке тепер доходило і до графства. В найближчих до міста дистриктах Актон, Віллісден, Іелінг і Хорнс вже ходили трамваї і автобуси, забезпечуючи дешевий транспорт до центру.

Після першої світової війни наявність робочої сили, а також близькість до Лондону привели до того, що такі області як Хеіс і Парк-Рояль стали ідеальними місцями для розвитку нових технологій. Велика кількість робочих місць приваблювало в графство людей, населення росло і досягло піку в 1951.

Центр графства[ред.ред. код]

В Мідлсексе не було єдиного, усталеного, історичного центру, в основному через близькість Лондона. Проте були місця, що були центрами для різних сфер управління. Суд присяжних Мідлсекса засідав в Олд-Бейлі, що перебували в лондонському Сіті. До 1889 шерифи Мідлсекса вибиралися корпорацією лондонського Сіті. На початку XVIII століття квартальні сесії проходили на вулиці Клеркенвелл-Грін. Майже вся адміністрація графства засідала там до створення Ради графства Мідлсекса в 1889. Перші згадки про подібний центрі відносяться 1789 року, тоді подібним «титулом» було названо місто Брентфорд, в основному тому, що з 1701 роки там проходили вибори лицарів графства (або членів парламенту). У 1795 році Брентфорд «вважався повітової столицею; але в ньому не було ні ратуші, ні інших публічних будівель». Рада Мідлсекського графства, створений в 1889 році, засідав в Мідлсекського ратуші в Вестмінстері. Вона перебувала в Лондонському графстві, а отже поза юрисдикцією ради.

Створення Великого Лондона[ред.ред. код]

Після створення Лондонського графства в 1889 році, а згодом і після Другої світової війни його населення зменшувалася. Населення ж Мідлсекса, навпаки, стабільно росло. З 1951 по 1961 рік населення внутрішніх районів стало зменшуватися, а зростало населення тільки приміських зовнішніх районів. Відповідно до перепису 1961, в кожному з дистриктів Іелінг, Інфілд, Харроу, Хендон, Хестон-анд-Іслеворт, Тоттенхем, Уемблі, Віллесден і Твікенхем чисельність населення була більше ніж 100 000, тобто її вже вистачало для надання всім цим Дистрикт статусу боро графства. Якби їм було присвоєно цей статус, то населення адміністративного графства Мидлсекс скоротилося б майже вдвічі, впавши нижче одного мільйона.

Після Королівської комісії з питань місцевого самоврядування у Великому Лондоні, парламентом був прийнятий Закон про лондонський самоврядуванні (1963), який набрав чинності 1 квітня 1965 року.

Закон скасував адміністративні графства Мидлсекс і Лондон. У 1965 році майже весь Мидлсекс став частиною Великого Лондона, став контролюватися Радою Великого Лондона і сформував райони зовнішнього Лондона: Барнет (тільки частина), Брент, Ілінга, Енфілд, Харінга, Харроу, Хіллінгдон, Хаунслоу і Річмонд-на-Темзі (частково).

Уряд[ред.ред. код]

Міддлсекс зала в Вестмінестері

До XIX століттю Іст-Енд розширився до східного кордону Ессекса, і населення в Тауері (район графства) досягло мільйона чоловік. Після прокладки залізниці населення північного заходу Лондона стало переїжджати в графство. Місця до Лондону райони обслуговувалися столичної поліцією з 1829 року, а в 1840 все графство було включено до складу столичного поліцейського дистрикту. На місцеве самоврядування в графстві не впливав закон про муніципальних корпораціях (1835), і цивільні роботи виконувалися самостійно в кожному з дрібних районів. У 1855 році густонаселені южно-східні райони, виключаючи Лондонський Сіті, перейшли під відомство Metropolitan Board of Works. Незважаючи на часті реформи, існувала система управління була названа одним із сучасників «хаосом». У 1889 році в соответсітвіі з законом про місцеве самоврядування (1888) частину столиці площею близько 120 км2 стала частиною Лондонського графства. За законом частину Мідлсекса повинна «відокремиться від нього Мідлсекса і скласти окреме графство для всіх не адміністративних цілей».

Та частина Мідлсекса, яка була приєднана до Лондонського графству, в 1900 була розділена на 18 столичних боро, які в 1965 році були об'єднані в сім сучасних боро внутрішнього Лондона: З Хемпстеда, Холборн і Сент-Панкрас сформувався Камден;

  • З Хакнея, Шоредітч і Сток-Ньюингтон сформувався Хакни;
  • З Хаммерсміз і Фулхем сфоміровался Хаммерсміе (з 1979 року Хаммерсміз і Фулхем)
  • З Фінсбурі і Іслінгтон сформувався Ізлінгтон
  • З Челсі і Кенсингтона сформувався Кенсінгтон і Челсі
  • З Безнел-Гріна, Поплера і Степнея сформувався Тауер-Хемлетс
  • З Паддінгтона, Сент-Мерілібона і Вестмінстера сформувався Вестмінстер

нестоличні частини[ред.ред. код]

Нестоличні частини Мідлсекса залишалися здебільшого сільськими аж до XIX століття, що не сприяло розвитку місцевого управління. На його площі не існувало боро крім Лондонського Сіті і Вестмінстера. Важливість судів сотень зменшилася, і ролі місцевої адміністрації поділилася між світовими суддями, встречавшимся під час квартальних сесій та управліннями парафій, де вирішувалися дрібні питання. Після того, як через відсталого розвитку і поганого охорони здоров'я в лондонських передмістях поширилася холера, для управління зростаючим містом був створені місцеві ради охорони здоров'я або коммисар щодо поліпшення. В сільській місцевості парафії почали об'єднаються в групи для спільного вирішення адміністративних завдань. З 1875 року це об'єднання були оголошені міськими чи сільськими санітарними районами.

Після прийняття закону про місцеве самоврядування 1888 року, все більш дрібні частини графства об'єдналися під владою радою графства Мідллсекс, крім приходу Монкен-Хедлі, який став частиною Хертфордшира. Відповідно зменшилась вплив лорда-намісника Мідллсекса. Закон про місцеве самоврядування (1894) розділив адміністративне графство на 4 сільських дистрикту і 31 міських дистриктів, утворених з санітарних дистриктів. Один з міських дистриктів, Сауз-Хорнс, був ексклавом Мідлсекса всередині лондонського графства до 1900 року, поки не увійшов до складу графства. Сільськими дистрикту були: Хендон, Сауз-Міммс, Стейнс і Уксбридж. Через урбанізації та цих районів, в 1934 році сільські дистрикти перестали існувати. З'явилися нові міські дистрикти, а до 1965 року багато з них отримали статус муніципального району. У 1961 році існували дистрикти:

  1. Поттерс-Бар
  2. Інфілд
  3. Саузгейт
  4. Едмонтон
  5. Тоттенхем
  6. Вуд-Грін
  7. Фріен-Барнет
  8. Хорнсей
  9. Фінчлей
  10. Хендон
  11. Харроу
  12. Руісліп-Нортвуд
  13. Уксбрідж
Middlesex.svg
  1. Іелінг
  2. Уемблі
  3. Віллсден
  4. Актон
  5. Брентворд й Чісвік
  6. Хестон й Іслеворт
  7. Саузхолл
  8. Хейс й Харлінгтон
  9. Іевслей й Вест-Драйтон
  10. Стейнс
  11. Фелтхем
  12. Твікенхем
  13. Санбарі-на-Темзе

Примітки[ред.ред. код]

  1. Armorial bearings of Middlesex, The Times. 7 November 1910.
  2. The Book of Public Arms, A.C. Fox-Davies, 2nd edition, London, 1915
  3. Civic Heraldry of England and Wales, W.C. Scott-Giles, 2nd edition, London, 1953
  4. Twickenham Museum (retrieved 30 March 2012).
  5. Mills 2001, p. 151
  6. Middlesex — The jubilee of the County Council, C W Radcliffe, Evans Brothers, 1939.
  7. Tuican Hom, http://www.twickenham-museum.org.uk/detail.asp?ContentID=12, retrieved 30 march 2012.
  8. Twickenham Museum (retrieved 30 March 2012).