Міжводне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Міжводне
Країна Україна Україна
Область АР Крим АР Крим
Район/міськрада Чорноморський
Рада сільська рада
Код КОАТУУ 0125684801
Картка на сайті ВР Міжводне 
Основні дані
Населення 1 816 (2006 р.)[1]
Поштовий індекс 96420
Телефонний код +380 6558
Географічні дані
Географічні координати 45°35′03″ пн. ш. 32°50′40″ сх. д. / 45.58417° пн. ш. 32.84444° сх. д. / 45.58417; 32.84444Координати: 45°35′03″ пн. ш. 32°50′40″ сх. д. / 45.58417° пн. ш. 32.84444° сх. д. / 45.58417; 32.84444
Місцева влада
Адреса ради 96420 с. Міжводне, вул. Ювілейна
Карта
Міжводне (Україна)
Міжводне
Міжводне
Міжводне (Автономна Республіка Крим)
Міжводне
Міжводне

Міжво́дне (до 21.08.1945 — Ярилгач, крим. Yarılğaç) — село Чорноморського району Автономної Республіки Крим. Розташоване на Тарханкутському півострові в північній частині Чорноморського району між Ярилгацькою бухтою та двома озерами лиманного типу Джарилгач і Ярилгач. Центр Міжводненської сільради. Літній сезонний кліматичний і в перспективі бальнеологічний курорт[2]. Населення на 2006 рік — 1816 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Ярилгач («Єрілгачь») і навколишні поселення на російській мапі 1817 року з позначкою «пуст.»
Ярилгач («Джарилгачь» з позначкою «маленьке село») і навколишні поселення на російській мапі 1842 року.

Найдавніші поселення на території Міжводного датуються бронзовою добою.[3]

Також на території та поблизу села виявлено залишки кількох еллінських поселень IVII ст. до н. е.,[4] що входили до дальньої хори Херсонеської держави, поселення отримали умовні назви Панське 1, 2, 3, 4.

Найбільш досліджене — Панське I, комплекс із 14 садиб, що були розташовані на пересипу між Ярилгацькою бухтою й озером Панським[5], поселення було знищено пожежею в першій половині III ст. до н. е. в результаті набігу скіфів, проіснувавши лише 30–50 років з часу заснування.[6] Біля неї збереглися сліди стародавньої дороги, а за нею знаходився захищений некрополь, що налічував 52 могильних пагорби.[7] На кінець XX ст. некрополь було повністю розграбовано.[8]

У Панському-I було знайдено кам’яний рельєф із зображенням Геракла.[4][9] Наразі рельєф зберігається в Євпаторійському музеї, а територія садиби забудована.[10] Крім того, у Міжводному було знайдено фрагменти двох польвецьких статуй.[11]

За часів Кримського ханства село отримало назву Ярилгач.

Кримськотатарське населення покинуло Ярилгач і більшість навколишніх селищ під час першої хвилі еміграції (кінець XVIII ст.), спричиненої приєднанням Криму до Російської імперії. 1795 року землі на узбережжі Ярилгацької бухти разом з селом Ярилгач були передані полковнику Кесвогло за розпорядженням князя Потьомкіна.[12] На російській топографічній 1817 року село позначене покинутим,[6] на мапі 1842 року — як маленьке село (рос. малая деревня).

У XIX ст. село Ярилгач було заселено пересельцями здебільшого з Білорусі та України й аж до Другої світової війни (1940-ві) лишалося переважно білорусько-українським селом. В «Лоції Чорного та Азовського морів за 1892» зазначається: «на східному березі [Ярилгацької] затоки, на низовині за невисоким скелястим мисом Кара-Бурун, знаходиться невелике руське село Ярилгач, млини якого видно з моря».[12]

На початку XX ст. в селі мешкало майже 500 осіб (91 двір), осторонь села також знаходилась хлібна пристань, у селищі якої також мешкало ще 55 осіб. Жителі села займалися землеробством, рибальством, розводили тарханкутських овець та крупну рогату худобу.[12]

Селяни підтримали Жовтневий переворот і 1918 року в селі було встановлено радянську владу, до 1920 тривали бої з білогвардійцями. 1921 року чисельність населення становила 520 осіб. Результатом колективізації став голод (1921–1923), за архівними даними із 660 селян померли 160, ще 200 «розбіглися» по інших населених пунктах.

В СРСР у кінці 20-х були значно розширені політичні репресії проти селян, не оминули репресії і Ярилгач, наприклад, селяни С. Д. Сердюк та Є. П. Принь «за невиконання норм заготівлі продуктів» були позбавлені виборчих прав і оштрафовані, але оскільки грошей вони не мали, сільрада провела розпродаж їхнього майна:

Ліві лапки Робочий кінь вартістю 15 карбованців, куриці з півнем вартістю 20 рублів, борошно пшеничне — 2 мішки вартістю 5 карбованців, жакет вартістю 5 карбованців, самовар вартістю 3 карбованці, пальто вартістю 15 карбованців, сундук вартістю 3 карбованці, мисливська рушниця вартістю 15 карбованців, ліжко вартістю 5 карбованців. Праві лапки

Загальна вартість майна — 86 карбованців, в той час як штраф склав 1000 карбованців.[13] «Позбавлення виборчих прав» означало розкуркулення і неможливість праці на державному підприємстві, а відновлення у виборчих правах було можливе лише після 5 років «суспільно корисної праці» на держпідприємстві.[14]

В 1930-ті було розгорнуто «рішучу боротьбу за підвищення врожайності, завершення колективізації, покращення культурно-побутових умов», було створено хату-читальню, 1934 року «зліквідовано безграмотність». [12]

Восени 1941 Червона армія покинула село і розпочалася німецька окупація Ярилгача.

В роки війни понад 200 мешканців села були в лавах Червоній армії, 76-х із них було нагороджено орденами й медалями, в тому числі льотчик Микола Кудря отримав звання Героя Радянського союзу, 48 осіб загинули.[12]

Оккупація села завершилася 14 квітня 1944[15]. В результаті повоєнного заселення спустілого після війни та депортацій Криму в селі з’явилися переселенці з Росії.[6]

Указом Президії ВР РРФСР № 619/3 від 21.08.1945 селище Ярилгач було перейменовано в Міжводне (рос. Межводное), Ярилгацьку сільраду в Міжводненську.[16]

В 1950-ті було проведено «укрупнення господарств»: на території Межводненської сільради було створено радгосп «Міжводне», основною спеціалізацією якого було вівчарство, також радгосп вирощував зернові[17].

1978 року озеро Панське (Сасик) було перетворене на техногенну затоку: вузький перешийок між лиманом і Ярилгацькою бухтою було розрито і на березі озера було побудовано оновлений порт Чорноморськ.[18]

В 1990-ті на базі радгоспу було створено кілька фермерських сільгосппідприємств.[12]

Населення[ред.ред. код]

Населення Міжводного на 2006 рік становило 1816 осіб.[1] У літній період кількість населення села збільшується в кілька разів за рахунок відпочивальників.

Рік Кількість населення
(осіб)
Примітки
1750 більше 0 напередодні приєднання
до Росії
1817 0
1842 більше 0 менше 5 дворів
1900-ті 500 91 двір
1921 520 660 за іншими даними[13]
1923 200[13]
1926 431
1939 519
1989 651
2006 1816

За даними перепису населення 2001 року рідною мовою мешканці Міжводного вказали:[19]

Мова Відсоток населення
російська 69,44%
кримськотатарська 16,35%
українська 12,78%
вірменська  0,61%
білоруська  0,33%

Клімат[ред.ред. код]

Клімат посушливіший, ніж в південній частині Криму. Весна розпочинається рано, температура повітря й моря швидко підвищуються.

Купальний сезон у Міжводному розпочинається приблизно на півмісяці раніше за Південне узбережжя Криму, бо мілковода Каркінитська затока з її бухтами — Ярилгацькою, Акмечетською та Караджинською — по весні швидко прогріваються сонцем. Згідно з медичними рекомендаціями, початок купального сезону для здорових дорослих осіб визначається часом, коли температура морської води вдень стало тримається вище +17°C, для дітей та не цілком здорових осіб — вище +20°C. Так, в Стерегущому температура морської води сягає +17°C приблизно 6 травня, у Міжводному — 17, в Євпаторії — 20, в Ялті — 27 травня.[20]

Купальний сезон триває з другої половини травня до першої декади жовтня — протягом цього періоду температура води не буває нижче 17°C. Влітку температура повітря тримається в межах +19+28°C, останніми роками максимальна літня температура сягає +40°C. Найтепліший місяць — червень (середня температура +23,5°C). Спека зноситься легко через низьку вологість повітря і постійні бризи. Перша половина осені тепла й сонячна, дожді приходять в кінці жовтня — початку листопада. Перші заморозки настають приблизно у жовтні. Зима м’яка та малосніжна. Найхолодніший місяць — лютий (середня температура 0+1°C) [21]

Транспорт[ред.ред. код]

Міжводне має регулярне автобусне сполучення з Чорноморським, Євпаторією, Сімферополем, Армянськом.[22]

За радянських часів у селі функціонував аеропорт: літаки АН-2 виконували рейси з Міжводного до Сімферополя. У наш час летовище використовується дельтапланами місцевих турагенцій під час курортного сезону.

Найближча залізнична станція — Євпаторія (біля 82 км).

Курорт[ред.ред. код]

Міжводне — літній сезонний кліматичний і в перспективі бальнеологічний курорт[2]. Більша частина села розташована уздовж Ярилгацької бухти і майже все морське узбережжя Міжводного являє собою упорядкований піщаний пляж, що північніше переходить у каменистий. Купальний сезон: друга половина травня — перша декада жовтня (докладніше див. у розділі Клімат).

Міжводненські озера Джарилгач і Ярилгач (Карлавське) внесено до офіційного переліку лікувальних водних об’єктів як родовища лікувальних грязей,[23] Запаси лікувальних грязей озера Джарилгач оцінено в 3100 тис. м³, озера Ярилгач — 5 тис. м³, при цьому в документі зазначається, грязі обох озер показано для зовнішнього застосування при захворюваннях органів опори і руху, центральної та периферичної нервової системи, серцево-судинної системи, органів травлення, шкіри, гінекологічних захворюваннях. 2012 року до переліку було додане також озеро Панське (запаси — 2000 тис. м³).[24][25]

Пам’ятники[ред.ред. код]

Відомі міжводненці[ред.ред. код]

Фотографії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б с Міжводне, Облікова картка // Верховна Рада України
  2. а б Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних / Постанова Кабінету міністрів. — №1576. — 28.12.1996. — Редакція від 01.01.1998.
  3. Див. (рос.) L-36-90: Джарылгач, Панское, Межводное // Археологическая карта Крыма
  4. а б Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
  5. (рос.) Панское I // Археологическая карта Крыма
  6. а б в (рос.) Межводное // crim.com.ua
  7. Античне городище Панське // aratta-ukraine.com
  8. (рос.) Некрополь Панское I // Археологическая карта Крыма
  9. (рос.) Городище Панское в Межводном // Достопримечательности Евпатории
  10. (рос.) Межводное // Археологическая карта Крыма
  11. Фрагменти також зберігаються в Євпаторійському музеї. Див. (рос.) Межводное (2) // Археологическая карта Крыма
  12. а б в г д е (рос.) Коростелева П. Г. Путеводитель по Тарханкуту / П. Г. Коростелева, Г. Н. Овчинникова, И. А. Савчук. — Симферополь: Бизнес-Информ, 2004. — 208 с.
  13. а б в (рос.) Горюнова Е. А. Начало массовых политических репрессий в крымской деревне в 20-х годах ХХ века // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. — 2002. — № 31. — С. 91.
  14. Ibidem.
  15. 14 Апреля 1944. От Советского Информбюро // 9may.ru
  16. (рос.) О переименовании сельских Советов и населенных пунктов Крымской области / Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21.08.1945 № 619/3
  17. (рос.) Крым: Путеводитель. — Симферополь: Таврия, 1979. — С. 200.
  18. (рос.) Соленое озеро Панское // mejvodnoe.ru
  19. Розподіл населення автономної республіки крим за рідною мовою (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року) // Головне управління статистики в Автономній республіці Крим
  20. (рос.) Межводное, Крым, мыс Тарханкут // stragtur.com
  21. (рос.) Міжводне // surfatlas.ru
  22. (рос.) Автостанция Межводное. Расписание автобусов // skybus.kiev.ua
  23. Про затвердження переліку водних об'єктів, що відносяться до категорії лікувальних / Постанова Кабінету міністрів України №1499 від 11.12.1996
  24. Про внесення зміни до переліку водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних / Постанова Кабінету міністрів України від 6.06.2012 №496
  25. (рос.) Панское (Сасык) // Рескомводхоз АРК
  26. У Чорноморському районі з’явився пам’ятник Невідомому матросові // Рада міністрів АР Крим. Офіційний сайт