Міжнародна фінансова корпорація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міжнародна фінансова корпорація
Тип Міжнародна фінансова організація
Засновано 1956
Засади Articles of Agreement of the International Finance Corporationd
Галузь Private sector developmentd
Країна  США
Штаб-квартира Вашингтон (38°54′07″ пн. ш. 77°02′52″ зх. д. / 38.90220000002777567° пн. ш. 77.04780000002777740° зх. д. / 38.90220000002777567; -77.04780000002777740)
Материнська
організація
Група Світового банку[1][2]
Вебсайт: ifc.org

Мапа

CMNS: Міжнародна фінансова корпорація у Вікісховищі

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) англ. International Finance Corporation (IFC) — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1956. Штаб-квартира — Вашингтон. Нараховує 184 країни-члени, серед них Україна1993).

Мета діяльності[ред. | ред. код]

Головна мета МФК — сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі.

Організаційна структура[ред. | ред. код]

Організаційна структура:

  • Рада керуючих;
  • Директорат;
  • Президент;
  • Банківська консультативна комісія;
  • Діловий консультативний комітет.

Рада керуючих — вищий орган МФК. Кожний керуючий МБРР автоматично стає й керуючим МФК, якщо його країна є членом МФК. Рада проводить щороку збори водночас зі зборами МБРР, на яких обговорюються найважливіші проблеми політики банку й МФК.

Директорат здійснює поточну роботу. Він складається з 24 директорів, які водночас є директорами МБРР.

Президент МФК за посадою є головою директорату МФК. Він називається також виконавчим президентом.

Банківська консультативна комісія складається з восьми представників провідних міжнародних інститутів. Разом з керівництвом МФК вони обговорюють ділові й політичні проблеми й стратегію корпорації.

Діловий консультативний комітет сполучає провідних промисловиків, банкірів, державних діячів, які обмінюються думками з керівництвом МФК з економічних та фінансових проблем.

Джерела фінансування[ред. | ред. код]

Джерелами фінансування є: внески країн-членів в уставний капітал; кредити від МБРР; відрахування від прибутків; кошти від повернення кредитів; залучені на зовнішніх ринках кошти.

Кредитна діяльність[ред. | ред. код]

Кредитна діяльність. МФК, як правило, кредитує тільки високорентабельні підприємства в нових індустріальних країнах. Менш розвиненим країнам важче одержати кредит через високу кредитну ставку, яка вище пересічних ставок на основних ринках позичкових капіталів. Привабливою ж стороною цих кредитів є те, що вони спрямовані на реалізацію таких проєктів, які не одержали б коштів з інших джерел. Звичайно МФК фінансує не більше як 25% загальної вартості проєкту, решта коштів відшукується коштом приватних компаній і комерційних банків.

На відміну від МБРР для інвестування коштів МФК не вимагає урядових гарантій. Це відгороджує приватні компанії від державного контролю. Іншою відміною є те, що МФК не тільки надає кредити, але й здійснює інвестиції в акціонерний капітал підприємств, що створюються, з наступним перепродажем акцій приватним інвесторам. З моменту утворення й до середини 1998 р. МФК здійснила інвестицій на суму 24 млрд доларів.

Попри своєї головної функції — заохочення приватних інвестицій — МФК надає країнам-членам також і технічну допомогу. В 1986 р. вона заснувала Консультативну службу з іноземних інвестицій для надання допомоги урядам країн, що розвиваються, щодо ефективного використання інвестицій. Сфера консультування — капітали, технологія, менеджмент. Видається регулярний довідник «База даних» по новим ринкам.

Співпраця України та МФК[ред. | ред. код]

Україна стала акціонером і членом IFC в 1993 р. До 4 травня 2007 р. IFC інвестувала близько 692 мільйонів доларів в 33 проєкти. Інвестиційна програма IFC в Україні в цей час розширюється високими темпами, при цьому основна увага зосереджена на інвестиційних можливостях у фінансовому секторі, агробізнесі, виробництві будівельних матеріалів, роздрібній торгівлі й послугах, енергетику, виробництві встаткування для транспорту, інфраструктури.

У 2006 фінансовому році (1 липня 2005-30 червня 2006), обсяг інвестицій IFC в Україну зріс другий рік поспіль до $295 мільйонів. Серед проєктів IFC цього року не можна не відзначити інвестиції в мережу автозаправних станцій, у розвиток складської інфраструктури й логістики, а також у виробництво керамічної плитки. Серед існуючих клієнтів, IFC надала додаткове фінансування «Сандорі» для розширення й модернізації виробництва соків і напоїв, «Нової Лінії» для будівництва нових торгових центрів, і субординирований кредит банку «Аваль» для капіталу другого рівня банку.

З 1992 р. IFC реалізує в Україні масштабну програму технічної допомоги. IFC сприяла приватизації малих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва, а також приватизації земель і масової приватизації. У цей час у рамках фінансованих донорами програм розробляються рекомендації з корпоративного керування компаній і банків, розвитку агробізнесу, лізингу, ведеться робота з поліпшення умов господарювання й стимулюванню росту малих і середніх підприємств.

Зелені будинки в країнах що розвиваються[ред. | ред. код]

IFC створила для масового ринку систему сертифікації для застосування в ринках що з'являються або швидко ростуть, яка називається EDGE ("Excellence in Design for Greater Efficiencies").[3] IFC та World Green Building Council[4] стали партнерами, щоб прискорити ріст будівництва зелених будинків у країнах які розвиваються. Метою є масштабувати зелене будівництво протягом семирічного періоду, поки ринок нерухомості не насититься. Будинок сертифікований по стандарту EDGE потребує на 20% менше енергії, води та будматеріалів ніж звичайні будинки.[5]

Зноски[ред. | ред. код]

  1. https://thedocs.worldbank.org/en/doc/240481541184294260-0330022018/original/IFCArticlesofAgreementRussian.pdf
  2. Архів преси XX століття — 1908.
  3. EDGE Buildings. ifc.org.
  4. Mike. WorldGBC 3 - EDGE Certification System. worldgbc.org. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 30 червня 2017.
  5. EDGE Buildings -. Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 27 квітня 2022.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]