Міжнародний кримінальний суд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Логотип
Країни учасники МКС:
   Учасники
   Підписали, але не ратифікували
   Не підписали і не ратифікували
Будівля МКС у Гаазі

Міжнародний кримінальний суд (МКС) — перший правовий інститут, що діє постійно, в компетенцію якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. Заснований на основі Римського статуту, прийнятого в 1998 році. Існує з липня 2002 року.

На відміну від інших міжнародних і змішаних кримінальних судів, МКС є установою, що діє постійно. У його компетенцію входять злочини, здійснені після набуття чинності Римського статуту. Розташований у місті Гаазі, проте за бажанням Суду засідання можуть проходити у будь-якому місці. Міжнародний кримінальний суд не слід плутати з Міжнародним судом ООН, який також засідає в Гаазі, але має іншу компетенцію. МКС не входить в офіційні структури Організації Об'єднаних Націй, хоча може порушувати справи за поданням Ради Безпеки ООН.

Країни учасники[ред.ред. код]

Станом на серпень 2010 року, 113 країн приєдналися до Суду, у тому числі майже вся Європа і Південна Америка та половина країн Африки. Сейшельські острови та Сент-Люсія стануть 112-м і 113-м членами організації з 1 листопада 2010 року. Сейшельські острови ратифікували Статут 10 серпня 2010, а 18 серпня 2010 Сент-Люсія передала документи для ратифікації Римського Статуту до Генерального Секретаря ООН.

Ще 35 держав підписали, проте не ратифікували Римський Статут.

Склад суду[ред.ред. код]

До складу Міжнародного кримінального суду входять 18 суддів, що обираються на термін в 9 років асамблеєю держав учасників суду, причому кожна з вище перелічених груп має бути представлена принаймні 2 суддями. В наш час[Коли?] 2 судді представляють Східну Європу, 2 — Азію, 3 — Африку, 4 — Латинську Америку, а інші 7 — Західну Європу та інші держави.

Компетенція[ред.ред. код]

Склад злочину[ред.ред. код]

Компетенція суду обмежена трьома видами злочинів:

  • Геноцид — намір цілком або частково винищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.
  • Злочини проти людяності — частина масштабного або систематичного переслідування, спрямованого проти мирного населення, причому про можливе переслідування злочинцеві заздалегідь було відомо.
  • Воєнні злочини — порушення законів і звичаїв ведення війни, що регулюють поведінку збройних формувань під час війни і захищають цивільне населення, військовополонених, культурне надбання і таке інше.

У компетенцію Міжнародного кримінального суду пропонувалося також включити агресію. Проте під час переговорів у Римі сторони не змогли прийти до єдиного визначення цього злочину і тому було вирішено, що наразі Суд не може здійснювати правосуддя з питань, пов'язаних зі злочинною агресією.

Час здійснення злочину[ред.ред. код]

Компетенція Суду обмежена в часі злочинами, скоєними після 1 липня 2002 року, дати вступу Римського статуту у дію. Якщо деякий конфлікт — наприклад, війна в Уганді — продовжується вже двадцять років, то компетенція Суду обмежена діями після 1 липня 2002 року.

Діяльність МКС[ред.ред. код]

Після процесу формування, що зайняв приблизно три роки, та комплектації Міжнародного кримінального суду, він почав свою роботу.

Всього Суд отримав скарги про передбачувані злочини принаймні в 139 країнах, проте, в даний час, прокурором суду порушено розслідування тільки стосовно восьми ситуацій в Африці: в Демократичній Республіці Конго, Уганді, Центральноафриканській Республіці; в Суданському регіоні Дарфур; Кенії, Лівії, Кот-д'Івуарі і Малі. З них чотири були передані до суду самими державами як зацікавленими сторонами (Уганда, Демократична Республіка Конго, Центральноафриканська Республіка та Малі), два були передані Радою Безпеки ООН (Дарфур і Лівія), а два були розпочаті за власною ініціативою Прокурором (Кенія та Кот-д'Івуар).

У 2006 році почався розгляд Судом конкретних справ. 17 березня 2006 року був заарештований і відданий Міжнародному кримінальному суду громадянин Демократичної Республіки Конго Томас Лубангу Дьіло, лідер « Союзу конголезьких патріотів», учасник ітурійского конфлікту. Він звинувачувався у заклику на військову службу дітей віком до 15 років і використанні їх у військових діях. Початок суду над Лубангою планувалося на січень 2007 року, потім на червень 2008 року, але обидва рази відкладалося з процедурних міркувань. Суд розпочався 26 січня 2009 року. 14 березня 2012 року Лубанга був визнаний винним за пред'явленими йому звинуваченнями. Це був перший обвинувальний вердикт МКС.

Крім того, прокурор видав ордери на арешт 5 членів збройного формування Господнього армія опору в Уганді, обвинувачених у викраденні тисяч дітей, яких вони насильно вербували у свої ряди або використовували в якості домашньої прислуги або сексуальних рабів.

21 липня 2008 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Судану Омара аль-Башира за звинуваченням у геноциді у зв'язку з конфліктом у Дарфурі. Таким чином аль-Башир став першим чинним главою держави, проти якого було висунуто звинувачення органом міжнародної юстиції.

27 червня 2011 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт лівійського лідера Муаммара Каддафі, його сина Саїфа аль-Іслама і глави лівійської розвідки Абдулли аль-Сенуссі, звинувативши їх у злочинах проти людяності. Головний прокурор МКС Луїс Морено Окампо у травні 2011 року просив видати ордери за «навмисне» вбивство демонстрантів у Лівії після того, як Рада безпеки ООН звернувся з даним питанням до суду. У своїй постанові МКС повідомив, що існують «достатні підстави», щоб вважати, що Каддафі, його син і аль-Сенуссі вчинили злочини, що потрапляють під юрисдикцію суду, і що слід видати ордер на їх арешт. Проведення арештів, проте, є складним завданням для Міжнародного Кримінального Суду, зважаючи на відсутність власної поліції, що змушує суд покладатися в цій справі на країни-учасниці. Саїф аль-Іслам і Абдулла Сенуссі затримані і перебувають під вартою в Лівії, але в Міжнародний кримінальний суд досі не передані.

У грудні 2012 року Міжнародний кримінальний суд виправдав Метью Нгуджоло Чуі з Демократичної Республіки Конго. Він обвинувачувався у вчиненні військових злочинів і злочинів проти людяності під час ітурійського конфлікту. Судді у своєму рішенні постановили, що надані обвинуваченням докази і свідчення свідків, не дозволяють повною мірою без сумнівів прийти до висновку про те, що Матьє Нгуджоло Чуі був командиром бойовиків, які причетні до нападу на село Богор.

4 березня 2013 року один з обвинувачених у справі про ситуації в Кенії Ухуру Кеніата був обраний президентом цієї країни в ході загальних виборів.

Література[ред.ред. код]