Мій сусід Тоторо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мій сусід Тоторо
となりのトトロ
My Neighbor Totoro.jpg
Жанр аніме
Режисер Міядзакі Хаяо
Сценарист Міядзакі Хаяо
Композитор Хісаіші Джо
Кінокомпанія Студія Ґіблі
Тривалість  86 хвилин
Мова  японська
Країна  Японія Японія
Рік  1988
IMDb ID 0096283

Мій сусід Тоторо (яп. となりのトトロ, тонарі но тоторо, «сусід Тоторо»; англ. My Neighbor Totoro) — японський анімаційний фільм студії Ґіблі 1988 року. Режисер і автор сценарію Міядзакі Хаяо. Стрічка розповідає про пригоди японської сім'ї та її зустріч із фантастичними істотами тоторо.

Короткий опис[ред.ред. код]

"Мій сусід Тоторо" був створений Міядзакі Хаяо з метою представити втрачену через економічні досягнення природу Японії, а також розкрити дивний дитячий світ страхів та уяви, який можуть бачити лише малюки. Фільм здобув велику популярність у Японії і перетворив його режисера на загальновизнаного національного мультиплікатора Японії.

Аніме було представлено вперше 16 квітня 1988 року в Японії. За перші місяці стрічку переглянуло 800 000 глядачів. Втім її оцінки були прохолодними. Негативно сприйняли «Тоторо» фани аніме та анімаційні критики. Проте дуже позитивну оцінку картині за оригінальний та сентиментальний світ Міядзакі дали кінокритики, які зазвичай зневажали мультиплікаційне мистецтво. Саме завдяки цим теплим відгукам стрічка зайняла того ж року 1 місце серед «10 найкращих фільмів Японії». У квітні 1989 «Тоторо» було показано по японському телебаченню, що збільшило кількість симпатиків картини серед різних вікових груп Японії. Випуск стрічки на DVD у 2001 році побив усі рекорди продаж у країні.

У 2002 році було випущено продовження «Тоторо» — «Мей і Кошеня-автобус», аніме для Музею студії Ґіблі.

У 2006 році студія Волта Діснея виконала дубляж англійською мовою.

У 2012 році зусиллями Гуртом мультфільм було продубльовано українською мовою на студії Омікрон.

Головні герої[ред.ред. код]

Люди[ред.ред. код]

  • Кусакабе Сацукі (草壁サツキ) — 11-річна дівчинка. Старша сестра Мей, учениця 6 класу початкової школи.
  • Кусакабе Мей (草壁メイ) — 4-річна молодша сестра Сацукі. Дуже непосидюча і всюди шукає пригод на свою голову.
  • Кусакабе Тацуо (草壁達夫)— батько обох дівчат, викладач антропології та археології в Токійському університеті.
  • Кусакабе Ясуко (草壁靖子) — мати обох дівчат, хвора на туберкульоз. Перебуває на лікуванні у лікарні.
  • Оґакі Канта (大垣寛太) — 11-річний хлопець, сусід сім'ї Кусакабе, якому подабається Сацукі. Це прототип самого Міядзакі.
  • Бабуся (お祖母ちゃん) — бабуся Канти, час від часу доглядає за доньками і будинком Кусакабе, за відсутності їхнього батька.

Фантастичні істоти[ред.ред. код]

  • Великий Тоторо або Міміндзуку (大トトロ або ミミンズク) — 3-метровий пухнастий і дружній дух лісу, істота сірого й білого кольорів, що живе у великому камфорному дереві поблизу синтоїстського святилища. Ім'я «тоторо» він отримав від Мей, яка неправильно вимовила японське слово троль — торору.
  • Середній Тоторо або Дзуку (中トトロ або ズク) — середній тоторо.Має синє забарвлення та білий живіт.Інколи з'являється з мішечком,повним жолудів.
  • Тоторо-малюк або Міні (チビトトロ або ミニ) — маленький тоторо Весь укритий білим пухом.
  • Кіт-автобус або Котобус (猫バス) — величезний кіт, який виконує функцію автобуса для Тоторо.Має 12 лап.

Короткий зміст[ред.ред. код]

Події розгортаються у квітні 1957-го року. Професор Токійського університету Кусакабе Тацуо і його дві доньки — Сацукі та Мей — переїхали до японського села, щоб бути ближче до шпиталю, де перебуває їхня мати. Новий дім Кусакабе — старий будинок біля японського святилища. Сацукі та Мей виявляють у своєму домі дивних істот, схожих на пухнасті чорні кульки - «чорних чорнявок», «сажистиків»(японських духів покинутих будинків "сусуватарі"-"煤渡", дослівно "мандруюча сажа").

Одного дня молодша Мей гралася надворі і помітила двох малих тоторо, які збирали жолуді. Погоня за ними привела 4-річну дівчинку до величезної криптомерії (камфорне дерево). Під її кореневищем Мей знайшла велике дупло і ненароком провалилась у нього, впавши до печери великого Тоторо - «хранителя лісу», на животі якого Мей і заснула. Прокинувшсь, вона опинилася вдома і розповіла старшій сестрі та батькові про побачене.Вони вирушили на прогулянку у пошуках дупла та печери,але дупла не виявилось на місці.

Наступного дня, Сацукі вперше зустріла Тоторо на автобусній зупиці, чекаючи на батька. Ішов дощ, тому вона запропонувала Тоторо парасольку. Той був дуже заддоволеним і подарував дівчаткам пакуночок з насінням. Узявши із собою парасольку, Тоторо покликав свій котобус і поїхав.

Сацукі та Мей посадили подаровані насінини, але вони не проростали декілька днів. Якось вночі вони обидві прокинулись і побачили усіх трьох тоторо, що танцювали навколо місця,де були посаджені насінини. Дівчатка приєдналися до трійці, і ,після певного ритуального дійства, саджанці виросли височезними деревами. Тоторо взяли Сацукі і Мей на верхівку дерева й співали всю ніч, виграючи на сопілці (окаріна オカリナ). Коли дівчата прокинулись, дерев не було, але їхнє насіння справді проросло.

Остання зустріч з Тоторо трапилась під час блукань Мей, яка вирішила самотужки відвідати хвору матір у шпиталі, коли дізналася що її не мати не відпустять додому на вихідні, як передбачалося. Маля в дорозі загубилося, її почали шукати односельчани сім'ї Кусакабе. Після невдалих спроб знайти Мей самотужки, Сацукі звернулась по допомогу до Тоторо. Він надав їй котобус, який відвіз дівчину до Мей. Опісля котобус зголосився відвезти сестер до шпиталю,щоб вони змогли побачити маму. Дівчата потай подивились на маму знадвору і залишили їй качан кукурудзи, який Мей зірвала раніше.

Під час титрів демонструються сцени повернення мами додому, і гру Мей з однолітками в той час,як за ними спостерігають усі три тоторо.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]