Міккі Рурк
| Міккі Рурк | |
 |
|
| Ім’я при народженні | Філіп Андре Рурк молодший Philip Andre Rourke, Jr. |
| Народження | 16 вересня 1952 (60 років) м. Скенектаді, штат Нью-Йорк, США |
| Інші імена | Сер Едді Кук (так підписував сценарії) |
| Роки діяльності | 1979 - донині |
| Дружина | Карре Отіс (розлучення) Дебра Фойєр (розлучення) |
| Нагороди | |
|---|---|
|
«Золота малина» (1991), номінація «Найгірша чоловіча роль» (фільм «Години відчаю») |
|
Філі́п Андре́ Рурк молодший, відоміший як Мі́ккі Рурк (англ. Mickey Rourke або Philip Andre Rourke, Jr., * 16 вересня 1956, м. Скенектаді, штат Нью-Йорк, США; деякі джерела вказують 1950, 1952 і 1953 як можливий рік народження) — американський актор і сценарист. Визнання до нього прийшло після зйомок в таких хітах 80-х років як «9 1/2 тижнів» і «Янгольське серце», але разом з тим він отримав репутацію важкого актора з кепським характером. Крім того, в нього періодично виникали проблеми з законом.
2009 рік виявився урожайним для Міккі Рурка, який після багатьох років забуття повернувся з тріумфом. «Золотий глобус», номінація на «Оскар», і у виробництві не менше восьми фільмів з його участю.
Зміст |
Біографія [ред.]
Родина [ред.]
Філіп Андре Рурк-молодший народився в родині ірландських католиків, Анни та Філіпа Андре Рурка-старшого. Точна дата народження Міккі (це прізвисько дав майбутньому акторові батько, фанат бейсболіста Міккі Мантла (Mickey Mantle)) невідома; називаються 1950, 1953 та 1956 роки. Він з'явився на світ 16 вересня.
Пізніше він скаже про себе:
| « | Я був чарівним золотоволосим хлопчиком! Все більше грав ролі ангелів на різдвяних ранках [1]. | » |
Міккі був старшим сином у родині. Молодший — Джо — помер від раку в 2004 році. Є ще сестра Петті[2].
Батьки не ладнали між собою й розійшлися, коли Міккі було 7 років. Мати разом з дітьми виїхала з Скенектаді до Флориди, в Ліберті-Сіті (Liberty City) — бідне передмістя Маямі, населене переважно афроамериканцями. Вона повторно вийшла заміж за колишнього офіцера поліції Джина Еддіса (Gene Addis). Стосунки з вітчимом, який вимагав дисципліни й пошани, в Міккі не склалися. Підліток не визнавав жодних авторитетів.
Пошук професії [ред.]
Міккі почав проводити багато часу на вулиці, спілкуючись з певним контингентом людей, деколи дуже жорстоких, серед яких були сутенери, повії, наркодилери. Друзі показали йому місце, де можна дати вихід агресії — боксерський ринг. Міккі став завсідником прославленого боксерського залу на 5-ій Вулиці Маямі Біч (5th Street Boxing Gym on Miami Beach).
У період любительської боксерської кар'єри хлопець провів 47 боїв у середній вазі. В 19 років отримав дуже сильний струс мозку в бою зі свідомо обраним сильнішим супротивником — з боксом доводиться розпрощатися[3].
Рурк бере участь у невеликому спектаклі на сцені одного з коледжів. І після цього розуміє, що стане актором. У 1975 році він позичає 400 доларів у старшої сестри Петті і повертається в Нью-Йорк, де відразу ж записується в акторську студію.
Шлях до кіновизнання [ред.]
В Нью-Йорку для Рурка настають важкі часи. Він працює викидайлом у барі трансвеститів, продає каштани в Центральному парку, чистить басейни, миє підлоги, натаскує бійцівських собак — але зароблених грошей ледь вистачає на оплату навчання. Міккі знімає кімнатку в брудному готелі Гринвич Віллідж, харчується чіпсами, не має ані друзів, ані подруг.
Одного разу на репетицію акторської студії Рурка прийшов режисер Лоуренс Каздан — трохи пізніше він дасть Міккі невелику роль у своєму фільмі «Жар тіла». Каздан був вражений грою молодого актора.
Дружив Міккі Рурк хіба що з Джоном Готті, босом «сім'ї» Гамбіно, однієї з найбільших п'яти «сімей» італо-американської мафії в Нью-Йорку [3].
В 1978 році Міккі перебирається в Лос-Анджелес. Однак ніхто не хоче знімати молодого актора. Врешті його помічає Спілберг і запрошує у фільм «1941» у якості... статиста. Потім було кілька епізодичних ролей і навіть головна — у фільмі «Справа пари Раутів», де партнеркою Рурка була молода Лінда Гамільтон.
У Луізіані, в 1982 році, на зйомках чергового фільму Міккі знайомиться з акторкою-початківкою Деборою Фьюер. Незабаром вони одружилися, але вже через 3 роки — розлучились.
І ось Френсіс Форд Коппола вирішує зняти цикл фільмів за участю маловідомих акторів. На одну з головних ролей у фільм «Бійцівська рибка» він запрошує Рурка. Тоді режисер скаже:
| « | Міккі Рурк - видатний актор. Є в його особі й хистові якийсь магнетизм, таємниця... [1] | » |
Але прагматична Америка не прийняла фільм, на відміну від Європи, де (особливо у Франції) Рурк став справжньою зіркою.
А вже згодом, після ролі у фільмі «9 1/2 тижнів» («9 1/2 Weeks»), актора відразу записують в секс-символи 80-х.
Кіновизнання [ред.]
Після «9 1/2 тижнів» Міккі Рурк потрапив на обкладинки всіх відомих журналів. У 1987 році Аллан Паркер знімає його в містичному детективі -трилері «Янгольське серце» Роль Гаррі Янгола критики називають однією з найліпших у доробку Міккі.
У тому ж році Рурк знімається ще у двох зовсім некомерційних картинах: «Відхідна молитва» та «П'янь». А в 89-му виходить фільм «Франциск» італійки Ліліани Кавані — і світова слава Міккі Рурка досягає свого апогею.
Під час роботи над роллю Рурк застосовує систему Станіславського — уживається в образ аж до повного перевтілення. Для зйомок у фільмі «Хрещений батько Грінвіч Віллідж» він потовщав на 12 кілограм і схуд на 10 для «9 з половиною тижнів»; зробив татуювання бійців ІРА для «Відхідної молитви»; місяць працював у поліції для «Року дракона»; в «Своєму хлопцеві» сам і по-справжньому провів всі боксерські раунди; вибив собі два зуби для «П'яні»; сім дублів качався голим по снігу в «Франциску». У одному з інтерв'ю актор скаже:
| « | Станіславський був дядько з головою. Я прочитав усі його книги [1]. | » |
У 89-му, на пробах до еротичної мелодрами «Дика орхідея», Рурк зустрічає дійсну, єдину любов — манекенницю Керрі Отіс. Різниця у віці — майже двадцять років — не перешкодила жагучому, бурхливому роману. В 1992 році вони одружуються. Спокійним їх родинне життя не було: Рурк бив дружину, а та зізналася, що приймала героїн. Під час романтичних канікул в Римі у Кері стався викидень, і лікарі заявили, що місіс Рурк через отримані травми не зможе мати дітей[4].
В черговий раз вибачаючись за побиття, Рурк присягнувся, що, якщо Кері піде, він відрубає собі палець. Згодом Міккі доставили в одну з лікарень Лос-Анджелеса — разом з мокрим скривавленим рушником, в який була загорнута відрізана фаланга його мізинця[4].
Одного дня сусіди, що стали свідками чергової бійки, викликали поліцію: у Кері було виявлено декілька переломів, які нещодавно зрослися, а також незліченні свіжі синяки. Місіс Рурк подала на чоловіка до суду. Йому заборонили наближатися до дружини ближче, ніж на сто метрів[4].
Керрі Отіс і Міккі Рурк розлучилися у 1998-му, але Рурк, як і раніше, страждає без неї:
| « | Чи сумую я? Ні, тут слід вжити слово посильніше. Адже це було дійсно щось особливе[5]. | » |
У 2008 році в інтерв'ю актор з сумом констатував, що ніколи йому не зустріти жінку, схожу на Керрі, та і на возз'єднання з нею він більш не сподівається — з тих пір, як чотири роки тому помер його брат Джо:
| « | Я майже десять років чекав, що вона повернеться — до того дня, коли помер Джо. А після його смерті вже не чекаю. Компроміс мені не потрібний. Керрі була громом і блискавкою. Якщо я не можу володіти громом і блискавкою, то мені нічого не потрібно. Ну, може, побачення на одну ніч — не більше. На компроміс я не піду — не можу просто[5]. | » |
Роки забуття [ред.]
У 90-х популярність Міккі Рурка падає. Кілька разів зривається його участь у фільмах Антоніоні, Мартіна Скорсезе, Люка Бессона. Голівуд вже не пропонує йому гідних ролей. Міккі впадає в глибоку депресію, починає сильно пити й навіть вживати наркотики. Влаштовує бійки в ресторанах, скандали на знімальних майданчиках, сідає за кермо напідпитку... Рурк зумів влаштувати скандал навіть в Британському парламенті, коли з'ясувалося, що він перераховував гроші на користь Ірландської республіканської армії.
Обличчя в Рурка вже не те, що було в молодості — доводиться вдаватися до пластичної хірургії. Грошей у нього немає — заради мізерного заробітку йому доводиться погоджуватися на будь-які ролі. Всесвітньо відомий актор, що свого часу отримував 10 мільйонів доларів за роль, мешкає спочатку в готелі, потім — знімає квартиру, і врешті переїздить у вантажівку, обладнану під житло, — будинок в Беверлі-Хіллз відібрали за несплату боргів. Разом з Міккі живуть лише його улюблені собаки чау-чау.
Зрештою Рурк повертається в бокс, почавши виступи вже на професійному рингу, під тренерською опікою знаменитого нині Фредді Роача. На ринзі Рурк лютував, демонструючи злість і розпач [3]. Відомий боксер Роберт Конрад на прізвисько Татусь Боїнґтон одного разу покинув зал зі словами:
| « | Він не бореться, він вбиває. Це не спорт, а відчай[3]. | » |
Продовжуючи зніматись, Рурк провів 8 боїв у напівважкій вазі і виграв 6, з них 4 — нокаутом[6]. Йому запропонували виступити за звання чемпіона світу — провести ще три бої, але, порадившись з близькими, Рурк відмовляється, остаточно вирішуючи присвятити себе акторству. На той час він вже мав перебитий палець на нозі, чотири зламані суглоби на руці, два зламані ребра, прокушений язик, перебитий ніс та перелом вилиці[3]:
| « | Я займався боксом, тому що втратив пошану до професії актора, а значить і до самого собе. Тепер я заспокоївся і готовий приймати свою професію за те, чим вона є. Я був дуже наївний і тепер починаю це розуміти [1]... | » |
До серйозних робіт Рурка цього періоду критики відносять головні ролі у філософсько-еротичному трилері «Вихід в червоне» і кримінальній драмі «Куля» (обидві стрічки вийшли в 1996 році). Потім була низка епізодичних ролей (остання головна роль 90-х — в 1999 році в посередньому фільмі «Закон помсти» (англ. «Out in fifty»).
Повернення [ред.]
На початку 21 століття про Міккі Рурка згадали. Роберт Родрігес вирішив, що шрами (навіть від пластики) все-таки прикрашають чоловіка, і в 2004 році запросив Рурка в фільм «Місто гріхів» — на роль другого плану. Міккі зіграв кримінального мутанта з гарячим серцем і обліпленим пластирами лицем. Фільм критикам сподобався. Рурка запросили в продовження. Сиквел «Місто гріхів 2» має вийти на екрани в 2010 році.
У 2006 році на екрани вийшов фільм «Доміно», теж схвально сприйнятий критиками. Але Міккі Рурк в ньому знову на другому плані.
Лише через два роки актору нарешті дають головну роль. У січні 2009 року вперше в своїй кар'єрі Міккі Рурк був удостоєний «Золотого глобуса» за кращу роль в драмі «Реслер». За неї ж через два місяці був номінований на «Оскар», але статуетку так і не отримав. Сам актор назвав цей фільм найкращим у своїй кінокар'єрі:
| « | Можу чесно сказати, що фільм «Реслер» — це найкращий мій фільм і найважчий, тож я був просто щасливий, коли ми його нарешті закінчили. Адже я вже не хлопчик, хоча від таких зйомок і двадцятилітній би миттєво втомився [7]. | » |
квітень 2009
З приводу свого повернення у кіно Міккі Рурк на одній з прес-конференцій сказав:
| « | Якби я знав 15 років тому, що повернення у велике кіно в мене займе 15 років через те, як я ставився до життя, я б ставився до нього зовсім по-іншому [7]. | » |
У квітні 2009 року в Голівуді презентували фільм «Інформатори», де Міккі знову зіграв з Кім Бесінгер. Востаннє вони зустрічалися на знімальному майданчику «9 1/2 тижнів» 23 роки тому і довго займали вершину еротичних хіт-парадів.
Фільмографія [ред.]
Актор [ред.]
| Рік | Українська назва | Назва мовою оригіналу | Роль |
|---|---|---|---|
| 2011 | Рембо V | Rambo V | |
| 2010 | Місто гріхів 2 | Sin City 2 | Мавр |
| Одинадцять хвилин | Eleven Minutes | ||
| Тринадцять | 13 | Джеферсон | |
| Broken Horses | Broken Horses | ||
| St. Vincent | St. Vincent | Вінсент | |
| Passion Plays | Passion Plays | ||
| Залізна людина 2 | Iron Man 2 | Ivan або Whiplash | |
| Нестримні | The Expendables | Тул | |
| 2009 | Інформатори | The Informers | |
| 2008 | Кілер | Killshot | Armand 'The Blackbird' Degas |
| Реслер(фільм) | The Wrestler | Ренді «Баран (Таран)» Робінсон | |
| 2006 | Громобій | Stormbreaker | Darrius Sayle |
| 2005 | Місто гріхів | Sin City | Мавр |
| Доміно | Domino | Ed Moseby | |
| 2004 | Гнів | Man on Fire | Джордан |
| 2003 | Одного разу в Мексиці: Відчайдушний 2 | Once Upon a Time in Mexico | Біллі |
| Шоу століття | Masked and Anonymous | Едмонд | |
| 2002 | Вищий пілотаж | Spun | The Cook |
| 2001 | Жуки | They Crawl | Tiny Frakes |
| Вбивство у чужому місті | Picture Claire | Едді | |
| Стеження (рос. Слежка) | The Follow | Husband | |
| Обіцянка | The Pledge | Jim Olstad | |
| 2000 | Прибрати Картера | Get Carter | Cyrus Paice |
| Звірофабрика | Animal Factory | Jan the Actress | |
| 1999 | Викраденння чемпіона | Shergar | Gavin O'Rourke |
| Cousin Joey | Cousin Joey | ||
| Очима вбивці | Shades | Paul S. Sullivan | |
| Закон помсти | Out in Fifty | Jack Bracken | |
| 1998 | Кривавий четвер | Thursday | Kasarov |
| Під вогнем | Point Blank | Руді Рей | |
| Буффало 66 | Buffalo '66 | The Bookie | |
| 1997 | Благодійник | The Rainmaker | Bruiser Stone |
| Любов в Парижі | Love in Paris | Джон Грей | |
| Колонія | Double Team | Stavros | |
| 1996 | Куля | Bullet | Butch 'Bullet' Stein |
| Вихід в червоне | Exit in Red | Ed Altman | |
| 1995 | Час падіння | Fall Time | Florence |
| 1994 | Останній ковбой | F.T.W. | Frank T. Wells |
| 1992 | Білі піски | White Sands | Gorman Lennox |
| 1991 | Харлей Девідсон і ковбой Мальборо | Harley Davidson and the Marlboro Man | Гарлей Девідсон |
| 1990 | Години відчаю | Desperate Hours | Michael Bosworth |
| 1989 | Дика орхідея | Wild Orchid | James Wheeler |
| Красень Джоні | Johnny Handsome | John Sedley a.ka. Johnny Handsome, Johnny Mitchell | |
| Франциск | Francesco | Франциск | |
| 1988 | Свій хлопець | Homeboy | Johnny Walker |
| 1987 | П'янь | Barfly | Henry Chinaski |
| Відхідна молитва | A Prayer for the Dying | Martin Fallon | |
| Янгольське серце | Angel Heart | Гаррі Ейнджел ("Янгол") | |
| 1986 | 9 1/2 тижнів | 9 1/2 Weeks | Джон |
| 1985 | Рік дракона | Year of the Dragon | Стенлі Вайт |
| 1984 | Хрещений батько Грінвіч Віллідж | The Pope of Greenwich Village | Charlie Moran |
| 1983 | Евріка | Eureka | Aurelio D'Amato |
| Бійцівська рибка | Rumble Fish | The Motorcycle Boy | |
| 1982 | Забігайлівка | Diner | Robert 'Boogie' Sheftell |
| 1981 | Жар тіла | Body Heat | Teddy Lewis |
| 1980 | Ворота раю | Heaven's Gate | Nick Ray |
| Відхід в чорне | Fade to Black | Річі | |
| 1979 | 1941 | 1941 | Pvt. Reese |
Сценарист [ред.]
| Рік | Українська назва | Назва мовою оригіналу |
|---|---|---|
| 1996 | Куля | Bullet |
| 1994 | Останній ковбой | F.T.W. |
| 1988 | Свій хлопець | Homeboy |
Нагороди [ред.]
- «Золота малина» (1991), номінація «Найгірша чоловіча роль» (фільм «Години відчаю»)
- «Британська академія» (2009), переможець «Краща чоловіча роль» (фільм «Реслер»)
- «Золотий глобус» (2009), переможець «Краща чоловіча роль (драма)» (фільм «Реслер»)
- «Оскар» (2009), номінація «Краща чоловіча роль» (фільм «Реслер»)
Статистика в професійному боксі [ред.]
| Результат | Противник | Спосіб | Раунд | Час | Дата | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Нічия |  Шон Гіббонс |
Рішення суддів (переважне) | 4 (з 4) | 3:00 | 8 вересня 1994 | Дейві, Флорида, США |
| Перемога | Томас МакКой |
Технічний нокаут | 3 (з 4) | 20 листопада 1993 |  Гамбург, Німеччина |
|
| Перемога | Бубба Стоттс |
Технічний нокаут | 3 (з 4) | 24 липня 1993 | Джоплін, Міссурі, США |
|
| Перемога | Том Бентлі |
Нокаут | 1 (з 4) | 30 березня 1993 | Канзас-Сіті, Міссурі, США |
|
| Перемога |  Террі Джесмер |
Рішення суддів (одностайне) | 4 (з 4) | 3:00 | 12 грудня 1992 |  Ов'єдо, Астурія, Іспанія |
| Перемога | Даррел Міллер |
Нокаут | 1 (з 4) | 2:14 | 23 червня 1992 |  Токіо, Японія |
| Нічия | Франціско Гарріс |
Рішення суддів (переважне) | 4 (з 4) | 3:00 | 25 квітня 1992 | Маямі-Біч , Флорида, США |
| Перемога | Стів Пауелл |
Рішення суддів (одностайне) | 4 (з 4) | 3:00 | 23 травня 1991 | Форт-Лодердейл, Флорида, США |
Примітки [ред.]
- ↑ а б в г Біографія Міккі Рурка на російському фан-сайті актора
- ↑ Про Міккі Рурка на сайті kinopoisk.ru
- ↑ а б в г д Про Міккі Рурка на сайті kinofilms.com.ua
- ↑ а б в Бійцівський клуб Міккі Рурка// Аргументи і Факти. Суперзірки. — № 13. — 8 липня. — 2003.[1]
- ↑ а б «Міккі Рурк як і раніше любить Керрі Отіс» на сайті show.oboz.ua
- ↑ Статистика Міккі Рурка в боксі на сайті boxrec.com
- ↑ а б «Міккі Рурк знову в справі» на сайті kinofilms.com.ua
Посилання [ред.]
- Про Міккі Рурка на сайті kino.ukr.net (рос.)
- Про Міккі Рурка на сайті kinofilms.com.ua (укр.)
- Про Міккі Рурка на сайті kinopoisk.ru (рос.)
- Фан-сайт Міккі Рурка в Росії rourky.narod.ru (рос.)
- Статистика Міккі Рурка в боксі на сайті boxrec.com (англ.)
