Міккі Рурк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міккі Рурк
Mickey Rourke in Moscow.jpg
Ім’я при народженні Філіп Андре Рурк молодший
Philip Andre Rourke, Jr.
Народження 16 вересня 1952(1952-09-16) (62 роки)
м. Скенектаді, штат Нью-Йорк, США
Інші імена Сер Едді Кук (так підписував сценарії)
Роки діяльності 1979 - донині
Дружина Карре Отіс (розлучення)

Дебра Фойєр (розлучення)

Нагороди

«Золота малина» (1991), номінація «Найгірша чоловіча роль» (фільм «Години відчаю»)
«Британська академія» (2009), переможець «Найліпша чоловіча роль» (фільм «Реслер»)
«Золотий глобус» (2009), переможець «Найліпша чоловіча роль (драма)» (фільм «Реслер»)
«Оскар» (2009), номінація «Найліпша чоловіча роль» (фільм «Реслер»)

Філі́п Андре́ Рурк молодший, відоміший як Мі́ккі Рурк (англ. Mickey Rourke або Philip Andre Rourke, Jr., * 16 вересня 1956, м. Скенектаді, штат Нью-Йорк, США; деякі джерела вказують 1950, 1952 і 1953 як можливий рік народження) — американський актор і сценарист. Визнання до нього прийшло після зйомок в таких хітах 80-х років як «9 1/2 тижнів» і «Янгольське серце», але разом з тим він отримав репутацію важкого актора з кепським характером. Крім того, в нього періодично виникали проблеми з законом.

2009 рік виявився урожайним для Міккі Рурка, який після багатьох років забуття повернувся з тріумфом. «Золотий глобус», номінація на «Оскар», і у виробництві не менше восьми фільмів з його участю.

Біографія[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Філіп Андре Рурк-молодший народився в родині ірландських католиків, Анни та Філіпа Андре Рурка-старшого. Точна дата народження Міккі (це прізвисько дав майбутньому акторові батько, фанат бейсболіста Міккі Мантла (Mickey Mantle)) невідома; називаються 1950, 1953 та 1956 роки. Він з'явився на світ 16 вересня.

Пізніше він скаже про себе:

« Я був чарівним золотоволосим хлопчиком! Все більше грав ролі ангелів на різдвяних ранках [1].  »

Міккі був старшим сином у родині. Молодший — Джо — помер від раку в 2004 році. Є ще сестра Петті[2].

Батьки не ладнали між собою й розійшлися, коли Міккі було 7 років. Мати разом з дітьми виїхала з Скенектаді до Флориди, в Ліберті-Сіті (Liberty City) — бідне передмістя Маямі, населене переважно афроамериканцями. Вона повторно вийшла заміж за колишнього офіцера поліції Джина Еддіса (Gene Addis). Стосунки з вітчимом, який вимагав дисципліни й пошани, в Міккі не склалися. Підліток не визнавав жодних авторитетів.

Пошук професії[ред.ред. код]

Міккі почав проводити багато часу на вулиці, спілкуючись з певним контингентом людей, деколи дуже жорстоких, серед яких були сутенери, повії, наркодилери. Друзі показали йому місце, де можна дати вихід агресії — боксерський ринг. Міккі став завсідником прославленого боксерського залу на 5-ій Вулиці Маямі Біч (5th Street Boxing Gym on Miami Beach).

У період любительської боксерської кар'єри хлопець провів 47 боїв у середній вазі. В 19 років отримав дуже сильний струс мозку в бою зі свідомо обраним сильнішим супротивником — з боксом доводиться розпрощатися[3].

Рурк бере участь у невеликому спектаклі на сцені одного з коледжів. І після цього розуміє, що стане актором. У 1975 році він позичає 400 доларів у старшої сестри Петті і повертається в Нью-Йорк, де відразу ж записується в акторську студію.

Шлях до кіновизнання[ред.ред. код]

В Нью-Йорку для Рурка настають важкі часи. Він працює викидайлом у барі трансвеститів, продає каштани в Центральному парку, чистить басейни, миє підлоги, натаскує бійцівських собак — але зароблених грошей ледь вистачає на оплату навчання. Міккі знімає кімнатку в брудному готелі Гринвич Віллідж, харчується чіпсами, не має ані друзів, ані подруг.

Одного разу на репетицію акторської студії Рурка прийшов режисер Лоуренс Каздан — трохи пізніше він дасть Міккі невелику роль у своєму фільмі «Жар тіла». Каздан був вражений грою молодого актора.

Дружив Міккі Рурк хіба що з Джоном Готті, босом «сім'ї» Гамбіно, однієї з найбільших п'яти «сімей» італо-американської мафії в Нью-Йорку[3].

В 1978 році Міккі перебирається в Лос-Анджелес. Однак ніхто не хоче знімати молодого актора. Врешті його помічає Спілберг і запрошує у фільм «1941» у якості… статиста. Потім було кілька епізодичних ролей і навіть головна — у фільмі «Справа пари Раутів», де партнеркою Рурка була молода Лінда Гамільтон.

У Луізіані, в 1982 році, на зйомках чергового фільму Міккі знайомиться з акторкою-початківкою Деборою Фьюер. Незабаром вони одружилися, але вже через 3 роки — розлучились.

І ось Френсіс Форд Коппола вирішує зняти цикл фільмів за участю маловідомих акторів. На одну з головних ролей у фільм «Бійцівська рибка» він запрошує Рурка. Тоді режисер скаже:

« Міккі Рурк - видатний актор. Є в його особі й хистові якийсь магнетизм, таємниця... [1]  »

Але прагматична Америка не прийняла фільм, на відміну від Європи, де (особливо у Франції) Рурк став справжньою зіркою.

А вже згодом, після ролі у фільмі «9 1/2 тижнів» («9 1/2 Weeks»), актора відразу записують в секс-символи 80-х.

Кіновизнання[ред.ред. код]

Після «9 1/2 тижнів» Міккі Рурк потрапив на обкладинки всіх відомих журналів. У 1987 році Аллан Паркер знімає його в містичному детективі -трилері «Янгольське серце» Роль Гаррі Янгола критики називають однією з найліпших у доробку Міккі.

У тому ж році Рурк знімається ще у двох зовсім некомерційних картинах: «Відхідна молитва» та «П'янь». А в 89-му виходить фільм «Франциск» італійки Ліліани Кавані — і світова слава Міккі Рурка досягає свого апогею.

Під час роботи над роллю Рурк застосовує систему Станіславського — уживається в образ аж до повного перевтілення. Для зйомок у фільмі «Хрещений батько Грінвіч Віллідж» він потовщав на 12 кілограм і схуд на 10 для «9 з половиною тижнів»; зробив татуювання бійців ІРА для «Відхідної молитви»; місяць працював у поліції для «Року дракона»; в «Своєму хлопцеві» сам і по-справжньому провів всі боксерські раунди; вибив собі два зуби для «П'яні»; сім дублів качався голим по снігу в «Франциску». У одному з інтерв'ю актор скаже:

« Станіславський був дядько з головою. Я прочитав усі його книги [1].  »

У 89-му, на пробах до еротичної мелодрами «Дика орхідея», Рурк зустрічає дійсну, єдину любов — манекенницю Керрі Отіс. Різниця у віці — майже двадцять років — не перешкодила жагучому, бурхливому роману. В 1992 році вони одружуються. Спокійним їх родинне життя не було: Рурк бив дружину, а та зізналася, що приймала героїн. Під час романтичних канікул в Римі у Кері стався викидень, і лікарі заявили, що місіс Рурк через отримані травми не зможе мати дітей[4].

В черговий раз вибачаючись за побиття, Рурк присягнувся, що, якщо Кері піде, він відрубає собі палець. Згодом Міккі доставили в одну з лікарень Лос-Анджелеса — разом з мокрим скривавленим рушником, в який була загорнута відрізана фаланга його мізинця[4].

Одного дня сусіди, що стали свідками чергової бійки, викликали поліцію: у Кері було виявлено декілька переломів, які нещодавно зрослися, а також незліченні свіжі синяки. Місіс Рурк подала на чоловіка до суду. Йому заборонили наближатися до дружини ближче, ніж на сто метрів[4].

Керрі Отіс і Міккі Рурк розлучилися у 1998-му, але Рурк, як і раніше, страждає без неї:

« Чи сумую я? Ні, тут слід вжити слово посильніше. Адже це було дійсно щось особливе[5].  »

У 2008 році в інтерв'ю актор з сумом констатував, що ніколи йому не зустріти жінку, схожу на Керрі, та і на возз'єднання з нею він більш не сподівається — з тих пір, як чотири роки тому помер його брат Джо:

« Я майже десять років чекав, що вона повернеться — до того дня, коли помер Джо. А після його смерті вже не чекаю. Компроміс мені не потрібний. Керрі була громом і блискавкою. Якщо я не можу володіти громом і блискавкою, то мені нічого не потрібно. Ну, може, побачення на одну ніч — не більше. На компроміс я не піду — не можу просто[5].  »

Роки забуття[ред.ред. код]

У 90-х популярність Міккі Рурка падає. Кілька разів зривається його участь у фільмах Антоніоні, Мартіна Скорсезе, Люка Бессона. Голівуд вже не пропонує йому гідних ролей. Міккі впадає в глибоку депресію, починає сильно пити й навіть вживати наркотики. Влаштовує бійки в ресторанах, скандали на знімальних майданчиках, сідає за кермо напідпитку… Рурк зумів влаштувати скандал навіть в Британському парламенті, коли з'ясувалося, що він перераховував гроші на користь Ірландської республіканської армії.

Обличчя в Рурка вже не те, що було в молодості — доводиться вдаватися до пластичної хірургії. Грошей у нього немає — заради мізерного заробітку йому доводиться погоджуватися на будь-які ролі. Всесвітньо відомий актор, що свого часу отримував 10 мільйонів доларів за роль, мешкає спочатку в готелі, потім — знімає квартиру, і врешті переїздить у вантажівку, обладнану під житло, — будинок в Беверлі-Хіллз відібрали за несплату боргів. Разом з Міккі живуть лише його улюблені собаки чау-чау.

Зрештою Рурк повертається в бокс, почавши виступи вже на професійному рингу, під тренерською опікою знаменитого нині Фредді Роача. На ринзі Рурк лютував, демонструючи злість і розпач[3]. Відомий боксер Роберт Конрад на прізвисько Татусь Боїнґтон одного разу покинув зал зі словами:

« Він не бореться, він вбиває. Це не спорт, а відчай[3].  »

Продовжуючи зніматись, Рурк провів 8 боїв у напівважкій вазі і виграв 6, з них 4 — нокаутом[6]. Йому запропонували виступити за звання чемпіона світу — провести ще три бої, але, порадившись з близькими, Рурк відмовляється, остаточно вирішуючи присвятити себе акторству. На той час він вже мав перебитий палець на нозі, чотири зламані суглоби на руці, два зламані ребра, прокушений язик, перебитий ніс та перелом вилиці[3]:

« Я займався боксом, тому що втратив пошану до професії актора, а значить і до самого собе. Тепер я заспокоївся і готовий приймати свою професію за те, чим вона є. Я був дуже наївний і тепер починаю це розуміти [1]...  »

До серйозних робіт Рурка цього періоду критики відносять головні ролі у філософсько-еротичному трилері «Вихід в червоне» і кримінальній драмі «Куля» (обидві стрічки вийшли в 1996 році). Потім була низка епізодичних ролей (остання головна роль 90-х — в 1999 році в посередньому фільмі «Закон помсти» (англ. «Out in fifty»).

Повернення[ред.ред. код]

На початку 21 століття про Міккі Рурка згадали. Роберт Родрігес вирішив, що шрами (навіть від пластики) все-таки прикрашають чоловіка, і в 2004 році запросив Рурка в фільм «Місто гріхів» — на роль другого плану. Міккі зіграв кримінального мутанта з гарячим серцем і обліпленим пластирами лицем. Фільм критикам сподобався. Рурка запросили в продовження. Сиквел «Місто гріхів 2» на екрани вийшов 2014 році.

У 2006 році на екрани вийшов фільм «Доміно», теж схвально сприйнятий критиками. Але Міккі Рурк в ньому знову на другому плані.

Лише через два роки актору нарешті дають головну роль. У січні 2009 року вперше в своїй кар'єрі Міккі Рурк був удостоєний «Золотого глобуса» за найкращу роль в драмі «Реслер». За неї ж через два місяці був номінований на «Оскар», але статуетку так і не отримав. Сам актор назвав цей фільм найкращим у своїй кінокар'єрі:

« Можу чесно сказати, що фільм «Реслер» — це найкращий мій фільм і найважчий, тож я був просто щасливий, коли ми його нарешті закінчили. Адже я вже не хлопчик, хоча від таких зйомок і двадцятилітній би миттєво втомився [7].  »
Міккі Рурк і Кім Бесінгер на презентації фільму «Інформатори»
квітень 2009

З приводу свого повернення у кіно Міккі Рурк на одній з прес-конференцій сказав:

« Якби я знав 15 років тому, що повернення у велике кіно в мене займе 15 років через те, як я ставився до життя, я б ставився до нього зовсім по-іншому [7].  »

У квітні 2009 року в Голівуді презентували фільм «Інформатори», де Міккі знову зіграв з Кім Бесінгер. Востаннє вони зустрічалися на знімальному майданчику «9 1/2 тижнів» 23 роки тому і довго займали вершину еротичних хіт-парадів.

Політика[ред.ред. код]

11 серпня 2014 українські ЗМІ повідомили, що актор під час свого візиту у Москву придбав собі футболку із зображенням російського президента і демонстративно одягнув її у всіх на очах, заявивши, що збирається носити її скрізь і ніхто йому не накаже, що саме носити, та наголосив, що йому подобається російський президент Путін[8][9]

Фільмографія[ред.ред. код]

Актор[ред.ред. код]

Рік Українська назва Назва мовою оригіналу Роль
2011 Рембо V Rambo V
2010 Місто гріхів 2 Sin City 2 Мавр
Одинадцять хвилин Eleven Minutes
Тринадцять 13 Джеферсон
Broken Horses Broken Horses
St. Vincent St. Vincent Вінсент
Ігри пристрасті Passion Plays
Залізна людина 2 Iron Man 2 Ivan або Whiplash
Нестримні The Expendables Тул
2009 Інформатори The Informers
2008 Кілер Killshot Armand 'The Blackbird' Degas
Реслер(фільм) The Wrestler Ренді «Баран (Таран)» Робінсон
2006 Громобій Stormbreaker Darrius Sayle
2005 Місто гріхів Sin City Мавр
Доміно Domino Ed Moseby
2004 Гнів Man on Fire Джордан
2003 Одного разу в Мексиці: Відчайдушний 2 Once Upon a Time in Mexico Біллі
Шоу століття Masked and Anonymous Едмонд
2002 Вищий пілотаж Spun The Cook
2001 Жуки They Crawl Tiny Frakes
Вбивство у чужому місті Picture Claire Едді
Стеження (рос. Слежка) The Follow Husband
Обіцянка The Pledge Jim Olstad
2000 Прибрати Картера Get Carter Cyrus Paice
Звірофабрика Animal Factory Jan the Actress
1999 Викраденння чемпіона Shergar Gavin O'Rourke
Cousin Joey Cousin Joey
Очима вбивці Shades Paul S. Sullivan
Закон помсти Out in Fifty Jack Bracken
1998 Кривавий четвер Thursday Kasarov
Під вогнем Point Blank Руді Рей
Буффало 66 Buffalo '66 The Bookie
1997 Благодійник The Rainmaker Bruiser Stone
Любов в Парижі Love in Paris Джон Грей
Колонія Double Team Stavros
1996 Куля Bullet Butch 'Bullet' Stein
Вихід в червоне Exit in Red Ed Altman
1995 Час падіння Fall Time Florence
1994 Останній ковбой F.T.W. Frank T. Wells
1992 Білі піски White Sands Gorman Lennox
1991 Харлей Девідсон і ковбой Мальборо Harley Davidson and the Marlboro Man Гарлей Девідсон
1990 Години відчаю Desperate Hours Michael Bosworth
1989 Дика орхідея Wild Orchid James Wheeler
Красунчик Джонні Johnny Handsome Джон Седлі «Красунчик Джонні», Джонні Мітчелл
Франциск Francesco Франциск
1988 Свій хлопець Homeboy Johnny Walker
1987 П'янь Barfly Henry Chinaski
Відхідна молитва A Prayer for the Dying Martin Fallon
Янгольське серце Angel Heart Гаррі Ейнджел («Янгол»)
1986 9 1/2 тижнів 9 1/2 Weeks Джон
1985 Рік дракона Year of the Dragon Стенлі Вайт
1984 Хрещений батько Грінвіч Віллідж The Pope of Greenwich Village Charlie Moran
1983 Евріка Eureka Aurelio D'Amato
Бійцівська рибка Rumble Fish The Motorcycle Boy
1982 Забігайлівка Diner Robert 'Boogie' Sheftell
1981 Жар тіла Body Heat Teddy Lewis
1980 Ворота раю Heaven's Gate Nick Ray
Відхід в чорне Fade to Black Річі
1979 1941 1941 Pvt. Reese

Сценарист[ред.ред. код]

Рік Українська назва Назва мовою оригіналу
1996 Куля Bullet
1994 Останній ковбой F.T.W.
1988 Свій хлопець Homeboy

Нагороди[ред.ред. код]

Статистика в професійному боксі[ред.ред. код]

Результат Противник Спосіб Раунд Час Дата Місце
zНічия США Шон Гіббонс Рішення суддів (переважне) 4 (з 4) 3:00 01994-09-08 8 вересня 1994 США Дейві, Флорида, США
Перемога США Томас МакКой Технічний нокаут 3 (з 4) 01993-11-20 20 листопада 1993 Німеччина Гамбург, Німеччина
Перемога США Бубба Стоттс Технічний нокаут 3 (з 4) 01993-07-24 24 липня 1993 США Джоплін, Міссурі, США
Перемога США Том Бентлі Нокаут 1 (з 4) 01993-03-30 30 березня 1993 США Канзас-Сіті, Міссурі, США
Перемога Канада Террі Джесмер Рішення суддів (одностайне) 4 (з 4) 3:00 01992-12-12 12 грудня 1992 Іспанія Ов'єдо, Астурія, Іспанія
Перемога США Даррел Міллер Нокаут 1 (з 4) 2:14 01992-06-23 23 червня 1992 Японія Токіо, Японія
zНічия США Франціско Гарріс Рішення суддів (переважне) 4 (з 4) 3:00 01992-04-25 25 квітня 1992 США Маямі-Біч , Флорида, США
Перемога США Стів Пауелл Рішення суддів (одностайне) 4 (з 4) 3:00 01991-05-23 23 травня 1991 США Форт-Лодердейл, Флорида, США

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Біографія Міккі Рурка на російському фан-сайті актора
  2. Про Міккі Рурка на сайті kinopoisk.ru
  3. а б в г д Про Міккі Рурка на сайті kinofilms.com.ua
  4. а б в Бійцівський клуб Міккі Рурка// Аргументи і Факти. Суперзірки. — № 13. — 8 липня. — 2003.[1]
  5. а б «Міккі Рурк як і раніше любить Керрі Отіс» на сайті show.oboz.ua
  6. Статистика Міккі Рурка в боксі на сайті boxrec.com
  7. а б «Міккі Рурк знову в справі» на сайті kinofilms.com.ua
  8. Міккі Рурк підтримав Путіна
  9. Mickey Rourke queues to buy Vladimir Putin T-shirt and wears it like a proud girlfriend

Посилання[ред.ред. код]

  • Про Міккі Рурка на сайті kino.ukr.net (рос.)
  • Про Міккі Рурка на сайті kinofilms.com.ua (укр.)
  • Про Міккі Рурка на сайті kinopoisk.ru (рос.)
  • Фан-сайт Міккі Рурка в Росії rourky.narod.ru (рос.)
  • Статистика Міккі Рурка в боксі на сайті boxrec.com (англ.)

Література[ред.ред. код]

  • Бойцовский клуб Микки Рурка // Аргументы и Факты. Суперзвезды. — № 13. — 8 июля. — 2003[2].
  • Дайте Микки шанс // GQ. — № 1. — январь. — 2008[3].