Мікроклін
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мікроклін (рос. микроклин, англ. microcline, Amazon stone, нім. Mikroklin m — породоутворювальний мінерал класу силікатів групи польових шпатів, алюмосилікат калію каркасної будови.
Формула: K[AlSi3O8].
Містить (%): К2О — 16,93; Al2O3 — 18,35; SiO2 — 64,72.
Ізоморфні домішки Na, Rb, Fe, Ba, Pb і ін.
Пінакоїдальний вид.
Утворює таблитчасті кристали, зернисті і крупнокристалічні агрегати.
Двійники по карлсбадському, бавенському, манебахському, альбітовому та перикліновому законах.
Густина 2,57.
Твердість 6,0-6,5.
Спайність досконала в двох напрямах.
Колір білий, рожевий, сірий.
Блиск скляний, на площинах спайності перламутровий.
Крихкий.
Часто містить закономірно орієнтовані вростки альбіту, що виникли при розпаді високотемпературних твердих розчинів лужного (калінатрового) польового шпату.
Походження мікрокліну — магматичне, метаморфічне, метасоматичне, гідротермальне.
Важливий породоутворювальний мінерал багатьох магматичних та метаморфічних порід, пегматитів.
Знахідки: Мюден (ФРН), р. Верцаска (Тессін, Швейцарія), Стригом (Польща), Хундхольмен та Івеланд (Норвегія), шт. Арканзас, Колорадо (США), Кентау (Казахстан), Урал, Карелія (РФ), Мадагаскар, Японія і ін.
На території України є на Волині та в Приазов'ї.
Використовують у фарфоро-фаянсовій промисловості.
Від мікро… і грецьк. «кліно» — нахиляю: кут між площиною спайності відхиляється від прямого кута на 20°. (J.F.A.Breithaupt, 1830).
Розрізняють:
- мікроклін-альбіт (анортоклаз);
- мікроклін бериліїстий (те саме, що шпат польовий бериліїстий);
- мікроклін зелений (те саме, що амазоніт);
- мікроклін максимальний (мікроклін з найбільшим ступенем косокутності кристалічної ґратки);
- мікроклін натріїстий (анортоклаз);
- мікроклін-олігоклаз (зайва назва анортоклазу);
- мікроклін-пертит (взаємне проростання мікрокліну альбітом, яке утворюється внаслідок розпаду твердого розчину);
- мікроклін рубідіїстий (різновид мікрокліну, який містить до 3 % Rb2O3).
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3

