Мікрофібра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зверху — волокно мікрофібри, знизу — волокно бавовни.

Мікрофібра (англ. microfiber або microfibre) або мікроволокно — тканина, вироблена з волокон поліефіру[1], також може складатися з волокон поліаміду й інших полімерів[2]. Свою назву тканина отримала через товщину волокон, яка дорівнює кільком мікрометрам. Мікроволокно використовується у виробництві тканих, нетканих і трикотажних тканин. Також мікрофібра може бути використана у виробництві одягу, оббивці, в промислових фільтрах, у прибиральній продукції.

Матеріал[ред.ред. код]

Мікроволокно виготовляється з волокна розміром менше 1 деньє, волокна об'єднуються для формування пряжі. Сучасна нитка мікроволокна при довжині в 100 000 метрів важить всього 6 грамів[1].

Історія[ред.ред. код]

Виробництво надтонкого волокна (менше 0,7 деньє) почалося в кінці 1950 року з використанням технології кручення нитки з розплавленої маси. Мікроволокно було розроблено в Японії у 1976 році.

Виробництво[ред.ред. код]

У виробництві мікроволокна використовують поліамід та поліефіри. Поліамідна нитка заздалегідь готується — їй надають зіркоподібну форму. Потім підготовлену поліамідну нитку опускають в розплавлений поліефір, пропускають через найтонші отвори і потім охолоджують. Після охолодження нитки поліефіру відокремлюються від поліамідної основи і відправляється на виробництво тканини.

Технологія[ред.ред. код]

Виробництво мікроволокна — високоточний процес, оскільки необхідно отримати полімерну нитку з діаметром в одну десяту або навіть в соті частки міліметра. Для виробництва мікроволокна використовуються екструдери (від лат. Extrudo — видавлювати). Екструдер — це машина для розм'якшення (пластикації) матеріалів та надавання їм форми шляхом продавлювання через профілюючий інструмент (так звану екструзійну голівку), перетин якого відповідає конфігурації виробу. Процес переробки матеріалів в екструдері називається екструзією.

Оскільки останнім часом мікроволокно видавлюють у формі подвійної нитки (внутрішня поліамідна «зірочка» і зовнішній поліестеровий контур), технологія його виробництва ще більше ускладнилася. На виході з екструдера охолодження подвійної нитки водою призводить до відділення поліамідної і поліестерової складових нитки, в результаті чого кожна мікронитка має дуже високу площу мікрозазору, що і призводить до високої всмоктуючої здатності тканини.

Кінцева якість мікроволокна залежить від геометричних параметрів ниток, конуса стиснення в екструдері, температурного режиму тощо.

Властивості мікроволокна[ред.ред. код]

Мікроволокно має високу стійкість, багату палітру яскравих відтінків, повністю піддається пранню. Тканини з мікроволокна мають підвищену поглинаючу здатність завдяки дуже малому діаметру перетину нитки (тканина виходить більш «губчастою»).

Підходить для виробництва м'яких меблів.

  • Не залишає після себе волокон
  • Не линяє
  • Не скачується
  • Рідини не проникають всередину волокна
  • Вбирає набагато більше води, ніж звичайна тканина
  • Швидко висихає після прання

Застосовується для виробництва одягу. Завдяки насиченості повітрям тканина з мікроволокна має здатність добре зберігати тепло, при цьому одяг може бути легшим і тоншим у порівнянні зі зробленим з інших тканин.

Недоліки[ред.ред. код]

  • Оскільки в основі мікроволокна лежить поліестерова нитка, його не рекомендується сушити на батареях, прасувати або піддавати тепловій обробці.
  • Після накопичення достатньої кількості жиру в полотні з мікрофібри воно повністю втрачає здатність вбирати воду.

Використання[ред.ред. код]

Найчастіше мікроволокно застосовується в товарах для прибирання. Завдяки здатності мікрофібри видаляти жир і пил без хімічних засобів з неї були створені серветки, що дозволяють мити посуд і протирати поверхні, зберігаючи чистоту будинку. А завдяки здатності ефективно вбирати воду з мікроволокна роблять килимки у ванну і передпокій.

Примітки[ред.ред. код]


Текстиль Це незавершена стаття про текстиль.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.