Мікрофільтрація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мікрофільтрація — процес фільтрації, який очищує рідину або газ проходженням через мікропористу напівпроникну мембрану. Типовий розмір пори такої мембрани становить від 0,1 до 10 µм. Мікрофільтрація не відрізняється істотно від зворотнього осмосу або ультрафільтрації, різниця тільки в розмірах молекул, які вона пропускає.

Технологія мікрофільтрації біла розроблена професором Зігмонді (Університет Геттінгену, Німеччина) в 1935 році, перші комерційні мембранні фільтри почали вироблятися компанією Sartorius GMBH декількома роками пізніше. Мембранні фільтри знайшли широке застосування у сфері мікробіології і зокрема в оцінці безпечності питної води. Подальший розвиток мікрофільтрів в середині 1970-х років, з ціллю задовільнити вимого FDA та інших регулюючих органів та створити мембрани для медичного використання, привів до появи нових мембран, які не залишають волокон у фільтрованій рідині. Мікропористі мембрани зараз також використовуються мікро-електронною промисловістю як складнова частина виробництва підкладок. Також вони широко використовуються в біотехнології і харчовій промисловості для стерилізації продукту.

Мікрофільтрація зараз все ширше використовується для очищення питної води, вона ефективно видаляє основні патогени і забруднювачі, такі як протозойні організми Giardia lamblia та Cryptosporidium і більшість бактерій. Для виконання цієї задачи, розмір нацменших пор повинен бути не більше 0,2 мікрона. Для виробництва мінеральної і пляшкової питної види, звичайно використовуються плісировані картріджи з поліетерсульфонату (PES). Ці мембрани асиметричні, з більшими порами на зовнішній стороні та меншими на внутрішній стороні мембрани.

Для очищення водопроводної води мікрофільтрація почала використовуватися з 1987 року, спочатку для води, яку відносно легко очицувати, тобто до холодної, чистою на механічні забруднювачі види, сприйнятливої до мікробного забруднення. Мембрани низького тиску почали використовуватися у таких системах на заміну хімічним методам очищення. Через те, що популярність таких мемьран низького тиску швидко зросла, почалося їх використання і для важчої в очищенні води, яка містить більше твердих частинок і більг викокі рівні оргенічних речовин. У деяких випадках така вода все ж вимагає попередньої хімічної обробки, зокрема хлорирування. Ці зміни змусили виробників мікрофільтраційних мембран створювати хімічно та механічно стійкіші мембрани, які й виробляються зараз.