Мікрохвильове випромінювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Башта мікрохвильової телекомунікацій на Райт-Гілл в Веллінгтон, Нова Зеландія.

Мікрохвильове випромінювання, надвисокочастотне випромінювання (НВЧ-випромінювання) - електромагнітне випромінювання, що включає в себе сантиметровий і міліметровий діапазон радіохвиль (від 30 см - частота 1 ГГц до 1 мм - 300 ГГц). Однак межі між інфрачервоним, терагерцевим, мікрохвильовим випромінюванням і ультрависокочастотних радіохвилями приблизні і можуть визначатися по-різному.

Загальна назва мікрохвильове випромінювання включає в себе радіохвилі дециметрового, сантиметрового та міліметрового діапазонів. Границі визначення не зовсім чіткі.

Мікрохвильове випромінювання великої інтенсивності використовується для безконтактного нагрівання тіл (як в побутових, так і в промислових мікрохвильових печах для термообробки металів), основним елементом в яких служить магнетрон, а також для радіолокації.

Мікрохвильове випромінювання малої інтенсивності використовується в засобах зв'язку, переважно портативних - раціях <- є рації в гігагерцовий діапазоні? Може і є, але сенсу від них немає, оскільки гігагерцевий діапазон практично є зоною прямої видимості -> стільникових телефонах (крім перших поколінь), пристроях Bluetooth, WiFi і WiMAX.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]