Мікроінтерваліка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мікроінтерва́ліка [1] — (від грец. μιχρος — маленький і лат. intervallum), також мікрохрома́тика,[2] [3] мікрото́новость,[4] [5] мікрото́ніка [6] [7] (від грец. μικροτονική, що не має прямого видношення до тоніки та означае лише вживання мікротонів, як діатоніка означає лише вживання тонів) і т.і.[8] — звуковисотна система де є інтервали менші за півтон — мікротони. Висоти, що не співпадають із стандартно темперованими, є мікротонові, бо відрізняються від темперованих на мікротони.

До мікротонів відносяться, наприклад, 1/4 тону, 1/6 тону, коми: Піфагорова (бл.1/9 тону), Дідімова (1/10 тону), хрома (1/12тону) а також складні інтервали (напр. 3/4 тону і т.п.).

Присутність у переважної більшості музичних культур[ред.ред. код]

Мікротоніка була властива музиці стародавньої Греції (т.зв. ен(г)армоніка (грец. εναρμονιον), поширена в музиці Індії (октава ділиться на 22 ступені — «шруті»), арабського макаму, азербайджанського мугаму, таджицького макому (шашмакому), індонезійського гамелану та більшості інших музичних культур. Нетемперовані семиступеневі лади властиві і українському (особливо західно-українському) фольклору. Так, наприклад, характеристика гуцулського ладу, як мінорного з підвищеною IV та VI ступенями є вельми приблизним наближенням народної практики до норм європейської професійної традиції.[9]

Дванадцятитонова нотація А.Хаби
Чвертьтонова нотація в нотному редакторі Sibelius

У європейській академічній музиці[ред.ред. код]

Експерименти з використання мікротоніки здійснювали музикознавці епохи Відродження - Маркетто Падуанський, Джон Хотбі [10], та Нікола Вичентино). Гійом Котле використовував 19-тоновий поділ октави («Chromatic Chanson», «Seigneur Dieu ta pitié», 1558).

Як професійна техніка композиції в Європі і США, мікротоніка з'явилась у XX столітті. В. Б. Брайнін запропонував 29-тоновий рівномірно темперований стрій, при якому кварта поділяється на 12 щаблів, що відтворює ізоморфну ладову будову пента-і гептатонічних звукорядів, обґрунтовуючи такий підхід природною еволюцією музичної мови. Теорія Брайніна, як і інші (більш ранні) європейські мікротонові теорії (наприклад, І. Вишнеградський, А. Оголевца, А. Хаби, А. Д. Фоккера тощо) не отримали широкого визнання в музичній науці [11] і не були прийняті найбільшими композиторами XX століття. Музика Вічентіно, Вишнеградського, Хаби, Х. Бадінгса, Г. Парча і т.п. зберігає статус екзотичного явища в історії так званої серйозної західної музики.

Ширше і систематичне застосування мікротоніка отримала в другій половині 20 ст., що було пов'язано з розвитком сонористики (творчість В.Лютославського, К.Пендерецького цього періоду). В творчості радянських композиторів (А. Шнітке, С. Губайдуліна, Е. Денісов) 60-х — 90-х років, мікротоніка використовується переважно як ладо-інтонаційний засіб; в т.зв. «спектральній музиці» (французькі композитори — Ж. Грізе та ін.) — основа «спектральної» (тобто побудованої на особливостях спектру звуку) гармонії і т.п. Мікротоновим за своєю сутністю був синтезатор АНС, сконструйований радянським інженером Є.Мурзіним в кінці 1960-х років. Приклади використання мікротоніки можна знайти і в партитурах українських композиторів (В. Рунчак та ін.)

Проте використання мікротоніки пов'язане з цілою низкою проблем виконавського характеру (напр. на фортепіано та інших клавішних інструментах виконання мікротоніки вимагає спеціального настроювання інструменту).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Юцевич 2003, Мікроінтерваліка
  2. Холопов 1973-82: «рос. Микрохроматика»[1]
  3. Брайнин 1997
  4. Найдюк 2011: «елементи "мікротоновості" є в народній музиці»[2]
  5. Когут 2005, с.21:«рос. с микротоновостью»[3]
  6. Холопов 1973-82: «рос. микротоника»[4]
  7. Когут 2005, с.21: «рос. неприемлемым следует считать и определение понятия “микротоника”»[5]
  8. Когут 2005, сс.20-1: «рос. Неприемлемым, на наш взгляд, следует считать применение всё чаще появляющихся терминов “микротональность”, “микротоналика” и т. п. для определения микротоновой музыки, < … > лад или иная структура могут быть < … > не связанным с микротоновостью вообще, а производное новое понятие “микровысотное положение лада” нуждается в дополнительных трактовках и объяснениях, < … > неприемлемым следует считать и определение понятия “микротоника” < … > Желательно, чтобы авторы подобных терминов в случае их применения давали бы их четкие определения [6]»
  9. Найдюк 2011: «елементи "мікротоновості" є в народній музиці»[7]
  10. В трактаті «Tractatus quarundam regularum artis musice» (не пізніше 1487); не виданий.
  11. Авторитетні західні та вітчизняні дослідження по гармонії (Шенберг, Шенкер, Хіндеміт, де ла Мотт, Тюлін, Бершадська і багато ін.) або не зачіпають мікротонових явищ в європейській музиці взагалі, або трактують їх як теоретичні та композиторські експерименти (Холопов).

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Barbieri, P. Enharmonic instruments and music 1470-1900. Latina: Il Levante Libreria Editrice, 2008.
  • Холопов, Ю.Н.. Микрохроматика // Музична енциклопедія, М., 1973—82
  • Холопов, Ю.Н. Гармония. Теоретический курс. М., 1988
  • Холопов, Ю.Н.; Кириллина, Л.В.; Кюрегян, Т.С.; Лыжов, Г.И.; Поспелова, Р.Л.; Ценова В.С. Музыкально-теоретические системы. Учебник для историко-теоретических и композиторских факультетов музыкальных вузов. М., 2006.

Додаткові матеріали[ред.ред. код]

  • Brainin, Valeri. Employment of Multicultural and Interdisciplinary Ideas in Ear Training ("Microchromatic" Pitch. "Coloured" Pitch). // Proceedings: International Society for Music Education 28th World Conference, Bologna, 2008, p. 53-58, ISBN 978-0-9804560-2-8
  • Haba, A. Neue Harmonielehre des diatonischen, chromatischen, viertel-, drittel-, sechstel- und zwölftel- Tonsystems. Leipzig, 1927.- 234 p.
  • McroFest (2001). «Biographies of Conference Participants» (англійська). Conference and Festival of Music in Alternate Tunings. Процитовано 2013-11-04. «Геннадій Олександрович Когут народився у 1944 році і закінчив у 1963 році музичне училище в м. Кіровоград, Україна. У 1969 році закінчив консерваторію імені Чайковського у Києві, де він спеціалізувався в галузі музикознавства і теоретичних досліджень. Починаючи з 1966 року він також навчачся у А. С. Оголєвца в Москві і почав експерименти з музичним слухом і електронними музичними інструментами. Він побудовав інструменти для створення 17, 29, 41 і 53- тонової рівномірної темперації. Він складав музичні п'єси у 29- та 41-тонових темперацій, але з тих пір відкликав їх. Він викладав у Київської консерваторії, Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії в Академії наук Української РСР, музичному училищі імені Глієра у Києві, Державному інституті театру і мистецтва Карпенко - Карого. Його публікації включають в себе: 41-тонові темперації і використанню їх можливостей у сучасних фольклорних науках, Від акустичний реалій — до музики майбутнього, Мікротонові структури і деякі їхні моделі та основні можливості звуку 17-тоноаої рівномірної темперації з М. Шадріним. англ. Gennadiy Aleksandrovich Kogut was born in 1944 and graduated in 1963 from music college in Kirovograd, Ukraine. In 1969 he graduated from the Chaikovsky Conservatory in Kiev, where he specialized in musicology and theoretical studies. Beginning in 1966 he also studied with A. S. Ogolevetz in Moscow and began experiments in musical hearing and electronic musical tools. He built tools to generate 17, 29, 41, and 53-tone equal temperaments. He composed musical plays in 29- and 41-tone temperaments, but has since withdrawn them. He has taught at the Kiev Conservatory, the Institute of Art, Folklore, and Ethnography in the Ukraine SSR Academy of Sciences, Glier Musical College in Kiev, and the Karpenko-Karyi State Institute of Theater and Art. His publications include 41-tone temperaments and use of their possibilities in modern folk sciences. From acoustic realities -- to music of the future, Microtonality of structure and some of their models, and The basic sound possibilities of 17-tones equal temperaments with M. Shadrin.» 
  • НСКУ (2011-04). «План - календар Фестивалю "Музичні прем'єри сезону - 2011"». Національна Спілка композиторів України. Процитовано 2013-11-03. «Середа, 6 квітня. 16.00 Композитор Ніколя Візаллі - художник Розанна Прессато (Італія): мікротональна музика та аудіовізуальний перформанс» 
  • Ясеновська, Тетяна (2012-12-27). «"Сеностріс" від Нікола Візаллі». Погляд. 11 (146) (Ужгород: Національний університет). с. 6. Процитовано 2013-11-03. «В Ужгородському замку відбулася незвична подія — концерт мікротонової музики»