Мілан (футбольний клуб)

**Футбольний клуб «Мілан»**
Повна назва	Associazione Calcio Milan;
Прізвисько	росонері (червоно-чорні); дияволи
Рік заснування	1899
Місто	Мілан, Італія
Стадіон	«Сан-Сіро», Мілан; (Стадіон ім. Джузеппе Меацци)
Вміщує	85 955
Президент	Сільвіо Берлусконі
Головний тренер	Карло Анчелотті
Ліга	Серія A
2006/07	4-е

	Домашня

	Виїзна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Футбольний клуб «Мілан» (іт. L’Associazione Calcio Milan), краще відомий як просто «Мілан» — італійський футбольний клуб з міста Мілан на півночі Італії. Виступає у вищій італійській лізі («Серія A») разом із іншим міланським клубом «Інтером», своїм довічним принциповим суперником в чемпіонаті Італії. Футболісти «Мілану» грають у смугастій червоно-чорній формі, від якої походить їхнє італійське прізвисько «росонері» (іт. rossoneri від rosso — «червоний» і nero — «чорний»).

Клуб був заснований у 1899 році британцем Альфредом Едвардсом, який у той час займав посаду британського віце-консула в Мілані. У пам'ять про свого засновника клуб зберігає англійське написання назви міста: англ. Milan замість іт. Milano, хоча за часів Муссоліні назва клубу на деякий час змінювалася за вимогою фашистського керівництва країни. Втім, слід зауважити, що в написанні і вимові назви міста місцевим діалектом італійської мови кінцеве «o» також відсутнє.

«Мілан» — один із найбільш відомих у світі італійських клубів і один з найбільш титулованих за всю історію світового футболу. За кількістю здобутих міжнародних титулів (16) «Мілан» разом з аргентинським «Бока Хуніорс» посідає перше місце, випереджаючи мадридський «Реал» і аргентинський «Індепендьєнте» (по 15); «Мілан» 7 разів вигравав Лігу чемпіонів і 4 рази (більше, ніж будь-який інший клуб) — Суперкубок Європи. За кількістю виграшів Ліги чемпіонів «Мілан» далеко випереджає інші італійські клуби: «Ювентус» та «Інтер» виборювали цей трофей по два рази. Також «Мілан» двічі вигравав європейський Кубок Кубків.

Окрім того, «Мілан» — перша італійська команда за кількістю перемог у Міжконтинентальному кубку (три рази, «Ювентус» і «Інтер» — лише по два); також він двічі вигравав Латинський кубок, тричі — Королівську медаль, один раз — чемпіонат світу серед клубів, і один — Кубок Центральної Європи. Єдиний європейський трофей, який «Мілану» не пощастило виграти жодного разу — це Кубок УЄФА.

Хоча за перемогами на міжнародному рівні «Мілан» випереджає всі інші італійські клуби, за кількістю титулів на національному рівні він посідає лише друге місце, поступаючись «Ювентусу» і випереджаючи «Інтер»: за свою історію «Мілан» 17 разів був чемпіоном Італії, 5 разів вигравав Кубок Італії, і 5 — Суперкубок Італії (це національний рекорд).

Історично «Мілан» завжди вважався клубом міського робітничого класу і членів профспілок, серед яких було багато трудових мігрантів з півдня Італії, тоді як за «Інтер», другий великий клуб міста, традиційно вболівали представники більш заможного середнього класу, переважно корінні міланці. В останні десятиріччя візерунок підтримки зазнав певних змін після того, як власником «Мілана» став консервативний медіа-магнат і колишній прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі, а «Інтер» придбав нафтопромисловець Массімо Моратті, відомий своїми лівими поглядами. Однак і досі серед уболівальників «Мілану» переважають представники лівої частини політичного спектру, тоді як серед фанатів «Інтеру» більше консерваторів і прихильників правих поглядів.

За результатами дослідження, проведеного в 2002 році газетою «L’Espresso», «Мілан» — третя команда в Італії за кількістю вболівальників. За результатами дослідження італійського Національного статистичного інституту, опублікованого в квітні 2005 року, «Мілан» виявився другою командою країни, за яку вболівають близько 7,5 млн. тифозі.

У 2006 році «Мілан» був втягнутий до футбольного скандалу, під час якого п'ять команд вищої італійської ліги («Серії А») були звинувачені у влаштуванні договірних матчів і підкупі арбітрів. «Мілан» було покарано зняттям 15 очок у наступному розіграші ліги; після апеляції штраф було зменшено до 8 очок. Це був не перший в історії клубу гучний скандал: у 1980 році «Мілан» опинився в центрі «скандалу Тотонері», коли букмекерський синдикат сплачував гроші гравцям і футбольним функціонерам за сприятливі для нього результати матчів. Тоді «Мілан» зазнав суворішого покарання і був висланий до нижчої ліги.

Зміст

1 Кольори і емблема
2 Стадіон
- 2.1 Тренувальна база
3 Міланські дербі
4 Поточний склад
- 4.1 Придбані в січні 2007 року
- 4.2 Тренерський штаб
5 Відомі гравці
- 5.1 Італійці
- 5.2 Усі іноземні гравці
6 Досягнення
7 Історія
8 Посилання

[ред.] Кольори і емблема

Червоний і чорний — незмінні офіційні кольори клубу «Мілан» з моменту його заснування. Червоний колір символізує полум'яний запал його гравців, а чорний — страх суперників перед рішучістю міланців. Клубна емблема зображує смуги офіційних кольорів поруч із прапором міланського муніципалітету, з абревіатурою ACM у горішній частині і роком заснування клубу (1899) внизу.

Форма воротаря

Емблема клубу

Домашня форма клубу складається з футболки з вертикальними смугами офіційних кольорів, білих трусів і чорних гетрів. Гостьова форма повністю біла. Біла форма вважається вболівальниками і самим клубом «щасливою» для фіналів Ліги чемпіонів, позаяк «Мілан» із восьми фіналів Ліги, які він грав у повністю білій формі, виграв шість (програвши тільки «Аяксу» в 1995 і «Ліверпулю» в 2005), тоді як обидва фінали, що гралися у домашній формі, він програв. Третій комплект форми змінюється щороку (в поточному сезоні — повністю чорний з червоними плечами), однак використовується рідко.

Форма воротаря звичайно складається з зеленої чи жовтої футболки, чорних трусів і чорних гетрів.

На футболках гравців зображується логотип титульного спонсора команди; починаючи з сезону 2006/07 це австрійська он-лайнова букмекерська компанія «Бвін», яка підписала з клубом 4-річний контракт. До цього на клубних футболках «Мілану» протягом 12 сезонів рекламувався німецький автомобільний концерн «Опель» (у сезонах 2003/04 і 2005/06 рекламувалися окремі марки машин «Опелю», відповідно «Меріва» і «Зафіра»).

Офіційним виробником футбольної форми, (технічним спонсором) для клубу зараз є німецька фірма «Адідас», контракт із якою закінчується наприкінці сезону 2007/08; до «Адідасу» офіційним виробником форми була італійська фірма «Лотто».

[ред.] Стадіон

Зовнішній вигляд стадіону «Сан-Сіро»

Основна стаття: Сан-Сіро (стадіон)

Базовим стадіоном клубу є стадіон «Сан-Сіро» з місткістю 85 955 глядачів. Із 1981 року його офіційна назва — «Стадіон імені Джузеппе Меацци», на честь колишнього гравця, який виступав за «Мілан» та «Інтер»; назва «Сан-Сіро» походить від району міста, в якому він розташований. Стадіон належить муніципалітету, і «Мілан» використовує його як домашній стадіоном разом із «Інтером» — іншим знаменитим міланським клубом і запеклим суперником у чемпіонаті Італії.

«Сан-Сіро» відомий своєю атмосферою, що створюється завдяки близькості трибун до ігрового поля. Іншою відомою рисою цього стадіону є регулярне застосування вболівальниками петард і сигнальних вогнів, що іноді створює проблеми як для адміністрації стадіону, так і для самого клубу.

Стадіон побудовано в 1925 році; 19 вересня 1926 на ньому відбувся перший матч, у якому «Мілан» програв «Інтеру» з рахунком 3:6.

19 грудня 2006 року віце-президент і виконавчий директор клубу Адріано Ґалліані повідомив про те, що клуб усерйоз розглядає варіанти переїзду із «Сан-Сіро». Він розповів, що новий стадіон клубу буде спроектований за зразком «Велтінс-арени» з виконанням усіх стандартів, прийнятих для футбольних стадіонів США, Німеччини й Іспанії. Скоріше за все, це буде спеціалізований виключно футбольний стадіон без бігової доріжки. Передбачається, що новий стадіон буде названий на честь спонсора. Поки що не ясно, чи намагається клуб усерйоз працювати над здійсненням цих планів, або це лише піар-акція, спрямована на те, щоб змусити власника стадіону — муніципалітет Мілана — продати його клубу за номінальну ціну, щоб потім влаштувати на ньому докорінну реконструкцію. Чутки про аналогічні наміри «Інтера» побудувати власний стадіон також можуть вплинути на це рішення.

[ред.] Тренувальна база

Тренувальна база клубу, «Міланелло», розташована в околицях Мілана в містечку Варезе (близько 50 км від Мілана). База була побудована в 1961—1963 роках.

Після покупки клубу в 1986 році Сільвіо Берлусконі влаштував у «Міланелло» значну реорганізацію і модернізацію з метою привести її у відповідність до стандартів професійного футболу 1980-х років. Із тих пір модернізація «Міланелло» здійсняється регулярно, і зараз вона вважається одним із найсучасніших і найбільш високотехнологічних футбольних тренувальних комплексів світу. Існують думки про те, що саме спеціальним тренувальним методикам, що їх застосовують у «Міланелло», завдячують тривалістю своєї активної кар'єри такі гравці клубу як Мальдіні, Костакурта і Кафу, які чудово виступають навіть у незвичайно великому для професійного футболіста віці.

«Міланелло» має 46 житлових кімнат, у яких можна розмістити 56 осіб. Сільвіо Берлусконі має на «Міланелло» особисту кімнату. Штат тренувальної бази складається з 14 осіб.

[ред.] Міланські дербі

Транспарант уболівальників «Мілана» з написом «„Інтер“, справжня комедія з 1908 року» і карикатурою Данте.

Двічі протягом кожного футбольного сезону в Мілані трапляється міланське дербі (Derby della Madonnina) — матч між двома міськими командами вищого дивізіону: «Міланом» та «Інтером». Міланське дербі — одне з найважливіших дербі у світовому футболі і найбільш очікувана подія італійського спортивного календаря. Час від часу міланські дербі також трапляються в рамках розіграшів Ліги чемпіонів, Кубка Італії та ігор на приз «Бірра Моретті». Всього в наочному протистоянні з «Інтером» «Мілан» вигравав 104 рази і 90 програвав; однак якщо брати до уваги лише матчі італійської «Серії А», то «Інтер» зараз випереджає «Мілан» із 60 перемогами проти 56 у «Мілана». Матч дербі звичайно створює на «Сан-Сіро» атмосферу свята; уболівальники вивішують численні транспаранти, які щороку готуються спеціально до цього матчу і часто мають жартівливий чи навіть образливий для команди-суперника зміст. Застосування петард, сигнальних ракет та кольорових димів завзятими вболівальниками особливо часте на таких матчах. Хоча переважно дербі проходять у порівняно дружній атмосфері без особливих ексцесів, іноді трапляються неприємні і небезпечні інциденти; наприклад, чвертьфінальний матч Ліги чемпіонів 2004/05 років був дочасно завершений після того, як воротар «Мілана» Нельсон Діда був поранений петардою, запущеною із сектора вболівальників «Інтера».

[ред.] Поточний склад

Станом на січень 2007 року:

№	Гравець		У клубі з	Попередній клуб	Дата народження	Вік
Воротарі
1		Нельсон Діда	2002	«Корінтіанс»	7 жовтня 1973	34
16		Желько Калач	2005	«Перуджа»	16 грудня 1972	35
26		Марко Сторарі	2007 (січень)	«Мессіна»	7 січня 1977	30
29		Валеріо Фйорі	1999	«П'яченца»	27 квітня 1969	38
Нападники
7		Рікарду Олівейра	2006	«Сан-Паулу»	6 травня 1980	27
9		Філіппо Індзагі	2001	«Ювентус»	9 серпня 1973	34
11		Альберто Джилардіно	2005	«Парма»	5 липня 1982	25
15		Марко Борріелло	2006	«Тревізо»	18 червня 1982	25
99		Роналдо	2007	«Реал» (Мадрид)	22 вересня 1976	31
Півзахисники
8		Дженнаро Гаттузо	1999	«Салернітана»	9 січня 1978	29
10		Кларенс Зеедорф	2002	«Інтер»	1 квітня 1976	31
20		Йоанн Гуркюфф	2006	«Ренн»	11 липня 1986	21
21		Андреа Пірло	2001	«Брешія»	19 травня 1979	28
22	*	Кака	2003	«Сан-Паулу»	22 квітня 1982	25
23		Массімо Амброзіні	1998	«Віченца»	29 травня 1977	30
27		Сержиньо	1999	«Сан-Паулу»	27 червня 1971	36
32		Крістіан Броккі	2006	«Фіорентина»	30 січня 1976	31
Захисники
2		Кафу	2003	«Рома»	7 червня 1970	37
3		Паоло Мальдіні (капітан)	1985	—	26 червня 1968	39
4		Кахабер Каладзе	2001 (січень)	«Динамо» (Київ)	27 лютого 1978	29
5		Алессандро Костакурта (віце-капітан)	1985	—	24 квітня 1966	41
13		Алессандро Неста	2002	«Лаціо»	19 березня 1976	31
17		Даріо Шимич	2002	«Інтер»	12 листопада 1975	32
18		Марек Янкуловський	2005	«Удінезе»	9 травня 1977	30
19		Джузеппе Фаваллі	2006	«Інтер»	8 січня 1972	35
24		Леандро Грімі	2007	«Расінг» (Авельянеда)	9 лютого 1985	22
25		Даніеле Бонера	2006	«Парма»	31 травня 1981	26
44		Массімо Оддо	2007 (січень)	«Лаціо»	14 червня 1976	31
Головний тренер
		Карло Анчелотті	2001 (листопад)	«Ювентус»	10 червня 1959	48