Мілан Обренович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мілан IV Обренович
Милан Обреновић
MilanIV.jpg
Народився 22 серпня 1854(1854-08-22)
Мерешешті
Помер 11 лютого 1901(1901-02-11) (46 років)
Відень
Титул 1868-1882(як князь)
1882-1889 (як король)
Попередник Михаїл Обренович
Наступник Олександр Обренович
Батько Мілош Обренович
Матір Марія Олена Катарджи
Рід Обреновичі
Дружина Наталія Обренович
Діти Олександр Обренович
Grb kneza Milana Obrenovica IV.png

Король Мілан Обренович (22 серпня 1854, Мерешешті, Румунія — 29 січня 1901, Відень Австро-Угорщина) — князь з 1872 по 1882 рік і перший король Сербії з 1882 по 1889 рік. Внучатий племінник першого сербського князя Мілоша Обреновича.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та молодість[ред.ред. код]

Народився у великому маєтку свого батька Мілоша, сина Йеврема Обреновича. Батько Мілана Обреновича як іноземний найманець служив у румунській армії і загинув у битві з турками в Бухаресті 20 листопада 1861. Мати Мілана Марія Олена Катарджи була дочкою румунського графа Костянтина Катарджия. Після народження Мілана його батьки розлучилися. В Мілана була сестра, Томарія. Після смерті батька Мілан дбав про свою матір. На освіту Мілана не зверталася особлива​​ увага. Піклування про Мілана взяв на себе його дядько Михаїл Обренович, князь Сербії. У шість років був відправлений в Крагуєвац, з ним поїхав його дядько. Принц отримав гарну освіту від гувернантки, яка виховувала і навчала його. Коли Мілан підріс, князь Михайло відправив його в Паризький ліцей.

Князь Мілан Обренович[ред.ред. код]

Портрет Мілана Обреновича 1881, з Музею міста Белграда.

Після вбивства князя Михайла Обреновича в Косутняках, за пропозицією міністра Мілівоя Блазнавца новим наступником називають Мілана Обреновича, якому тоді було чотирнадцять років. До повноліття Мілана була назначенна регентська рада (Блазнавець, Рістіч і Гаврилович).

В перші роки регенства була прийнята Конституція 29 червня 1869 року, яка передбачала новий порядок престолонаслідування: якщо по чоловічій лінії Обреновичів не буде спадкоємця, то престол можуть займати Обреновичі по жіночій лінії. Ця Конституція зустріла великий опір в лавах опозиції.

По досягненні повноліття, князь Мілан Обренович в 1872 році взяв керівництво країною під свій контроль. На початку свого правління він спирався в основному на військову силу і працював над її зміцненням. У зовнішній політиці орієнтувався більше на Росію. У цей час починають відбуватися доленосні події.

Коли спалахнуло повстання в «Невесінській пушці» в 1875 році, князь Мілан відмовився брати в ньому участь і засудив повстання. У цьому повстанні під псевдонімом Петро Мрконіч воював і майбутній король Сербії Петро Карагеоргієвич. Повстання закінчилося поразкою Сербії в 1877 році. У тому ж році Сербія знову вступила у війну за наполяганням Росії. Князь Мілан і армія рухалися в напрямку Ніш, Пірот і Вран'є. Після підписання Сан-Стефанського договору відбулася зміна в політиці князя Мілана. За підтримки Росії, Болгарія збільшила свою територію за рахунок Сербії, і після цього Мілан почав орієнтуватися на Австро-Угорщину.

За рішенням Берлінського конгресу 1878 року Князівство Сербія отримало незалежність. Після рішення Берлінського конгресу, де Сербія отримала Вран'є, Ніш, Пірот і Топліцу, і в свою чергу, погодилася з Австро-Угорщиною, що та може окупувати Боснію і Герцеговину, князь Мілан відправляє першу делегацію на переговори з Францом Йосифом. На чолі делегації був Йован Рістіч. Результатом переговорів стало укладення угоди про будівництво залізниці.

Залізнична Конвенція була підписана 28 березня 1880 року. Князь Мілан був глибоко ображений позицією Росії щодо Сербії. У 1881 році відбувся офіційний візит в Санкт-Петербург до російського імператора Олександра III. У Санкт-Петербурзі Мілана зустріли досить прохолодно. Росія підтвердила свою політику з часів Берлінського конгресу. Після повернення з Санкт-Петербурга, князь Мілан відвідав Відень, де відбулися переговори з Австро-Угорщиною та була підписана мирна угода про співдружність Сербії і Австро-Угорщини.

Наступним актом було проголошення Королівства Сербії 21 лютого(6 березня) 1882 року. Франц-Йосиф особисто привітав Короля Мілана Обреновича.

Король Мілан Обренович[ред.ред. код]

Відразу ж після проголошення Мілана Обреновича королем Сербії, він почав трансформацію політичного життя країни. У цей час починають формуватися політичні партії. Створені були буржуазні партії: Радикальна партія (1881), лідером якої був Нікола Пашич, Ліберальна партія з лідером Йованом Рістічем, а також особиста партія короля Мілана.

Люди були незадоволені правлінням короля Мілана. Побоюючись народного невдоволення і масового озброєння населення, король Мілан надає право на створення регулярної армії, наказує забрати зброю у людей і покласти її в склад. Радикали вели запеклу боротьбу проти режиму короля Мілана. Після придушення повстання король почав переслідувати радикалів, Нікола Пашич втік до Болгарії, де продовжував свою роботу.

Через політику Болгарії спалахнула сербсько-болгарська війна (1885). Наслідком війни стало підписання мирного договору в Бухаресті.

Відразу ж після закінчення сербсько-болгарської війни, на короля Мілана було організовано декілька замахів. Змовники були в змозі проникнути в палац і в кімнату короля. Тільки завдяки пильності охоронців король Мілан був врятований.

Через постійні зради Мілана, королева Наталія Обренович вимагала розлучення. Після залагодження юридичних формальностей Мілан був офіційно розлучений в 1888 році.

Мілан розпустив уряд і призначив новий на чолі з Йованом Рістічем.

У 1888 році оприлюднена Радикальна Конституція, яка була прогресивною для свого часу. За основу була взята бельгійська Конституція 1835 року.

У День Королівства 22 лютого 1889 року король Мілан оголосив про своє зречення. Мілан, відповідно до Конституції, назначив регентську раду з трьох осіб, яка повинна була керувати країною до повноліття Олександра Обреновича. Фактично країною керував Мілан.

Життя після зречення та смерть Мілана Обреновича[ред.ред. код]

Деякий час Мілан залишається в Сербії. Через політику Мілана в Белграді 1 червня 1891 року відбувається повстання, в якому загинуло 2 людини. Мілан стає непопулярним. Росія остаточно розриває усі відносини з Сербією.

14 березня 1892 року Мілану заборонили жити в Сербії і без дозволу скупщини він не міг повернутися. Тим часом, король Олександр здійснив переворот і оголосив себе єдиним повноправним керівником держави. На той час йому було 17 років.

Після цього Мілан повертається до Сербії, а згодом знову залишає її з прибуттям Наталії Обренович.

Після нової угоди зі своїм сином, Мілан зміг повернутися в Сербію 7 жовтня 1897 року. Олександр дав йому посаду верховного головнокомандуючого армії і Мілан почав модернізацію збройних сил.

На Мілана Обреновича був здійснений замах у 1899 році. Провина була покладена на радикалів. Мілан Обренович відразу ж почав здійснювати нові репресії проти радикалів.

Нові проблеми з королем Олександром виникли після його рішення укласти шлюб з Драгою Машич. Мілан не дав йому благословення. Після цього Мілан назавжди покинув Сербію в кінці 1900 року. Деякий час він жив у Карлових Варах, а потім у Тімішоарі. Невдовзі переїхав до Відня, де і провів останні хвилини свого життя. Франц Йосиф в знак добрих відносин, надав Мілану один із своїх маєтків і надіслав угорського графа Євгенія Зичія, щоб той допомагав Мілану.

Мілан Обренович помер у Відні від пневмонії у віці 47 років і був похований в Монастирі Крушедол.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

style="clear: both; background-color: white; border-style: solid; border-color: red; border-width:2px; vertical-align: top; text-align: center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;« cellpadding=»4" cellspacing"0"

Попередник
Михайло Обренович
Civil Flag of Serbia.svg Князь Сербії
1839—1868
COA of Principality of Serbia.svg Наступник
Проголошений королем
Попередник
Новий титул
State Flag of Serbia (1882-1918).svg Король Сербії
1839—1868
Royal Coat of arms of Serbia (1882–1918).svg Наступник
Олександр Обренович