Мілевський Артем Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Артем Мілевський
Artem Milevskyy-ua.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Артем Володимирович Мілевський
Дата народження 12 січня 1985(1985-01-12) (29 років)
Місце народження Мінськ, СРСР
Зріст 189 см
Вага 87 кг
Прізвисько Міля
Позиція Нападник
Юнацькі клуби
Білорусь «Зміна» (Мінськ)
Україна ФК «Обухів»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2001–2002 Україна «Борисфен-2» 9 (3)
2002–2013 Україна «Динамо» К 178 (57)
2002 Україна «Динамо-3» К 1 (0)
2002–2004 Україна «Динамо-2» К 54 (18)
2013 Туреччина «Газіантепспор» 6 (1)
Національна збірна**
Роки Клуб Ігри (голи)
2000 Білорусь Білорусь (U-16) 1 (0)
2001–2002 Україна Україна (U-17) 5 (5)
2003–2006 Україна Україна (U-21) 31 (7)
2006– Україна Україна 50 (8)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 28 лютого 2014.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
поновлено 13 жовтня 2012.

Арте́м Володи́мирович Міле́вський (біл. Арцём Уладзіміравіч Мілеўскі, * 12 січня 1985 року, Мінськ, СРСР) — український футболіст білоруського походження, нападник. Рекордсмен за кількістю виступів за молодіжну збірну України. Срібний призер молодіжного чемпіонату Європи 2006 року. Найкращий бомбардир чемпіонату України 2009/2010. Майстер спорту України міжнародного класу (2005). Кавалер Ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Ранні роки

Артем Мілевський народився у Мінську 12 січня 1985 року. Навчався у класі з поглибленим вивченням англійської мови у місцевій школі № 201. Однокласники згадують, що особливими знаннями Артем не вирізнявся, однак у заняттях спортом завжди був найкращим[1]. Часто прогулював уроки, залишаючись вдома чи граючи десь у футбол. Шкільні друзі Мілевського не поділяли його захоплення спортом, а деякі навіть відмовляли серйозно займатися футболом, мовляв цим на життя не заробиш. Взагалі, за словами однокласників, Артем був хлопцем неговірким, скромним. Спілкувався в основному з другом Олексієм[2].

У віці семи років Артем почав відвідувати ДЮСШ «Зміна». Першим тренером хлопця став Микола Волков. За словами Миколи Миколайовича він помітив Мілевського під час заняття з фізичної культури у школі Артема. Увагу тренера привернув високий, трохи незграбний хлопчина, який проте досить вдало рухався та обирав позицію під час гри у баскетбол. Основним гравцем дитячої команди Мілевський став не одразу — заважали незначні проблеми з координацією, що були спричинені високим зростом юного футболіста. Проте після того, як Артем став найкращим бомбардиром дитячого турніру у Санкт-Петербурзі, він отримав стабільне місце в основі.

Серед однолітків у ДЮСШ Артем вирізнявся не лише фізичними даними, а й характером. На полі та у побуті був справжнім лідером. Іноді міг навіть фізично вплинути на тих, хто валяв дурня на тренуваннях. Не дивно, що своєю грою він привернув увагу скаутів багатьох сильніших футбольних академій. В обхід тренера Мілевському почали надходити пропозиції від представників російських футбольних шкіл. Розуміючи, що втримати хлопця у «Зміні» буде вкрай важко, Микола Волков та батько Артема прийняли рішення відгукнутись на запрошення відомого українського футболіста та тренера Павла Яковенка, що саме формував академічну групу з хлопців 1985 року народження, у якій були зібрані справжені «вершки» юнацького футболу України та близького зарубіжжя. Серед хлопців, що займалися тоді під проводом Павла Олександровича, слід виокремити Олександра Алієва, Володимира Польового, Григорія Ярмаша — всі вони, як і Мілевський, зрештою стали гравцями національної збірної України.

У дитячо-юнацькій футбольній лізі України Артем Мілевський дебютував 22 жовтня 2000 року[3], вийшовши на поле у складі ФК «Обухів», що був сформований саме з гравців академічної групи Яковенка. І у першій же грі вразив ворота суперників. Загалом на цьому рівні Артем провів вісім матчів, проказавши просто таки фантастичну результативність — 11 разів змушені були капітулювати голкіпери команд-суперниць після його влучних ударів[4].

«Борисфен-2»

Сезон 2001/02

Першим професійним клубом для Артема став бориспільський «Борисфен-2», у якому він знову ж таки опинився в рамках програми підготовки юнаків академічної групи. 22 червня 2001 року в Черкасах бориспільський клуб протистояв місцевому «Дніпру». Матч закінчився з рахунком 4:1 на користь господарів поля[5], проте першими забили м'яч гості і зробив це вже на третій хвилині матчу саме Мілевський.

Однак наступного матчу на професійному рівні Артему довелося чекати більше ніж вісім місяців. Лише 24 березня 2002 року він знову з'явився на полі у складі резервістів «Борисфена» та одразу ж нагадав про свої бомбардирські якості, двічі вразивши ворота суперників. Саме його точні простріли принесли бориспольцям перемогу над комсомольським клубом «Гірник-спорт» з рахунком 2:1[6].

Загалом у дебютному для себе чемпіонаті серед колективів другої ліги Артем Мілевський провів дев'ять поєдинків та відзначився трьома забитими м'ячами[7]. І, попри те, що провідну роль у клубі протягом майже всього сезону відігравали зовсім інші люди, такі як Володимир Самборський, Олександр Максимов, Андрій Кожедуб та інші, саме за присутності Артема на смарагдовому газоні бориспільці здобули майже половину усіх набраних ними очок.

«Динамо»

Сезон 2002/03

Чемпіонат України

Після обкатки юних футболістів у складі бориспільського «Борисфена-2» та випуску з академії більша частина з них опинилася у системі київського «Динамо». Був серед них і Артем Мілевський.

Перший матч у біло-синіх кольорах Артем провів 6 липня 2002 року відігравши 45 хвилин у складі «Динамо-2» в матчі проти вінницької «Ниви» (0:2). А два тижні потому записав на свій рахунок і перший забитий м'яч, вразивши ворота хмельницького «Динамо». Матч закінчився мінімальною перемогою киян з рахунком 3:2.

17 серпня 2002 року Мілевського вперше було включено до заявки першої команди на матч чемпіонату проти «Волині», однак на полі він так і не з'явився. Натомість вже наступного дня дебютував у складі «Динамо-3» у поєдинку чемпіонату другої ліги проти черняхівської «Системи-КХП». Це був перший і єдиний матч Артема у складі третьої динамівської команди.

У першій лізі справи в Мілевського йшли непогано — він регулярно виходив на поле у стартовому складі, немало забивав та поступово ставав справжнім лідером колективу. Загалом у сезоні 2002/03 він провів у складі «Динамо-2» 25 поєдинків, засмутивши голкіперів суперника 11 разів. На рахунку форварда два дублі — у ворота житомирського «Полісся» та МФК «Миколаїв».

Попри те, що Олексій Михайличенко постійно залучав Артема до тренувань з основою «Динамо», вийти на поле у складі першої команди Мілевському вдалося аж навесні 2003 року. 12 квітня у гостьовому поєдинку против ФК «Олександрія» молодий нападник з'явився на полі на останні 4 хвилини гри. У тому матчі перемогу з рахунком 2:0 святкували динамівці. Більш-менш стабільно виходити у складі киян Мілевський почав лише назадовго до закінчення чемпіонату, провівши у останніх шести турах п'ять поєдинків. А 2 червня 2003 року сталася визначна подія у житті Артема — його ім'я вперше з'явилося серед авторів забитих м'ячів у матчах вищої ліги чемпіонату України. Першою жертвою Мілевського стала сімферопольська «Таврія», а динамівці перемогли у тому матчі з рахунком 4:1.

Кубок України

10 червня 2002 року Артем Мілевський дебютував у складі «Динамо» в розіграші Кубка України, вийшовши на заміну в поєдинку против бурштинського «Енергетика». Нічим особливим Артем запам'ятатися не встиг, а динамівці перемогли з мінімальним рахунком.

Загалом у розіграші кубка країни сезону 2002/03 молодий форвард провів 4 поєдинки, одного разу відзначившись у воротах «Волині». Це сталося 16 квітня 2003 року.

У фінальному матчі проти «Шахтаря» участі не брав, хоча був включеним до заявки на гру.

Сезон 2003/04

Чемпіонат України

Незважаючи на успішне завершення минулого сезону, з початком нового Артем так і не отримав стабільного місця у основному складі, задовольняючись переважно грою за «Динамо-2» та спостеріганням за іграми основи з лави запасних. Щось заважало розкритися талановитому нападаючому, постійно стримуючи його на рівні гравців «другого ешелону».

У вищій лізі Мілевський з'явився на полі лише у 7-му турі, вийшовши з перших хвилин у матчі проти бориспільського «Борисфена», який відбувся 31 серпня 2003 року на стадіоні «Динамо» у Києві та закінчився перемогою господарів з рахунком 3:0[8]. Однак після першого тайму Артема було замінено і наступного разу він отримав шанс майже через місяць, потрапивши до стартового складу на матч проти кіровоградської «Зірки». І вже на 23-й хвилині підтвердив, що тренер не дарма довірив йому місце на полі. М'яч було забито в результаті прекрасної багатоходової комбінації. Онищенко забезпечив м'ячем Мелащенка, той відпасував на Рінкона, а Діого вивів Мілевського на побачення зі Стойко. Артем знущально-невимушено пошив у дурні захисника, а потім і воротаря, переправивши м'яч у ціль. Кияни впевнено довели той матч до перемоги, змусивши голкіпера гостей капітулювати ще раз та встановивши остаточний рахунок 2:0[9].

Ще шість разів протягом чемпіонату з'являвся на полі Артем Мілевський, виходячи переважно на заміну, проте жодного разу більше так і не зумів відзначитися. Не найкращим чином проявив себе форвард і у змаганнях першої ліги, лише двічі вразивши ворота суперників у 12-ти матчах. Натомість у іграх за «Динамо-2» арбітри аж двічі запалювали перед Артемом «червоне світло», через що він змушений був залишати поле заздалегідь.

Кубок України

Кияни розпочали розіграш Кубка України 2003/04 дуже впевнено. На стадії 1/32 фіналу було завдано нищівної поразки димитровському «Вуглику» з рахунком 7:0. Хоча Мілевський провів на полі усі 90 хвилин матчу, відзначитися він так і не зумів.

Однак Артем реабілітувався вже у наступному раунді змагань, зробивши внесок у розгром ФК «Миколаїв» 23 серпня 2003 року на їхньому ж полі. 6:0 на користь киян і остаточний рахунок на 79-й хвилині ударом головою після передачі Валентина Белькевича встановив саме Мілевський[10].

Востаннє у цьому розіграші кубка Артем з'явився на полі 28 жовтня у поєдинку проти луцької «Волині». Мілевський відіграв увесь матч, проте не відзначився, а кияни перемогли з мінімальним рахунком 1:0.

Ні у чвертьфінальних матчах, ні у півфінальному двобої з «Дніпром», якому кияни поступилися у серії післяматчевих пенальті, Артем Мілевський участі не брав.

Єврокубки

10 грудня 2003 року 18-річний Артем Мілевський дебютував у складі «Динамо» в міжнародних матчах, замінивши на 84-й хвилині поєдинку проти міланського «Інтера» Георгі Пеєва. Через хвилину після появи Артема на полі кияни зрівняли рахунок зусиллями Діого Рінкона, звівши матч у підсумку до нічиєї 1:1[11]. Однак навіть це не допомогло динамівцям піднятися з останнього місця у групі[12], тож цією грою вони підвели риску у своїх єврокубкових виступах того сезону.

Сезон 2004/05

Чемпіонат України

Сезон 2004/05 розпочався з тренерської відставки Олексія Михайличенко[13], замінити якого у складній ситуації мав Йожеф Сабо. Ці зміни на тренерському містку клуба знайшли відбиток у долі багатьох футболістів, яким довіряв місце у складі попередній наставник. У першому колі чемпіонату Мілевський не відіграв жодного поєдинку у складі «Динамо», більш того, його прізвище на значилося у стартових протоколах навіть серед числа запасних. У «Динамо-2» теж йшло не все так, як хотілося б. І навіть попри те, що Артем видав досить непоганий ігровий відрізок у жовтні-листопаді 2004 року, вражаючи ворота суперників у чотирьох матчах поспіль, загальна результативність форварда залишала бажати кращого. Загалом у 17-ти іграх чемпіонату першої ліги Мілевський відзначився п'ятьма забитими м'ячами.

Пізніше Сабо у одному з своїх інтерв'ю зазначив, що корінь негараздів Артема під час його керування командою полягав у проблемах з дисципліною. Мовляв, Мілевський та Алієв настільки пристрастилися до алкоголю, що на зборах у Португалії через стан сп'яніння не могли підійнятися з ліжок[14].

Однак у другому колі справи пішли значно краще і Мілевський все частіше почав з'являтися на полі серед партнерів по першій команді. Артем здебільшого виходив на заміну або не догравав матч до кінця, провівши зрештою лише один повний поєдинок 3 березня 2005 року проти запорізького «Металурга», у якому кияни поступилися з рахунком 1:2[15].

В підсумку цей сезон можна занести радше до пасиву футболіста, який не тільки провів у складі «Динамо» лише неповні вісім матчів та жодного разу не засмутив голкіперів суперників, а й взагалі нічим не підкріпив своїх амбіцій до отримання місця у основі.

Кубок України

У переможному для киян розіграші Кубка України 2004/05 Артем Мілевський взяв участь у трьох матчах. Перший поєдинок у біло-голубій формі він провів на стадії 1/32 фіналу проти мелітопольського «Олкому», замінивши бразильця Клебера на 60-й хвилині. Нічим особливим молодий форвард «Динамо» не відзначився, попри те, що його команда впевнено перемогла з рахунком 4:0[16].

Наступного разу можливість взяти участь у кубковому матчі з'явилася у Мілевського вже аж на півфінальній стадії, де киянам протистояв криворізький «Кривбас». У першому матчі двобою, що відбувся 21 квітня 2005 року, саме завдяки голу Артема на 22-й хвилині матчу динамівці змогли відігратися та закінчити матч з більш-менш прийнятним для себе результатом 1:1[17].

У матчі-відповіді героя попереднього поєдинку до стартового складу не включили, випустивши на заміну замість Маріса Верпаковскіса лише за 13 хвилин до закінчення матчу. Втім, кияни і так змогли здобути впевнену перемогу з рахунком 2:0.

У фінальному матчі проти донецького «Шахтаря» Мілевський перебував у запасі, однак на полі так і не з'явився.

«Газіантепспор»

6 вересня 2013 року було офіційно оголошено, що Артем Мілевський став футболістом турецького «Газіантепспора». Український форвард підписав з клубом трирічний контракт та обрав собі 77 індивідуальний номер.[18] 20 вересня Артем дебютував у складі «Газіантепспора», вийшовши на заміну на 70-й хвилині матчу проти клубу «Акхісар Беледієспор», у якому його команда поступилася з рахунком 0:2.[19]

28 вересня у матчі з «Карабюкспором», що став для нього другим у чемпіонаті Туреччини, Мілевський з'явився на полі на 74-й хвилині і наприкінці матчу відзначився дебютним взяттям воріт, а дещо раніше записав на свій рахунок результативну передачу.[20]

31 грудня за обопільною згодою гравця та клубу контракт було розірвано.[21] Як повідомив агент футболіста, у клубі були затримки із зарплатнею.[22]

«Актобе»

28 лютого на офіційному сайті казахстанського «Актобе» з'явилася інформація про підписання контракту з Артемом Мілевським терміном на 1 рік. До лав клубу український форвард перейшов на правах вільного агента[23].

Характеристика гри

Типовий нападник другого плану. Комфортніше почуває себе на полі, граючи з глибини. Відмінно прикриває м'яч корпусом, часто змушуючи суперників фолити на собі. Іноді аж занадто захоплюється зароблянням штрафних ударів, падаючи від наймешного дотику, через що неодноразово отримував жовті картки за симуляцію[24]. Чудово відчуває гру, може віддати філігранну передачу, що зажене у глухий кут захист супротивника. Не цурається на полі складних технічних елементів, таких як передачі п'ятою тощо. Часто доволі успішно допомагає захисту, може своєчасно та чисто виконати підкат, що не характерно для середньостатистичного нападника. Дриблінг демонструє не часто, проте доволі ефективно. Головними недоліками Артема є низькі швидкісні данні та невпевнена, як для футболіста такого зросту, гра головою. Не відзначається Мілевський і потужним ударом — більшість своїх голів забиває з близької відстані. Досить часто затягує з ударом або взагалі не наважується на нього, шукаючи передачею партнера. Фізичних кондицій Артема не завжди вистачає на те, щоб провести увесь матч на одному рівні — під кінець гри він зазвичай діє вже не так гостро та ефективно. Проте чи не найголовнішою проблемою Мілевського як футболіста є періодична відсутність мотивації.

Титули та досягнення

Клубні трофеї

Здобутки у збірній

Індивідуальні досягнення

Нагороди

Статистика

Клубна

Дані актуальні станом на 15 грудня 2012 року

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок Єврокубки Суперкубок
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
2001—2002 Україна «Борисфен-2» Друга ліга 9 3 0 0 0 0 0 0
2002—2003 Україна «Динамо» (Київ) Вища ліга 6 1 4 1 0 0 0 0
2002—2003 Україна «Динамо-2» (Київ) Перша ліга 25 11 0 0 0 0 0 0
2002—2003 Україна «Динамо-3» (Київ) Друга ліга 1 0 0 0 0 0 0 0
2003—2004 Україна «Динамо» (Київ) Вища ліга 8 1 3 1 1 0 0 0
2003—2004 Україна «Динамо-2» (Київ) Перша ліга 12 2 0 0 0 0 0 0
2004—2005 Україна «Динамо» (Київ) Вища ліга 8 0 3 1 0 0 0 0
2004—2005 Україна «Динамо-2» (Київ) Перша ліга 17 5 0 0 0 0 0 0
2005—2006 Україна «Динамо» (Київ) Вища ліга 16 3 6 3 0 0 0 0
2006—2007 Україна «Динамо» (Київ) Вища ліга 14 5 4 1 6 1 1 1
2007—2008 Україна «Динамо» (Київ) Вища ліга 21 5 7 0 4 0 0 0
2008—2009 Україна «Динамо» (Київ) Прем'єр-ліга 24 10 2 0 15 7 1 1
2009—2010 Україна «Динамо» (Київ) Прем'єр-ліга 27 17 3 1 6 1 1 0
2010—2011 Україна «Динамо» (Київ) Прем'єр-ліга 26 9 3 2 14 6 0 0
2011—2012 Україна «Динамо» (Київ) Прем'єр-ліга 18 6 2 1 8 1 1 1
2012—2013 Україна «Динамо» (Київ) Прем'єр-ліга 10 0 1 0 4 0 0 0

Графік зміни середньої результативності Артема Мілевського за матч в Українській Прем'єр Лізі (за сезонами)

Виступи за збірну

Дані актуальні станом на 15 грудня 2012 року

Особисте життя

  • Батько — Мілевський Володимир Іванович. Значною мірою посприяв тому, що син став футболістом. У минулому сам займався футболом. Був категорично проти зміни Артемом громадянства, бажаючи бачити його у формі збірної Білорусі, однак згодом змінив свою думку[33]. Намагається відвідувати більшість домашніх матчів київського «Динамо».
  • Мати — Мілевська Марія Євгенівна[34]. Супроводжує доньку Ксенію під час тенісних турнірів[33].
  • Сестра — Мілевська Ксенія Володимирівна (1990), білоруська тенісистка (найвище місце в рейтингу WTA у одиночному розряді — 227 (06.04.2009), у парному — 148 (14.09.2009))[35].
  • Найближчими друзями Мілевського є колишній партнер по «Динамо» та збірній Олександр Алієв, а також вихованець динамівської академії Денис Адлейба. За деякими даними Денис — власник одного з київських автосалонів, проте широкому загалу він відомий саме у ролі супутника Мілевського на різного роду вечірках та закордонних курортах[36][37]. Саме Адлейба познайомив Артема з Нурі Кухілава[38] — чоловіком співачки Анастасії Приходько та сином кримінального авторитета Антімоса Кухілава.
  • Досить активно у пресі обговорювався роман футболіста з ведучою телеканалу М1 Валерією Крук, більш відомою як Cool'баба[39][40]. Вони неодноразово з'являлися разом у нічних клубах, на світських вечірках та різноманітних курортах[41]. З'явилася навіть інформація про заручини футболіста та ведучої[42]. Однак у березні 2012 року на вечірці, присвяченій Ukrainian Fashion Week Мілевського помітили з новою дівчиною[43], особу якої не було встановлено.

Цікаві факти

  • Артем Мілевський навчався у одному класі з білоруським співаком Дмитром Колдуном[44].
  • Серед інших видів спорту Артем особливу увагу приділяє тенісу. Вважає швейцарського тенісиста Роджера Федерера найкращим спортсменом усіх часів[45].
  • Улюблені актори Мілевського — Аль Пачіно, Роберт де Ніро та Єва Мендес.
  • Серед м'ясних страв Артем надає перевагу стейку, а улюбленими напоями футболіста є газована вода та біле сухе вино.
  • Мілевський — великий шанувальний усього італійського, починаючи з їжі і закінчуючи футболом. Улюбленим клубом Артема є італійська «Рома», а кумиром серед футболістів Франческо Тотті.
  • Артем Мілевський боїться висоти.
  • Футболіст неодноразово ставав об'єктом пародій різноманітних гумористичних колективів від команд КВК до «Студії Квартал-95»[46][47], «Великої різниці»[48]та колективу програми «ПроФутбол»[49]. Слід відзначити, що Артем з гумором ставиться до подібних мініатюр та неодноразово був помічений у залі під час різноманітних розважально-гумористичних заходів.
  • Даючи інтерв'ю одному зі спортивних видань, захисник «Динамо» Аїла Юссуф, на прохання журналіста охарактеризувати кожного зі своїх партнерів, назвав Мілевського «секс-моделлю»[50].
  • Артем Мілевський став автором першого гола у історії, забитого на полі стадіону «Арена Львів»[51]. Ця подія сталася на 18-й хвилині матчу між збірними України та Австрії, що відбувся 15 листопада 2011 року.

Скандальні відомості

  • Тривалий час Мілевському належало сумнівне досягнення у вигляді найкрупнішого штрафу, яким було удостоєно футболіста на теренах України («перевершити» Артема зміг лише Євген Хачеріді наприкінці 2011 року[52]). За словами самого гравця сума штрафу склала 100 тисяч доларів[53], а причиною такого жорсткого покарання став загул перед фінальним матчем Кубка України 2007/08, що відбувся 7 травня 2008 року. Однак після цього Артем все одно неодноразово піддавався критиці через порушення спортивного режиму, та був змушений систематично сплачувати дисциплінарні стягнення[54].
  • У червні 2009 року в інтерв'ю «Комсомольській правді в Україні»[55] Мілевський заявив, що перестав відвідувати кінозали, відколи там почали демонструвати фільми українською мовою, та додав, що не розуміє, як можна дивитися серйозні кінострічки українською, адже на його думку — це смішно. Пізніше Артем сказав у своє виправдання, що його просто не так зрозуміли. Цитата мовою оригіналу[56]:
« Просто я не очень понимаю украинский язык, а изобразили, что я чуть ли не хочу расколоть Украину. Что касается слов гимна, то я их знал еще в 16 лет, когда учился в академической группе Яковенко. Так что я ничего такого не имел в виду, и пусть на меня никто не обижается.  »
  • Мілевський неодноразово ставав учасником дорожньо-транспортних пригод. Вперше у зведеннях ДАІ прізвище футболіста промайнуло 14 листопада 2006 року, коли він потрапив у аварію на вулиці Кіквідзе на своєму новенькому позашляховику BMW X5[57]. 26 березня 2010 року на вулиці Богдана Хмельницького у Києві його машину ззаду вдарила жінка на Mitsubishi Lancer[58]. А п'ять місяців потому Артем не зміг розминутися з BMW в районі Бессарабської площі[59]. За слова самого футболіста у цей час за кермом авто був не він[60].
  • У профілі гравця на офіційному сайті «Динамо» вказано, що Артем Мілевський визнає той факт, що водійське посвідчення просто купив[61].
  • У своїй статті «Ярмарок марнославства»[62] журналіст Микола Васильков звинуватив Алієва та Мілевського у тому, що під час вильоту на один з матчів збірної вони в грубій та нецензурній формі вимагали від одного з пасажирів звільнити місце, яке він, на їхню думку, не мав права займати. Крім цього Васильков поставив під питання моральні якості гравців, назвавши їх «напівфутболістами-напівалкоголіками». Стаття викликала широкий резонанс у футбольних та навколо-футбольних колах. Мілевський навіть забажав передати журналісту «декілька ласкавих слів», а Євген Селезньов виступив на захист партнерів по збірній[63].
  • Гучний скандал спричинив жест Артема Мілевського після м'яча, забитого ним у Суперкубку України 2011. Вразивши ворота «Шахтаря» на 83-й хвилині, Артем підбіг до трибун, де перебували донецькі вболівальники, та показав їм опущені вниз великі пальці рук. Ці дії футболіста обурили представників «Шахтаря». Мірча Луческу зауважив, що Мілевського слід було б дискваліфікувати за подібні жести[64], а Рінат Ахметов зажадав вибачень від президента «Динамо» Ігора Суркіса[65]. Звинуватили Артем у недостойній поведінці і деякі інші футбольні функціонери, зокрема П'єрлуїджі Колліна відзначив, що дії футболіста суперечать цінностям УЄФА[66]. Врешті-решт, Ігор Суркіс сказав, що не схвалює поведінку гравця свого клубу та пообіцяв, що на Мілевський будуть накладені серйозні штрафні санкції, якщо він не вибачиться[67]. Вболівальники «Динамо» виступили з відкритим зверненням[68], у якому закликали футболіста у жодному разі не робити цього, відзначивши, що гравець вчинив, як справжній «динамівець», підтримавши своїх вболівальників в їхньому ставленні до суперника у протистояннях «Динамо» і «Шахтаря». Сам Артем тривалий час взагалі утримувався від коментування цього інциденту, однак під тиском футбольної спільноти дав інтерв'ю[69], у якому закликав донецьких фанів зрозуміти його емоції, якими він не хотів їх образити, та не думати, ніби гравці «Динамо» не поважають своїх суперників.
  • 12 жовтня 2011 року о 7:20 ранку у дворі будинку на вулиці Івана Франка, де мешкав футболіст, загорівся його автомобіль Maserati Quattroporte[70]. У МНС повідомили, що загоряння виникло у моторному відсіку, проте його причину не було встановлено. Пізніше у ЗМІ з'явилася інформація про те, що жодна з СТО не взялася за ремонт автомобіля і Мілевський був змушений продавати спорткар на запчастини[71].
  • 26 вересня 2012 року, на презентацію нового тренера «Динамо» Олега Блохіна, Артем Мілевський прийшов у банному халаті замість клубного спортивного костюму. Цей вчинок спричинив гучний резонанс у пресі і соціальних мережах. Сам футболіст ніяк не прокоментував інцидент[72].
  • Період з кінця 2012 до середини 2013 років став примітним завдяки одному з останніх та найбільших скандалів, що були пов'язані з Мілевським. Пранкер Vovan222 зателефонував Артему та, видаючи себе за Валерія Карпіна, що очолював на той час московський «Спартак», почав запрошувати форварда «Динамо» до російського клубу. У розмові з пранкером Мілевський розкритикував наставника киян Олега Блохіна, звинувативши його у надмірній самовпевненості та самозакоханості[73]. Натомість сам Блохін, що півроку потому також піддався на провокацію пранкера, який відрекомендувався по телефону як батько Артема, зауважив, що Мілевський дозволяв собі систематичні порушення режиму, приходив на тренування із запізненням у декілька годин і в стані алкогольного сп'яніння[74].
  • 13 листопада 2013 року, Артем Мілевський потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в Туреччині. Футболіст врізався на Ferrari у відбійник. Турецькі правоохоронці повідомили про виявлення у крові потерпілого 1,31 проміле алкоголю. Мілевський у ДТП не постраждав, але вщент розбив автівку.[75]

Джерела

  1. Кличко не любив англійську, а Мілевський — фізику
  2. Космонавт та головний банкір навчалися в одному класі
  3. 22.10.2000. «Арсенал» (Київ) — ФК «Обухів» 0:4. Протокол матчу
  4. ФК «Обухів» у сезоні 2000/01
  5. 22.07.2001. «Дніпро» (Черкаси) — «Борисфен-2» (Бориспіль) 4:1. Протокол матчу
  6. 24.03.2002. «Борисфен-2» (Бориспіль) — «Гірник-спорт» (Комсомольськ) 2:1. Протокол матчу
  7. «Борисфен-2» (Бориспіль) у сезоні 2001/02
  8. 31.08.2003 «Динамо» (Київ) — «Борисфен» (Бориспіль) 3:0. Протокол матчу
  9. 21.09.2003 «Динамо» (Київ) — «Зірка» (Кіровоград) 2:0. Огляд матчу
  10. 23.08.2003 ФК «Миколаїв» — «Динамо» (Київ) 0:6. Протокол матчу
  11. 10.12.2003 «Динамо» (Київ) — «Інтер» (Мілан) 1:1. Протокол матчу
  12. Ліга Чемпіонів УЄФА 2003/04. Турнірна таблиця. Група B
  13. Ініціатива звільнення Михайличенка йшла від президента «Динамо»
  14. «Головне, Саня, булки не розслабляти!»
  15. 03.04.2005 «Динамо» (Київ) — «Металург» (Запоріжжя) 1:2. Протокол матчу
  16. 06.08.2004 «Олком» (Мелітополь) — «Динамо» (Київ) 0:4. Звіт та протокол матчу
  17. 21.04.2005 «Кривбас» (Кривий Ріг) — «Динамо» (Київ) 1:1. Протокол матчу
  18. «Официально: Милевский - игрок "Газиантепспора"». «Динамоманія». Процитовано 6 вересня 2013. (рос.)
  19. «Милевский дебютировал за "Газиантепспор"». «Ua-Football». Процитовано 21 вересня 2013. (рос.)
  20. «Мілевський забив свій перший гол у чемпіонаті Туреччини». gazeta.ua. 29 вересня 2013. 
  21. А.Мілевський покинув «Газіантепспор»
  22. Агент розповів, чому Мілевський покинув «Газіантепспор»
  23. «Официально: Милевский — игрок Актобе» (рос.). «Динамомания». Процитовано 28 лютого 2014. 
  24. Мілевський третій у рейтингу симулянтів Прем'єр-Ліги
  25. «Футбольні легенди України. Частина III» (рос.). Sport.ua. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  26. «В символічній збірній молодіжного Євро-2006 двоє українців» (рос.). «UA.Футбол». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  27. «Чемпіонат України 2008/2009. Статистика гравців. Асистенти» (рос.). Championat.com. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  28. «Чемпіонат України 2009/2010. Статистика гравців. Бомбардири» (рос.). Championat.com. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  29. «Указ президента України N 697/2006». Офіційний сайт президента України. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  30. Усі матчі юнацької збірної України у 2000–2002 роках
  31. Усі ігри молодіжної збірної України (U21)
  32. Усі ігри молодіжної збірної України на сайті «Футбольна Україна»
  33. а б Батько Мілевського: «Вболіваємо не за Україну, а за Артема»
  34. Артем разом з мамою
  35. Ксенія Мілевська. Профіль на сайті WTA
  36. Мілевський: «Палич, я одразу до Ізраїлю!»
  37. Мілевський потусувався на гірськолижному курорті
  38. Мілевський почав палити перед медоглядом
  39. Артем Мілевський закрутив роман з Кульбабою
  40. Мілевський крутить роман з Лерою Крук
  41. Міля провів відпустку з Кульбабою
  42. Артем Мілевський заручився
  43. У Артема Мілевського нова дівчина
  44. «Фабрикант Дмитро Колдун та футболіст Артем Мілевський були однокласниками» (рос.). «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  45. «Артем Мілевський: Федерер — найвидатніший спортсмен усіх часів» (рос.). Championat.com. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  46. «Відпадний кіт Мілевського. 95-й квартал дотепно піддів форварда» (рос.). «Bigmir Спорт». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  47. «95-й квартал висміює Артема Мілевського» (рос.). «Bigmir Спорт». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  48. «Мілевський у Великій різниці» (рос.). «ВГороде». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  49. «ПохМіля у Вегасі» (рос.). Football.ua. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  50. «Аїла Юссуф: Мілевський? Модель. Секс-модель» (рос.). Sport.ua. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  51. «Мілевський відкриває Арену Львів» (рос.). «Динамо Київ Web TV». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-15. 
  52. Ігор Суркіс: «Хачеріді заплатить рекордний для „Динамо“ штраф»
  53. Артем Мілевський: «Найбільший штраф — 100 тисяч доларів»
  54. Юрій Сьомін: «Погуляти вони можуть, але пити-то — не пьють!»
  55. Артем Мілевський: «Дивитися серйозні фільми українською мовою — це смішно!»
  56. Артем Мілевський: «Нікого не хотів образити, говорячи про українську мову»
  57. Мілевський позбувся машини, проте лишився неушкодженим
  58. Артем Мілевський потрапив у автомобільну аварію
  59. Мілевський знову потрапив у ДТП
  60. Мілевський непричетний до вчорашнього ДТП
  61. На официальном сайте «Динамо» признали, что Милевский купил права (рос.)
  62. Ярмарка тщеславия. Как Алиев и Милевский за места дрались (рос.)
  63. Милевский обиделся на Василькова (рос.)
  64. Мірча Луческу: «Коли помиляєшся — маєш платити»
  65. Рінат Ахметов: «Вболівальники не заслужили образливих жестів»
  66. П'єрлуїджі Колліна: «Сподіваюся Мілевський вибачиться за свій жест»
  67. Суркіс вибачився за жест Мілевського на адресу «Шахтаря»
  68. Фанати «Динамо» виступили з відкритим зверненням
  69. Артем Мілевський: «Донецькі вболівальники мають зрозуміти мої емоції»
  70. Maserati Quattroporte Мілевського підпалили у центрі Києва
  71. Милевский продает свой сгоревший Maserati на запчасти (рос.)
  72. «На презентацію Блохіна Мілевський прийшов у банному халаті» (рос.). «Світ24». Процитовано 21 вересня 2013. 
  73. «Нова жертва пранкерів: Артема Мілевського запросили у Спартак» (рос.). «Комсомольська правда». Процитовано 21 вересня 2013. 
  74. «Блохіна розвели на відвертості про Мілевського та Алієва» (рос.). «Обозреватель». Процитовано 21 вересня 2013. 
  75. «П’яний Мілевський на Ferrari потрапив у ДТП» (укр.). «Новини Містінфо». Процитовано 13 листопада 2013. 

Посилання