Мімоза сором'язлива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мімоза сором'язлива
Mimosa pudica
Mimosa pudica
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Мімозові (Mimosoideae)
Рід: Мімоза (Mimosa)
Вид: M. pudica
Біноміальна назва
Mimosa pudica
L.[1]

Мімоза сором'язлива (Mimosa pudica), інші назви — чутлива рослина і недоторка — це повзуча однорічна або багаторічна трав'яниста рослина, яку часто вирощують через її цікаву особливість: вона складає і опускає листя, якщо її торкнутися або струсити, а через кілька хвилин листя розкривається знову. Цей вид походить з Південної та Центральної Америки, але на даний час є пантропічним бур'яном.

Опис[ред.ред. код]

Мімоза сором'язлива в Гоа, Індія.

Стебло прямостояче у молодих рослин, але з віком стає повзучим або сланким. Також рослина може рости як ампельна. Стебло тонке, розгалужене і вкрите колючками, досягає довжини 1,5 м (5 футів). Мімоза сором'язлива має складні двічі перисті листки, що містять одну або дві пари листків, по 10 — 26 листочків у кожному. Черешки також колючі.

Мімоза сором'язлива має складні двічі перисті листки, що містять одну або дві пари листків, по 10 — 26 листочків у кожному. Блідо-рожеві або бузкові квіткові голівки на довгих черешках виростають з листкових пазух у середині літа. Чим старша рослина, тим більше на ній квітів. Квіткові голівки кулясті або яйцеподібні, діаметром 8-10 мм  (без урахування довжини тичинок). Якщо роздивитись ближче, то можна помітити, що верхня  частина пелюсток червона, а ніжки тичинок  рожевого або лавандового кольору. Плід складається з  2-8 колючих стручків довжиною 1-2 см кожен, зібраних у китицю. Стручки розтріскуються на  2-5 сегментів і містять блідо-коричневі насінини близько 2,5 мм завдовжки. Квіти запилюються вітром і комахами.[2] Насіння має тверду оболонку, яка уповільнює проростання.[3]

Рух рослини[ред.ред. код]

Мімоза сором'язлива згортає листочки.

Мімоза сором'язлива добре відома своєю здатністю до швидкого руху .

Мімоза сором'язлива зі складеним листям.

Як і цілий ряд інших видів рослин, вона змінює розташування листка у просторі залежно від часу доби. Це називається «сон» — особливий тип руху як реакція на зміну інтенсивності освітлення. Листя закривається в темний час доби і знову відкривається на світлі.[4]

Листя також закривається під впливом інших подразників, таких як дотик, нагрівання, порив вітру або струшування. Ці види руху були названі сейсмонастичними. Рух відбувається, коли особливі шари клітин втрачають тургор. Тургор — це тиск, який здійснюється на клітинну стінку водою, яка міститься у вакуолях, та іншими компонентами клітини. Коли рослину турбують, в особливих ділянках; на стеблах відбувається викид хімічних речовин, що містять у собі іони калію. Ці іони спричиняють відтік води з клітинних вакуолей, внаслідок чого вода дифундує з клітини. Таким чином клітина втрачає тургор і стискається; внаслідок цієї різниці пружності у різних шарах клітин листочки складаються, а черешок листка опускається. Ця особливість є досить поширеною у підродині мімозових (Mimosoideae), яка входить до родини бобових (Fabaceae). Подразнення також може передаватися до сусідніх листків. Точно не відомо, чому мімоза сором'язлива розвинула цю рису, але багато вчених вважають, що рослина використовує свою здатність складатися для захисту від хижаків. Тварини можуть боятися рослину, яка швидко рухається тому їдять менш активні види рослин. Іншим можливим поясненням є те, що різкий рух струшує шкідливих комах. [Джерело?]

Таксономія і номенклатура[ред.ред. код]

Мімоза сором'язлива (Mimosa pudica) вперше була описана Карлом Ліннеєм у його книзі «Види рослин» (Species Plantarum) у 1753 році.[5] Видовий епітет — Pudica, перекладається з латинської як «сором'язливий» або «скорочення», натякаючи на те, що рослина реагує на дотик складанням листя.

Народні назви[ред.ред. код]

Вид відомий численними народними назвами, такими як:

  • чутлива рослина[6]
  • скромна рослина[6]
  • сором'язлива рослина[6]
  • спляча трава[7]
  • недоторка[6]
  • чуймуй[6]
  • мурашина рослина[8]

Існують також неанглійські народні назви в інших європейських мовах / культурних областях, такі як: португальською мовою —   não-me-toque (недоторка), sensitiva (чутлива) або dormideira (приблизно перекладається як «спляча»), Португальська мова причому перша назва частіше зустрічається у Португалії, Африці і Ріо-де-Жанейро, друга у місті Сан-Паулу і Південних штатах і третя — в інших регіонах  Бразилії. В  іспанській мові зустрічаються назви  morí-viví або moriviví (у Домініканській Республіці та інших іспаномовних островах Карибського басейну, приблизний переклад «Я помер, я жив»)[9] і dormilona (Коста-Ріка та інші країни Центральної Америки, приблизний переклад «соня», як у Бразилії). [Джерело?]

У Австронезіі назви більш різноманітні: на Філіппінах мімозу називають makahiya, maka — означає «цілком» або «здатність бути», а - hiya означає «сором'язливий», або «сором'язливість»), [Джерело?] в той час як на островах Тонга вона відома як mateloi (несправжня смерть), а також[10] putri malu (ляклива принцеса) в Індонезії та pokok semalu (сором'язлива рослина) в Малайзії. Сингальською мовою вона називається Nidi Kumba (спляча рослина).

У Південній Азії також відомо багато неспоріднених назв. На гінді мімоза називається chhui-mui («та, що помирає від дотику»). У бенгальській мові цей чагарник відомий як lojjaboti («сором'язлива дівчина»). У малаялам вона називається thottavaadi («в'яне від дотику»). Мовою маратхі —  lazalu («боязка»). Тамільською мовою — thotta-siningi («рухається, якщо торкнутись»). Мовою каннада — muttidare muni (ಮುಟ್ಟಿದರೆ ಮುನಿ ಗಿಡ; «обурена дотиком»). Бірманською мовою (М'янма) рослина називається hti ka yoan, що означає «розсипається від дотику».

Поширення[ред.ред. код]

Мімоза сором'язлива є аборигенним видом Південної та Центральної Америки. Вона була завезена до багатьох інших регіонів і вважається інвазивним видом у Танзанії, Південній та Південно-Східній Азії та багатьох островах Тихого океану.[7] Також вона вважається інвазивною в деяких регіонах Австралії і  оголошена бур'яном у Північній території[11]та у Західній Австралії, хоча і не натуралізована там.[12] Контроль за її поширенням рекомендується проводити в Квінсленді.[13] Вона також була завезена в Нігерію, на Сейшельські острови, у Маврикій і Східну Азію, але в цих місцевостях не розглядається як інвазивна.[7] У Сполучених Штатах Америки вона росте у штаті Флорида, на Гаваях, у Вірджинії, Меріленді, Пуерто-Ріко, штаті Техас, і на Віргінських островах.[14]

Вплив на сільське господарство[ред.ред. код]

Насіння мімози
Розсада мімози.

Вид може бути злісним бур'яном  тропічних культур, особливо коли поля обробляються вручну. Культури, які вражаються найчастіше: кукурудза, кокосові горіхи, помідори, бавовна, кава, банани, соя, папайя і цукрова тростина. Сухі зарості мімози можуть підвищити рівень пожежної загрози.[2] У деяких випадках вона може бути кормовою рослиною, хоча є відомості, що гавайський різновид є токсичним для худоби.[2][15]

Мімоза може утворювати кореневі бульбочки, які заселяються азотфіксуючими бактеріями.[16] Ці бактерії здатні перетворювати атмосферний азот, який рослини не можуть  використовувати, у доступну для них форму. Ця риса поширена серед рослин родини бобових.

Вирощування[ред.ред. код]

У культурі цю рослину найчастіше вирощують як кімнатну однорічну, але вона також вирощується для покриття ґрунту. Розмножується зазвичай насінням.

Хімічні складові[ред.ред. код]

Мімоза сором'язлива містить токсичний алкалоїд мімозин, який також володіє антипроліферативним та апоптичним ефектами.[17] Екстракти мімози імобілізують філярну форму личинок Strongyloides stercoralis менш ніж за одну годину.[18] Водні екстракти коренів рослини показали значну нейтралізуючу дію на летальність отрути очкової кобри Naja Kaouthia, зменшується міотоксичність і активність ферментів отрути кобри.[19]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. «Mimosa pudica information from NPGS/GRIN». www.ars-grin.gov. Процитовано 2008-03-27. 
  2. а б в «Mimosa pudica L.». US Forest Service. Процитовано 2008-03-25. 
  3. Germination, emergence, and dormancy of Mimosa pudica // Weed Biology and Management, 9 (2009) (1) С. 38–45. — DOI:10.1111/j.1445-6664.2008.00316.x.
  4. Raven, Peter H.; Evert, Ray F.; Eichhorn, Susan E. (January 2005). «Section 6. Physiology of Seed Plants: 29. Plant Nutrition and Soils». Biology of Plants (вид. 7th). New York: W. H. Freeman and Company. с. 639. ISBN 978-0-7167-1007-3. LCCN 2004053303. OCLC 56051064. 
  5. Шаблон:APNI
  6. а б в г д «Mimosa pudica L.». Germplasm Resources Information Network (GRIN). United States Department of Agriculture, Agricultural Research Service, Beltsville Area. Процитовано 2008-03-22. 
  7. а б в «Mimosa pudica». Usambara Invasive Plants. Tropical Biology Association. Процитовано 2008-03-25. 
  8. Cairns.com.au
  9. «The Sensitive Plant». Union County College Biology Department. Процитовано 2008-03-22. 
  10. Churchward, C. Maxwell (1959). Tongan Dictionary. Tonga: Government Printing Press. с. 344. 
  11. «Declared Weeds in the NT - Natural Resources, Environment and The Arts». Архів оригіналу за 2008-02-26. Процитовано 2008-03-25. 
  12. «Declared Plants- Sensitive plant common (Mimosa pudica)». Процитовано 2008-03-25. 
  13. «Common Sensitive Plant». Invasive plants and animals. Biosecurity Queensland. Архів оригіналу за 2009-04-19. Процитовано 2008-03-25. 
  14. Distribution of Mimosa pudica in the United States of America Natural Resources Conservation Service, United States Department of Agriculture.
  15. «Mimosa pudica (PIER species info)». Процитовано 2008-03-25. 
  16. Elmerich, Claudine; Newton, William Edward (2007). Associative and endophytic nitrogen-fixing bacteria and cyanobacterial associations. Springer. с. 30. ISBN 978-1-4020-3541-8Шаблон:Inconsistent citations 
  17. «Antiproliferative effect of mimosine in ovarian cancer». Journal of Clinical Oncology. Процитовано 2010-01-13. 
  18. Robinson RD, Williams LA, Lindo JF, Terry SI, Mansingh A Inactivation of strongyloides stercoralis filariform larvae in vitro by six Jamaican plant extracts and three commercial anthelmintics // West Indian Medical Journal, 39 (1990) (4) С. 213–217. — PMID:2082565.
  19. «Journal of Ethnopharmacology : Neutralisation of lethality, myotoxicity and toxic enzymes of Naja kaouthia venom by Mimosa pudica root extracts». ScienceDirect. Процитовано 2011-07-15. 

Посилання[ред.ред. код]

Commons
Розділ Віківиди має дані за темою: