Мімікрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приклад мімікрії: муха родини дзюрчалок імітує бджолу
Ропуха звичайна, що замаскувалась серед листя

Мімікрія (наслідування, маскування) — властивість деяких організмів імітувати зовнішній вигляд або інші ознаки інших непов'язаних організмів або неживих об'єктів. Термін був вперше введений в зоології Генрі Бейтсом для позначення випадків надзвичайної зовнішньої схожості між різними видами тварин («моделі» та «отримувача сигналу») різних родів або родин.

Форми мімікрії[ред.ред. код]

Розрізняють три основних форми мімікрії - апатетичну, сематичну і епігамічну.

Апатетичною мімікрією називається схожість виду з об'єктом навколишнього природного середовища - тваринного, рослинного або мінерального походження. Внаслідок різноманітності таких об'єктів цей тип мімікрії розпадається на безліч дрібніших категорій.

Сематична (попереджувальнаа) мімікрія - це наслідування за формою і забарвленням виду, що спричиняє уникання з боку хижаків через присутність спеціальних засобів захисту або неприємного смаку. Зустрічається у личинок, німф, дорослих особин і, можливо, навіть у лялечок.

Епігамічна мімікрія, або забарвлення, може спостерігатися у видів з статевим диморфізмом. Неїстівну тварину наслідують або самці, або самки. При цьому самки іноді наслідують декільком по-різному забарвленим видам, які зустрічаються або в даній місцевості в різні сезони, або в різних частинах ареалу виду-імітатора. Дарвін вважав такий тип мімікрії результатом статевого відбору, при якому беззахисна форма стає все більш схожою на захищену в процесі знищення менш досконалих наслідувачів природними ворогами. Ті, кому вдається точніше скопіювати чужу зовнішність, виживають завдяки цій подібності і дають потомство.

Тварини[ред.ред. код]

Дві форми мімікрії у тварин відкрили англійський ентомолог Г. Бейтс та німецький зоолог Ф. Мюллер.

  • Мімікрія ефективна під час захисту від хижаків лише тоді, коли вид, що наслідує (імітатор), та вид якого наслідують (модель), мешкають на одній території, причому чисельність імітатора істотно нижча, ніж моделі (інакше у хижака не виробиться умовного рефлексу на певний подразник, пов'язаний з неїстівністю жертви). У разі бейтсівської мімікрії гірше захищений вид наслідує забарвлення або форму добре захищеного. Наприклад, деякі тропічні метелики-білани подібні до неїстівних для птахів метеликів інших родин.
  • Суть мюллерівської мімікрії полягає в тому, що кілька захищених видів нагадують один одного за забарвленням і формою, утворюючи так зване "кільце"; їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів "кільця", не чіпають також і інших. Такі кільця утворюють, наприклад, отруйні комахи, що мають попереджувальне червоне з чорними плямами (сонечка, клоп-солдатик) або жовто-чорне (різні види ос, деякі павуки) забарвлення.

Рослини[ред.ред. код]

Аналогічні явища відомі і між рослинами: так глуха кропива (Lamium album із блакитноквіткових) своїми листочками дуже сильно нагадує пекучу кропиву (Urtica dioica), а так як кропива захищена своїми пекучими волосинками від травоїдних , то ця схожість може слугувати захистом і глухої кропиви.

Колективна мімікрія[ред.ред. код]

При колективній мімікрії велика група невеликих за розміром організмів збивається у суцільне скупчення, щоб створити образ великої тварини.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Метелик Це незавершена стаття з біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.