Мінога українська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мінога українська
Мінога українська з басейну Дону, східна Україна
Мінога українська з басейну Дону, східна Україна
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Безщелепні (Agnatha)
Надклас: Круглороті (Cyclostomata)
Клас: Непарноніздрьові (Cephalaspidomorphi)
Ряд: Міногоподібні (Petromyzontiformes)
Родина: Міногові (Petromyzontidae)
Рід: Зубата мінога (Eudontomyzon)
Вид: Мінога українська
Біноміальна назва
Eudontomyzon mariae
(Berg, 1931)
Синоніми
Lampetra mariae (Berg, 1931)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Eudontomyzon mariae
EOL: 215074
ITIS logo.jpg ITIS: 159737
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 8173
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 338475
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eudontomyzon mariae

Мінога українська (Eudontomyzon mariae) — непаразитична прісноводна мінога, найпоширеніший вид прісноводних міног у Європі.

Ареал[ред.ред. код]

Мінога українська, вселенець у басейні Волги

Поширена у річках басейнів морів Азовського, Балтійського і Чорного.[1] Існують дані про присутність цього виду у басейнах Адріатичного і Егейського морів,[2] однак для цих водойм вказуються ніші представники роду: Eudontomyzon stankokaramani та Eudontomyzon hellenicus.[1] Як вселенець відзначена у басейні Волги.[3]

В Україні відзначається в басейнах річок Міус, Сіверський Донець, Дніпро, Дністер, Прут, Сірет, у дельті Дунаю, можливо у Південному Бузі.[4]

У балтійському басейні поширена у басейнах річок Одра, Вісла і Неман. У Дунаї ареал пролягає до Залізних Воріт, а також одна знахідка відома з верхньої Мовари, Чехія.

Опис дорослої форми[ред.ред. код]

Рисунок міноги української

Дорослі форми трапляються у гірських і напівгірських ділянках річок зі швидкою течією та гравійно-піщаним ґрунтом. Доросла особина зазвичай не живиться, але інколи здатна присмоктуватися до риби та пити її кров. Має довжину до 20 см, маса до 17 г, самиці дещо товщі за самців. Статевої зрілості досягає через 6 — 7 місяців після метаморфозу. Нерест проходить у квітні або травні, коли вода прогрівається до 11 —16 °C, у сонячну погоду. Самець будує гніздо (заглиблення в ґрунті), туди відкладається ікра, яка одразу запліднюється. Плодючість від 2 до 7 тис. ікринок діаметром 0,7 — 1,6 мм. Після нересту дорослі особини помирають.

Опис личинки[ред.ред. код]

Личинка міноги української — піскорийка

Личинки, що з'являються з ікри, не схожі на дорослих особин та нагадують напівпрозорих червів. Живуть на прибережних спокійних ділянках річок, що вкриті рослинністю. Більшість часу проводять, занурившись у мул, де харчуються детритом та водоростями. У товщу води виходять тільки уночі. Відрізняються від дорослих особин меншим розміром голови, ротом у вигляді трикутної щілини, без рогових зубів, плавці розвинені слабко, очі малопомітні та вкриті шкірястою плівкою. Розвиваються протягом 5 — 6 років, на останньому році розвитку мають більшу довжину (до 22 см) та вагу, ніж дорослі особини. Метаморфоз продовжується 4 — 5 тижнів, при цьому тіло укорочується, з'являються очі, змінюється забарвлення.

Значення[ред.ред. код]

Мінога українська занесена до Червоної книги України. Промислового значення не має, личинка використовується рибалками як наживка на хижі види риб.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Kottelat, M. I J. Freyhof, 2008: Handbook of European Freshwater Fishes. Kottelat, Cornol, Suïssa i Freyhof, Berlin, Germany. Publications Kottelat. Handbook of European Freshwater Fishes, xiii+ 1-646.
  2. Мовчан Ю. В. Риби України. — К., 2011. — 444 с.
  3. Лёвин Б. А. 2001. Находка украинской миноги Eudontomyzon mariae (Petromyzontidae) в Волжском бассейне. Вопросы ихтиологии. Т. 41. Вып. 6. С.849-850.
  4. Червона Книга України: Мінога українська Eudontomyzon mariae Berg, 1931

Джерела[ред.ред. код]