Мінськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Мінськ
Мінск, Менск
Coat of Arms of Minsk, Belarus.png Flag of Minsk, Belarus.png
Герб Мінська Прапор Мінська
 За годинниковою стрілкою: кафедральні собори -Зішестя Святого Духа та Пресвятої Діви Марії; «Брама Мінська» на Привокзальній площі , Будинок  Уряду;Панорама площі Незалежності


За годинниковою стрілкою: кафедральні собори -Зішестя Святого Духа та Пресвятої Діви Марії;
«Брама Мінська» на Привокзальній площі , Будинок Уряду;
Панорама площі Незалежності
Місто на мапі країни
Місто на мапі країни
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Перша згадка 1067
Статус з 1499 року
Населення 1 921 861[1]
Площа 307,895411 км²
Поштові індекси 220000
Географічні координати 53°55′ пн. ш. 27°33′ сх. д. / 53.917° пн. ш. 27.550° сх. д. / 53.917; 27.550Координати: 53°55′ пн. ш. 27°33′ сх. д. / 53.917° пн. ш. 27.550° сх. д. / 53.917; 27.550
Місцева влада
Веб-сторінка http://www.minsk.gov.by
Голова ради в. о. Микола Ладутько[2]

Мінськ (біл. Мінск або Менск, давньорус. Мѣньскъ, пол. Mińsk рос. Минск,) — столиця Білорусі; адміністративний центр Мінської області і Мінського району, проте не входить до їх складу. Населення — 1,922 млн, площа — 307,90 км².

Розташований на річці Свіслоч при впаданні в неї річки Неміга, за 70 км на північний захід від географічного центру Білорусі. Залізничний вузол на шляху до Берестя, Вільнюса, Гомеля, Москви, перетин автошляхів на Оршу, Вітебськ, Ошмяни, Берестя, Слуцьк, Гомель, Могильов та інш.

Місто є політичним, економічним, соціальним, культурним і науковим центром Білорусі. Належить до числа найстарших міст Європи.[3]

Назва[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Наразі більшість науковців вважає, що назва міста пішла від невеличкої річки Менки (Мень, Мена), на якій був початково заснований Мінськ, згодом перенесений на своє теперішнє місце.[4][5] Білоруський історик М. Кузнецов зробив припущення, що назва річки походить від риби минь.[6]

Деякі автори припускають, що назву місту дав обмін, торгівля, тобто «мена»[7]. Ця аргументація виглядає непереконливою, оскільки в ті часи тоглівля не могла розвиватися так швидко, щоб бути підставою для іменування фортеці, яку було збудавано у 1063 році, й назва якої так широко росповсюдилася, що літописець згадує її вже під 1067 роком.[6]

Також існує народна легенда, де розповідається про заснування міста богатирем Мянеском, який побудував на місці сучасного Мінська свій млин і молов там борошно з каміння.[8]

Одна з колишніх назв — Мінськ Литовський (пол. Mińsk Litewski).

Варіанти[ред.ред. код]

У Іпатіївському літопису місто згадується 1067 роком під назвами Мѣньск, Мѣнескь. У пізнішому Радзивіллівському літописі назви Меньск і Менеск написані без ять, через «е». З кін. XV ст. з'являється назва Менск без м'якого знаку. Однак ще у XVIXVII ст. тривало широке застосування форми «Менеск».

У листуванні мінського воєводи Федіра Арсеньєва з московським царем Олексієм Михайловичем на одній староні грамоти слова «Менеск», «Менск», «Менского» зустрічаються 18 разів і жодного разу «Мінск». У двох листах того ж воєводи назви типу «Менеск», «Менск», «Менского пов(іту)» зустрічаються 12 разів і тільки одного разу написано «Мінской пов.». У листі воєводи Яковлева щодо мінської шляхти також вживаєься лише форма «Менск». Це каже про те, що білоруська шляхта користувалася виключно цією назвою.

У Баркулабівському літописі місто згадується 6 разів, з яких 5 — у формі «Менск» і один «Мінск».

Перша фіксація назви Мінськ (Mynsko) знайдена дослідниками у латиномовній канцелярскій книзі під 1502 роком. У польськомовних документах XVI–XVII ст. все частіше вживається транскрипція Minsk. Є. Карський[9] і О. В. Марков зазначали, що форма з -і- виникла внаслідок українського впливу XVI–XVII ст.[10] Професор кафедри білоруської філології Варшавського університету А. Обрембська-Яблонська доводила, що назва «Мінськ» з'явилася під впливом польського Мінська-Мазовецького на ґрунті польської адміністративної і мовної експансіі.[11]

Остаточно форма «Мінськ» заміняє «Менськ» у офіційних документах тільки у XVIII ст. разом з витісненнням старабілоруської мови з державного вжитку. З тих самих польських документів і мап після поділів Речі Посполитої назва була механічно перенесена у російські документи і мапи.[12][13]

В кінці XVIII ст. написання «Мінськ» використовувалося в офіційних російськомовних документах, у той же час форма «Менськ» залишилася у народному вжитку (ці факти занотовані білоруським етнографом Павлом Шпілевським та Геаграфічним словником Королівства Польського[14], виданому ў 1885).

З 1916 року в середовищі білоруської інтелігенції з'являється назва Менськ-Білоруський. Вона вживалася в часи німецької і польскої окупації, використовувалася в документах еміграційних білоруських урадів.[12]

Форма «Менськ» стала нормою в часи БРСР. Вона вживалася в усіх офіційних документах, а також на державному радіо[15] до 29 липня 1939 року, коли постановою 2-ї сесіі Верховної Ради БССР місто не було перайменоване у Мінськ.[13] Це перейменування було викликане посиленням репресій проти білоруських національних кадрів[12] і закріпило русифікацію в республіці на рівні назви міста.[16]

5 вересня 1991 року Мінська міська Рада народних депутатів передали Верховній Раді прохання про повернення місту істаричної назви «Менськ», проте в його задоволенні було відмовлено.[17][18] За повернення назви «Менськ» проголосувало 142 депутати при необхідних 173.[15]

Історія[ред.ред. код]

Реконструкція хоругви Мінського воєводства
Мінськ на акварелі І. Пешки
Вигляд міста з боку Романівської Слободи, поч. XIX ст.
Площа Високий Ринок на літографіі французького художника Б. Лаверня, 1840

Литовський період[ред.ред. код]

Достеменно дата заснування Мінська невідома. Існує традиція вважати першу літописну згадку в 1067 році днем заснування міста. На думку істориків Мінськ був заснований значно раніше, вірогідно, навіть на початку ХІ століття.[15]

Російський період[ред.ред. код]

Мінськ зі сторони Борисівського шляху. Б. Лавернь, 1840
Мінськ у сер. XIX ст., Н. Орда

Білоруський період[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Географічне положення[ред.ред. код]

Мінськ знаходиться на південно-східних схилах Мінської височини. Середня висота над рівнем моря 220 м. Найвища частина Мінська розміщується на ділянці між вулицями Тімірязєва та Харківською (біля Раківського шосе). Її абсолютна висота 280,4 м. Найнижча точка (181,4 м) знаходиться на південному сході міста в заплаві річки Свіслоч в районі Чижівка.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат в Мінську помірно континентальний, із значним впливом атлантичного морського повітря (з частими циклонами). Літо тепле, але не спекотне. Середньодобова температура в липні +17 °C. Зима м'яка, з частою відлигою, середньодобова температура в січні −5 °C. Останніми роками намітилася чітка тенденція до підвищення температури в зимовий період. Норма опадів за рік становить 650 мм, з яких 1/3 припадає на холодний і 2/3 на теплий період.

  • Середньорічна температура — +6,1 C°
  • Середньорічна швидкість вітру — 2,8 м/с
  • Середньорічна вологість повітря — 78 %
Клімат Мінська
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,7 −1,4 3,3 11,5 18,3 21,5 22,4 22,2 15,9 9,6 2,6 −0,1 10,1
Середній мінімум, °C −7,9 −7,2 −3,8 2,2 7,5 11,5 12,8 12,1 7,5 3,0 −1,8 −5,7 2,5
Норма опадів, мм 42 34 43 44 54 89 96 59 65 50 48 53 650
Джерело: www.pogoda.ru.net


Водна система[ред.ред. код]

Біля міста проходить вододіл басейнів Балтійського і Чорного морів. Через Мінськ протікає річка Свіслоч, в яку в межах міста впадають ще шість невеликих річок. Усі вони відносяться до Чорноморського басейну. Є водосховища: Дрозди, Криниця, Чижовське, Комсомольське та ін.; Вілейсько-Мінська та Слеп'янська водні системи.

Екологія[ред.ред. код]

Республіканський центр радіаційного контролю і моніторингу навколишнього середовища контролює середньодобові концентрації твердих частинок РМ-10, діоксиду азоту, рівень формальдегіду, діоксиду вуглецю, дози гамма-випромінювання.[31] Після Чорнобильської катастрофи екологічна ситуація в Мінську зазнала значно менших змін, ніж в інших білоруських містах.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ в Мінську було запроваджено у 1938 році у зв'язку зі значним ростом населення міста (218 тис. чоловік). Постановою ЦВК БРСР від 17 березня 1938 року були утворені Сталінський (з 2 листопада 1961 року — Заводський), Ворошиловський (з 2 листопада — Совєтський) і Кагановицький (з 20 липня 1957 року — Костричницький) райони. Зараз місто розділене на 9 адміністративних районів:

Мінськ. Вигляд з космосу (NASA).
Адміністративний поділ Мінська
  1.    Центральний район
  2.    Совєтський район
  3.    Первомайський район
  4.    Партизанський район
  5.    Заводський район
  6.    Ленінський район
  7.    Жовтневий район
  8.    Московський район
  9.    Фрунзенський район


Населення[ред.ред. код]

Зміна кількості населення Мінська у XVII–XXI ст. (тис. осіб)

У 1909 році структура національного складу населення Мінська мала такий вигляд: євреї — 43,3 %, росіяни — 34,8 %, поляки — 11,4 %, білоруси — 8,2 %, татари — 1,3 %, німці — 0,9 %.[32] Згідно з переписом 1999 року у Мінську проживало 79,3 % білорусів, 15,7 % росіян, 2,4 % поляків, 1 % українців, 0,6 % євреїв, 0,1 % литовців, 0,1 % татарів, 0,1 % циган та інш.

Динаміка національного складу Мінська за даними переписів населення[33][34]:

1897[35] 1926 1939 1959 1970 1979 1989 1999 2009
Білоруси   8 164   55 778   124 061   325 026   601 890   871 210   1 153 991   1 333 222   1 455 825
Росіяни   23 208   12 617   28 711   116 327   214 260   282 977   325 125   264 020   184 070
Українці   266   1 465   6 650   18 345   35 214   46 226   53 244   39 948   27 362
Поляки   10 369   4 481   3 364   5 580   9 419   14 647   18 479   17 581   13 420
Євреї   46 541   53 686   70 998   38 842   47 058   46 332   39 154   10 141   5 187
Вірмени   16   142   687   1 096   1 746   2 039   1 955
Татари   1 146   1 283   1 618   1 749   2 182   2 875   2 925   2 102   1 239
Азербайджанці   39   217   591   1 102   1 559   1 517
Китайці   4   10   1 349
Туркмени   1 016
Литовці   43   547   377   757   695   892   724   935
Араби   787
Грузини   15   147   324   518   897   828   687
Цигани   65   11   111   953   1 056   1 369   1 239   573
Молдавани   10   21   360   496   839   511   392
Казахи   74   223   297   526   189   386
Афганці   326
Турки   4   314
Всього   90 912   131 482   238 948   509 667   917 428   1 273 496   1 607 077   1 680 567   1 697 340


1897 1926 1939 1959 1970 1979 1989 1999 2009
Білоруси 9,0% 42,4% 51,9% 63,8% 65,6% 68,4% 71,8% 79,3% 85,8%
Росіяни 25,5% 9,6% 12,0% 22,8% 23,4% 22,2% 20,2% 15,7% 10,8%
Українці 0,3% 1,1% 2,8% 3,6% 3,8% 3,6% 3,3% 2,4% 1,6%
Поляки 11,4% 3,4% 1,4% 1,1% 1,0% 1,2% 1,1% 1,0% 0,8%
Євреї 51,2% 40,8% 29,7% 7,6% 5,1% 3,6% 2,4% 0,6% 0,3%


Національний склад у районах міста за даними перепису 2011 р.

населення білоруси росіяни українці поляки євреї
Заводський район 238798 84,7% 7,8% 1,2% 0,7% 0,2%
Ленінський район 215151 82,5% 8,7% 1,3% 0,8% 0,2%
Московський район 270240 80,4% 8,1% 1,2% 0,7% 0,2%
Октябрьський район 155061 79,8% 9,5% 1,4% 0,8% 0,2%
Партизанський район 97592 78,1% 12,2% 1,8% 0,7% 0,4%
Первомайський район 213985 73,6% 13,5% 2,1% 0,7% 0,4%
Совєтський район 162315 74,6% 13,0% 1,8% 0,7% 0,5%
Фрунзенський район 372431 79,9% 9,0% 1,3% 0,8% 0,2%
Центральний район 111235 74,2% 13,2% 1,9% 0,8% 0,5%
Мінськ 1836808 79,3% 10,0% 1,5% 0,7% 0,3%


Освіта[ред.ред. код]

Академія наук

У Мінську 818 навчальних закладів: від дошкільних до вищих. Під управлінням освітнього комітету Мінміськвиконкому знаходиться 760 освітніх установ, серед яких 405 — дошкільної освіти, 27 закладів професійно-технічної освіти, 24 — позашкільної освіти та виховання. У мережі закладів загальної середньої освіти функціонує 251 установи, у тому числі 2 ліцеї, 2 гімназії-коледжа, 34 гімназії, 10 початкових шкіл, 4 школи-дитсадка, 184 загальноосвітні школи, 5 шкіл-інтернатів, 6 вечірніх шкіл.

Для навчання та виховання дітей з особливостями психо-фізичного розвитку створена диференційована мережа установ і структур спеціальної освіти: 8 спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів), 9 центрів корекційно-розвивального навчання та реабілітації, інтегровані і спеціальні класи в 93-х середніх школах; в 262 дошкільних закладах спеціальні групи, пункти корекційно-педагогічної допомоги та інтегровані групи.

З метою організації дозвілля учнів та студентської молоді функціонують 13 районних центрів позашкільної роботи, Мінський державний палац дітей та молоді, державний туристсько-екологічний центр, 7 спортивних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, 9 дитячо-юнацьких клубів фізичної підготовки.

У Мінську функціонує 31 вищий і 27 середніх спеціальних навчальних закладів. Найбільш поширеною та затребуваною є денна форма навчання, за якою займається 2 / 3 студентів. Найвідоміші вищі навчальні заклади: Білоруський державний університет, Академія управління при Президентові Республіки Білорусь, Білоруський державний університет інформатики та радіоелектроніки, Білоруська державна академія музики, Білоруський державний університет фізичної культури та ін.

Зараз національна вища школа готує фахівців з 360 спеціальностей за понад 1000 напрямками і спеціалізаціями.[36]

У Мінську знаходиться Національна академія наук Білорусі.

Медицина[ред.ред. код]

Державна система охорони здоров'я Мінська сьогодні складається з 12 стаціонарних лікувальних установ для дорослого населення, 4 дитячих клінічних лікарень, 9 диспансерів, міського пологового будинку, 2 центрів реабілітації дітей, лікарні паліативного лікування «Хоспіс», 33 міських поліклінік для дорослого населення, двох медичних амбулаторій, 18 дитячих поліклінік, консультативно-діагностичного центру, центру пластичної хірургії та косметології. Стоматологічна допомога надається у 11 міських стоматологічних поліклініках, міській дитячій стоматологічній поліклініці та ін. На підприємствах і в установах міста функціонують 13 медичних та 161 фельдшерських пунктів здоров'я. У 64 амбулаторно-поліклінічних закладах функціонують денні стаціонари на 1473 ліжка, в 14 міських поліклініках — домашні стаціонари.

Швидка і невідкладна допомога здійснюється силами 146 бригад міської станції швидкої медичної допомоги.[37]

Культура[ред.ред. код]

Мінськ має дуже багато історико-культурної, духовної та інтелектуальної спадщини. Архітектурні пам'ятки, музеї, театрально-концертна сфера, розвинута мережа культурно-просвітницьких установ, плеяда талановитих, високопрофесійний діячів мистецтва складають величезний культурно-творчий потенціал, невичерпні можливості для розвитку духовного життя мінчан.

Всього в систему культури столичного та державного підпорядкування входять 12 театрів, 120 бібліотек, 18 музеїв, 36 закладів клубного типу, 8 вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, 27 дитячих шкіл мистецтв, понад 10 концертних організацій і самостійних творчих колективів.[38]

Працюють: Білоруська державна філармонія, Мінський цирк, кіностудія «Білорусьфільм», Мінський зоопарк. 11 будинків культури, 9 палаців культури, в тому числі Палац Республіки. 8 народних театрів.

Економіка[ред.ред. код]

Мінськ — найбільший промисловий центр Білорусі. Тут знаходяться такі потужні складальні підприємства, як Мінський тракторний завод, що випускає близько 8-10 % від світового обсягу ринку колісних тракторів, а також завод Амкодор — виробник дорожньо-будівельної та іншої спеціалізованої техніки та обладнання. Мінськ — великий виробник дорожньої техніки, найбільші підприємства в цій галузі — Мінський автомобільний завод, що випускає великовантажні автомобілі, автобуси, тролейбуси і причіпну техніку, Мінський завод колісних тягачів VOLAT і виробник дизельних двигунів Мінський моторний завод. На початку 1990-х на базі ремонтного трамвайно-тролейбусного заводу було організовано нове підприємство — Белкомунмаш, яке зараз є одним з найбільших у східній Європі виробників електротранспорту.

Окрім великих транспортних підприємств, існує ряд інших: фабрика високоточної оптики Цейс-БЕЛома і лазерів ЛЕМТ. Виробляються телевізійна техніка марки «Горизонт», побутова техніка «Атлант» Мінського заводу холодильників, а також рідкокристалічні екрани і мікросхеми на заводі Інтеграл.

2007 року розпочалось будівництво бізнес-центру «Royal-Plaza», 2008-го року — житлового комплексу «Ветразь» — найвищих хмарочосів Білорусі.

Транспорт[ред.ред. код]

Тролейбус МАЗ 103Т біля залізничного вокзалу Мінська

Мінськ є великим транспортним центром. Перевезення пасажирів здійснюється на 9 трамвайних маршрутах, близько 70 тролейбусних, понад 100 автобусних, є 2 лінії метро, маршрутні таксі.

У місті знаходяться три автовокзали — Центральний (зараз на реконструкції), Московський і Східний, кілька автобусних і залізничних станцій, пасажирський аеропорт Мінськ-1. Міжнародний аеропорт Мінськ-2 знаходиться на відстані 40 км від міста і з'єднаний висококласною автомагістраллю з центром міста. Довжина мінської кільцевої автодороги становить понад 56 км.

Тарифи на проїзд в громадському транспорті з 2007 року становлять 600 рублів ($0,28). Тариф на проїзд в маршрутному таксі становить від 1500 рублів ($0,7).

У місті працюють міські автобуси виробництва Мінського автомобільного заводу: 12-метрові МАЗ 103 і МАЗ 104, 18-метрові зчленовані «гормошки» МАЗ 105 на базі МАЗ-104 і 14-метровий тривісний подовжений автобус МАЗ 107.

Мінськ має велику тролейбусну систему, на якій працюють такі моделі тролейбусів як МАЗ 103Т виробництва МАЗу, що був розроблений на базі міського автобуса МАЗ 103. Також працюють тролейбуси виробництва мінського заводу Белкомунмаш: Белкоммунмаш 101 (той же ЗіУ-682, перше покоління Белкомунмашів); 12-метрові Белкоммунмаш 201 і 18-метрові Белкомунмаш 213[39]; 12-метровий Белкоммунмаш 221, який повністю уніфікований з МАЗ 103Т і МАЗ 103 (друге покоління Белкомунмашів) ; 11.8-метровий Белкоммунмаш 321 і новий зчленований Белкоммунмаш 33300, особливістю якого стала дизельно-генераторна установка дизельного двигуна APU (треє покоління); четверте покоління тролейбусів, представлене розробкою тролейбуса Белкоммунмаш 4200, який має акумуляторні батареї для забезпечення автономного ходу.

Спорт[ред.ред. код]

Станом на 2007 рік у Мінську було 3519 спортивних споруди, у тому числі 18 великих стадіонів, 664 спортивні зали, 57 плавальних басейнів, 6 манежів, 5 спортивних споруд зі штучним льодовим покриттям, 138 стрілецьких тирів. Серед найбільших: Мінський палац спорту, «Мінськ-Арена», Палац водного спорту, футбольний манеж, Мінський льодовий палац спорту, палац тенісу, стадіони «Динамо», «Трактор», спортивний оздоровчий комплекс «Олімпійський» та ін.

Мінський футбольний клуб «Динамо» — чемпіон СРСР, багаторазовий чемпіон Білорусі; хокейні клуби «Динамо», «Юність» та «Керамін» — чемпіони країни останніх сезонів; чоловічий гандбольний клуб СКА — неодноразовий переможець єврокубків, чемпіонатів СРСР та Білорусі.

Інформація для туристів[ред.ред. код]

Готель «Європа»

Столиця Білорусі — перспективний центр туризму міжнародного значення. У Мінську створено туристичні зони Верхнє місто, Лошицький садибно-парковий комплекс, туристичні маршрути «Музеї Мінська», «Мінськ театральний», «Мінськ археологічний», «Пам'ятки забудови міста 18-поч.20 ст.», «Мінськ — столиця Республіки Білорусь», «Місто на Менці» та ін.

Історико-архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Куропати.
  • Кладовища: єврейське (18681946), Кальварійське, Східне, Військове.
  • Пам'ятні адреси БНР: Енгельса, 7 / Міський театр; Володарського, 9 / Серпуховська, 9; Володарського, 12 / Серпуховська, 6; Свободи пл., 7 / Будинок губернатора; Незалежності пр., 26 / Ювілейний будинок; Леніна, 13 / Губернаторська, 32.
  • Палаци, садиби: Садибно-парковий комплекс Одадурова (XIX ст.), Садибно-парковий комплекс Любанських у Лошиці (XVIIXIX стст), Садиба Ваньковичів у Великій Слепянці (XIX ст.), Садиба Ваньковичів на Високому Ринку (XIX ст.).
  • Передмістя: Грушовка, Лютеранське, Раковське, Троїцьке.
  • Ратуша (XVII ст., відбудована у 2003).
  • Сади та сквери: Сад ботанічний (1932), Сад губернаторський (XIX ст.), Сквер Олександрівський (XIX ст.), Музей валунів.

Галерея[ред.ред. код]

Міжнародні відносини[ред.ред. код]

У Мінську розташовуються практично всі посольства країн, з якими Білорусь має дипломатичні відносини. Тут знаходяться понад 40 іноземних посольств, 2 генеральних консульства, 9 почесних консульств, представництва міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, МВФ, ЮНІСЕФ та інші). Крім Мінська, дипломатичні установи інших країн у Білорусі розташовуються тільки в Бресті (консульський пункт Монголії, генеральні консульства Республіки Польща, Російської Федерації та України), Гродно (генеральні консульства Литовської Республіки та Республіки Польща) і у Вітебську (консульство Латвійської Республіки).

Міста-побратими[ред.ред. код]

Станом на січень 2008 року Мінськ має 14 міст-побратимів[43]:

  1. Велика Британія Ноттінгем, Великобританія (1957)
  2. Японія Сендай, Японія (1973)
  3. Індія Бангалор, Індія (1973)
  4. Франція Ліон, Франція (1976)
  5. КНР Чанчунь, Китай (1992)
  6. Польща Лодзь, Польща (1992)
  7. Німеччина Бонн, Німеччина (1993)
  8. Нідерланди Ейндговен, Нідерланди (1994)
  9. Таджикистан Душанбе, Таджикистан (1998)
  10. Молдова Кишинів, Молдова (2000)
  11. Куба Гавана, Куба (2005)
  12. Іран Тегеран, Іран (2006)
  13. ОАЕ Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати (2007)
  14. Туреччина Анкара, Туреччина (2007)

Люди[ред.ред. код]

У місті народилися:

Див. також[ред.ред. код]

  • 3012 Мінськ — астероїд, названий на честь міста.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Численность населения на 1 января 2014 г. Социально-экономическое положение города Минска в январе 2014 г.
  2. Лукашэнка зьняў Паўлава з пасады старшыні Менгарвыканкаму // Радыё Свабода. 10 червня 2009
  3. Чирский Н. А. Чирский Е. Н. Минск: Путеводитель. Мн.: Университетское, 2002. C. 8
  4. Жучкевич В. А. Краткий топонимический словарь Белоруссии. Мн., 1974. С. 232–234 // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 22
  5. Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. — 696. С. 14
  6. а б М. В. Кузняцоў. Таямніца далёкіх вякоў // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 34
  7. Горад на Нямізе // Зямля пад белымі крыламі // Караткевіч У. Збор твораў: У 8 т. Т. 8. Кн. 1. П'есы. Нарыс. — Мн.: Маст. літ., 1990. — С. 385–570
  8. Шпилевский П. М. Путешествие по Полесью и белорусскому краю. Мн., 1992. // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 31—32
  9. Карский Е. Ф. Труды по белорусскому и другим славянским языкам. — М., 1962. — С. 483.
  10. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М., 1986. — Т. 2. — С. 625.
  11. Obrębska-Jabłońska A. Czy ukraiński wpływ na toponimię białoruską? // Slavia Orientalis. XXII, 1973, № 2, 261–265.; Крамко І. І., Штыхаў Г. В. Калі Менск стаў Мінскам // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 34—35
  12. а б в Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада / Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 10
  13. а б Крамко І. І., Штыхаў Г. В. Калі Менск стаў Мінскам // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 36
  14. Mińsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom VI. — Warszawa, 1885. S. 453
  15. а б в г Кастусь Лашкевіч, 5 афіцыёзных міфаў пра Мінск // TUT.BY, 11 вересня 2009 р.
  16. У. Ляхоўскі. Дык няўжо ж нам ніколі ня склеіць, ня сшыць // Радыё Палёнія, 30 липня 2008
  17. Рашэнне Мінскага гарадскога Савета народных дэпутатаў ад 5 верасня 1991 г. № 167 «Аб гербе г. Мінска і аб вяртаньні гораду яго гістарычнай назвы Менск»
  18. 69 гадоў таму Менск стаў Мінскам // Наша Ніва, 29 липня 2008
  19. Повѣсть временныхъ лѣтъ // Институт русской литературы (Пушкинский Дом) РАН
  20. Привилей месту Менскому, на право майдеборское и иные вольности. 14.03.1499 г. // АЗР Т. 1: 1340–1506. Спб., 1846. № 165. С. 187–189.
  21. А. К. Цітоў. Пячаткі і герб / Сімвалы горада і Менскага ваяводства // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 215
  22. Ганна Соўсь. 3 ліпеня 1655 году расейскае войска захапіла Менск // Радыё Свабода, 3 липня 2008
  23. Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 168
  24. Хроніка важнейшых падзей // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 564
  25. Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 187
  26. Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада/ Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 124
  27. Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада/ Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 128
  28. Гісторыя Беларусі (у кантэксце сусветных цывілізацый). Вучэбн. дапаможнік / В. І. Галубовіч, З. В. Шыбека, Д. М. Чаркасаў і інш.; Пад рэд. В. І. Галубовіча і Ю. М. Бохана. — Мн.: Экаперспектыва, 2005. С. 401
  29. Zdzisław J. Winnicki, Szkice kojdanowskie, Wydawnictwo GAJT, Wrocław 2005, ISBN 83-88178-26-1. S. 77—78.
  30. Norman Davies, Powstanie '44, Wydawnictwo Znak, Kraków 2004, ISBN 83-240-0459-9. S. 195
  31. Анастасия Янушевская. Данные мониторинга свидетельствуют об ухудшении состояния атмосферного воздуха в Минске за последнюю неделю // БелаПАН
  32. Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 234
  33. Переписи населення Російської Імперії та СРСР
  34. «Национальный состав населения Республики Беларусь» (Том 3)
  35. за рідною мовою
  36. Наука и образование // Менскі гарадзкі выканаўчы камітэт
  37. Здравоохранение // Менскі гарадзкі выканаўчы камітэт
  38. Культура // Менскі гарадзкі выканаўчы камітэт
  39. Белкомунмаш 213 був розроблений у кінці 90-х на базі Белкоммунмаш 201
  40. Троіцкая гара, Траецкая гара, Траецкае прадмесце // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 553
  41. Троицкое предместье // «Минск старый и новый»
  42. Руслан Гарбачоў. 10 найстарэйшых будынкаў Мінска паводле Уладзімера Дзянісава // Салідарнасць, 17 квітня 2009
  43. Города, породнённые с г. Минском по состоянию на ноябрь 2008 г. // Отдел протокола и зарубежных связей Мингорисполкома

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]