Міньківський Олександр Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міньківський Олександр Захарович
Народився 12 (25) грудня 1900
Київська губернія, Російська імперія
Помер 12 квітня 1979(1979-04-12) (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність диригент, хормейстер, музичний педагог
Alma mater Вищий музично-драматичний інститут імені М. Лисенка
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
У шлюбі з Євгенія Андріанівна Міньківська
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
народний артист СРСР заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка

Олекса́ндр Заха́рович Мінькíвський (13 (25) грудня 1900(19001225), Сніжна — 12 квітня 1979, Київ) — український хоровий диригент, педагог. Народний артист СРСР з 1960 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 (25) грудня 1900 року в селі Сніжна Сквирського повіту Київської губернії (нині Погребищенського району Вінницької області) в родині сільського вчителя й дяка. Із шести років учився в церковно-парафіяльній школі, де брав участь у хорі, оволодів грою на скрипці. З десятирічного віку вчився в Київському духовному училищі. За недовгий час став учасником великого дитячого симфонічного оркестру. Через рік навчання йому дали перше соло в концерті з творів Д. Бортнянського. Потім батьки віддали його у двокласну вчительську школу, де з його ініціативи учні створили інструментальний ансамбль. Олександр оволодів диригуванням і коли у 1916 році вчителя співів мобілізували на фронт, очолив хор школи. Він сам поступово навчився гармонізувати революційні пісні на потребу дня і 1 травня 1917 року хор, керований О. Міньківським успішно виступив на маніфестації, виконуючи гармонізовані Олександром «Марсельєзу», «Варшав'янку» та «Сміло у ногу рушаймо».

Середню освіту здобув у Київській педагогічній школі у 1921 році. У ній в учительській семінарії він навчається співу та нотної грамоти у Кирила Стеценка, який дуже багато дав йому, як практик і методист, а О. Міньківський багато допомагав йому в керуванні семінарським хором. Згодом хором став керувати ще один відомий композитор М. Леонтович. У нього О. Міньківський був старостою колективу, вчився робити гармонізації та обробки народних пісень[1].

Після закінчення в 1930 році диригенського факультету Київського музично-драматичного інституту імені М. Лисенка (учень С. Ф. Тележинського) викладав у музичних та педагогічних закладах Києва. В 19341941 роках — художній керівник і диригент хорової капели Українського радіокомітету. Був заступником диригента Українського народного хору. У 19421944 роках — науковий співробітник АН УРСР, в 19461974 роках — художній керівник і головний диригент Капели бандуристів УРСР. Від 1951 року — викладач Київської консерваторії (від 1960 року — завідувач кафедри диригування, від 1965 року — професор).

Автор музикознавчих статей та обробок народних пісень. Укладач збірки «Українські класичні хори» (1955).

Могила Олександра Міньківського

Помер 12 квітня 1979 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями[2].

Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1969).

Пам'ять[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт парафії Святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів. Архів оригіналу за 19 червня 2014. Процитовано 11 лютого 2012.
  2. Українська Радянська Енциклопедія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2012.
  3. Шевчук Домна Степанівна // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 531.
  4. Интересный Киев[недоступне посилання з липня 2019](рос.)

Література[ред. | ред. код]